Хто розпочав Першу світову війну Ч.4

Частина перша "Четем Хаус"

Частина друга "Боснійська криза та Столипін" 

Частина третя "Франція.Російсько-британський договір"

Частина четверта "Балканські війни"

У 1912 році «порохова діжка» знову вибухнула. Після поразки Туреччини у війні з Італією Сербія, скориставшись цим, створила коаліцію у складі Чорногорії, Болгарії та Греції і напала на Туреччину. До речі проти волі Росії, адже перед цим міністр закордонних справ Росії Сазонов направив депешу у Белград з вимогою війни не починати. Розгорілася так звана Перша балканська війна. Австро-Угорщина, стурбована діями Сербії, вимагає припинення дій. Але Сербія відмовляє і звертається до Росії по допомогу в конфлікті з Австро-Угорщиною. Генералітет Сербії знайшов собі помічника у вигляді військового міністра Сухомлінова Володимира Олександровича, члена масонської ложі, який у 1915 році разом з іншими генералами та великим князем Миколай Миколаєвичем готуватиме державний переворот проти імператора. Сухомлінов наполягатиме перед імператором оголосити загальну мобілізацію. На щастя на посту голови Ради міністрів, як і 5 років тому, опинилася мудра людина – Коковцов Володимир Миколайович. Разом з Сазоновим вони переконують імператора мобілізації не починати і завдяки Росії у Лондоні відбулася мирна конференція, що припинила війну.

Сухомлінов Володимир Олександрович

Фердінанд І, царь Болгарії

На жаль так званні радники імператора, масони, що харчувалися з рук банкірів з Уолл-Стріт та британської розвідки, налаштували імператора проти Коковцова, котрого і було звільнено напередодні Першої свтової війни. Його посаду зайняв Іван Логгінович Горемикін, особа віддана царю, але що не мав своєї думки. Тому перед війною імператор повністю підпав під вплив «радників».

Коковцов Володимир Миколайович

Ще один цікавий факт, що заслуговує на увагу. Перед початком Першої свтової війни на рахунках імператора в американських банках, що входили до компанії «Kuhn, Loeb & Co.», котрою завідував еврей Якоб Генрі Шифф, були покладені величезні кошти. Ні, звісно я далекий від того, щоб вважати, що імператор Миколай ІІ запродався еврейському капіталу. Імператора можна звинувачувати багато в чому, тільки не в зраді, державу свою він любив. Скоріш за все це була якась хитра операція по «допомозі» Російській імперії супроти «ворога миру» Німеччини. Хитро розігрувати євреї уміють. А на імператора, на жаль, дуже легко було вплинути, згадати хоча б історію з Распутіним. Якщо п’яниця – збочинець мав такий вплив на Миколу ІІ, то хитрим баньківським колам Уолл-Стріт це можно було зробити й поготів.

Якоб Шифф

Далі буде...