Тези по Хайдеггеру: "Техне" як доля європейця
- 04.11.13, 20:29
"Технологія перетворює мову з дому Буття у склад, контейнер для сутностей...На цьому "складі" не лишається місця
поезії, її змінюють інструкції і терміни. Мислення отримує акцентуацію на підрахунок. Навіть люди стають резервами однорідної
енергії - робочої сили"
Мартін Хайдеггер
Що є технікою в її філософському змісті напевно сьогодні актуальне питання. Але ще більш актуальне питаня в іншому: чи пов'язане сьогоднішня духовна деградація і технічна інновація якимсь коррелянтом між собою чи це власне окремішні галузі онтології, ніяк між собою не пов'язані - мухи і котлети окремо. Щоправда настільки агрессивне твердження про духовну деградацію є спірним, в тому плані, що іллюзія прогресу, хоч і поступово випаровується у постмодерні, але все ж ще життєздайна. Але я сподіваюсь, тим хто ще любить думати я хоча б дав пару зачіпок, подумати над питанням чи таким вже "апріорі" виглядає ідеологія "прогресу" в сенсі всемасштабного антропологічного прогресу, а не тільки технічної інновації, котрій лише 300 років, як власне і цьому "прогресистському оптимізму".
Це питання, як і багато інших, дуже прискіпливо розглянув Мартін Хайдеггер. Наприклад в своїх статтях на базі його лекцій в мюнхенському університеті "Die Frage nach der Technik" та "Die Kunste im technischen Zeitalter". Спочатку, як робить Хайдеггер, треба звернутись до самого слова "техніка", яке її коріння і звідки воно взялося, адже ми пам'ятаємо, що "Die Sprache ist das Haus des Seins". Техніка походить від грецького слова "техне", яке використав Аристотель. "Техне" це вміння та майстерність. Аристотель окреслював "техне", як і мистецтво в його строгому розумінні - поетика, скульптура, так і в сенсі ремесла - ремесло це творіння. Але Хайдеггер, трактуючи Аристотеля, показує, що "техне" це не просто зовнішнє творіння, а сутність людини, "техне" лише вираження людської сутності на ззовні. В чому ця сутність, за Хайдеггером? Це пізнання істини - творіння це акт пізнання істини. Істина грецькою це "Алетея". Дослівно "Алетея" значить відкритість, несхованість. Хайдеггер робить дуже важливе твердження, що для греків істина була не чимось "схованим", а навпаки "відкритим" і лише потім "ховалася" (як саме про це пізніше) і пізнання істини значить "викрадення" "відкритого" з її "сховку". Істина вже є, вона дана з самого початку, вона лише потім "втрачається", "забувається" (Wahreheit ist das Sein - істина це Буття по-суті, показував Хайдеггер в "Sein und Zeit"). Отже "техне" в суті своїй це метод, коли дещо "неістинне" ("сховане") переноситься у "відкритість", тобто "істинність". В цьому первинному процесі, як його розуміли греки, людина є певним ретранслятором істини у світ. Тут згадуються слова Ніколи Тесли, коли його нахвалювали за великі відкриття, Тесла відповідав: "Ви думаєте це я? Я лише ретранслятор космічної думки".
Треба зупинитись на тому, як Хайдеггер розумів таку ретрансляцію. Для нього в "Sein und Zeit" істиною є Буття, а месседжем від неї - клик Буття, котрий є совістю. Совість у Хайдеггера це є голос автентичного Буття, яким саме це Буття намагається вирвати людину із "загубленності" у das Man, у балачках і повсякденності. В разі якщо трансляція "чиста" - ми бачемо, що "техне" і є виявом істини у проголошенність.
Однак як Dasein схильний до падіння в буденність і загублення себе там, так і "техне" падає в "технологізацію" і "механізацію" самого себе. Першим технологом можна назвати Платона, хоч він і був "антитехнологістом" (варто згадати, що Платон побив палицею двох своїх учнів, за те, що вони використовуючи його лекції з математики ("сакральної науки" для нього) почали будувати механізми), він задля полеміки з софістами використав технологізацію мови у логіку, логіка вже після, особливо у грецьких матеріалістів і скептиків перетворилася на всезагальний філософський метод.
Якщо ви відкриєте "Мефістотеля" європейської філософії Рене Декарта "Основи філософії", то ви навіть у нього побачити крізь слово латинське слово "verum" - істина. Істина була сутністю науки від початків до емпіріо-утилітаріистів, наука означала себе лише як пізнання істини, а в суті те саме "техне" - відкриття схованого у відкриту проголошенність. Однак з англійськими утилітаристами (Ієремія Бентам), емпіриками (Френсіс Бекон) істина стає синонімом слова "корисності". "Що корисне, те і вірно" - каже свою чарівно просту формулу Бентам. Спускання істини з "небес на землю" породжує тотальну технологізацію простору. Саме тому до речі, що ці істини проголошені були в Англії, там і відбувся бум індустріалізації, на який мрійливо дивився Карл Маркс, як місце де має капіталізм увійти в глухий кут і всесильний пролетаріат показати буржуазії кузькіну мать, щоб поставити технологію собі на службу. Хоч ми знаємо, що у висновку пролетаріат розчинився як деякий ледь присутній аромат у тотальній буржуїзації життя, а значить справа то глибша. Сьогодні вже основний метод науки це "фальсифіцирування накового твердження", він означає, що вірною науково є та теорія, яка не є повною в тому сенсі, що є підстави її спростування. Тобто про "істину" як про "початкову відкритісь", як про "абсолютну істину" Гегеля сьогодні мова вестися не може. Жак Дерріда цей "принцип відносності" розповсюдить на соціум - не існує вірних істин, існує лише плюралізм думок. Жан-Франсуа Ліотар скаже, що сьогоднішні "метанарративи", тобто певна ментальна конструкція істинності", в постмодерні розпалася на "мікронарративи", а по-суті як кажуть в народі "в кожного своя правда".
Технологія в такому суспільстві перетворюється з "техне" - з творіння (як Ge-Bilde - з-формування) у технологію як "виробництво", у "Herstellung" - у масове копіювання дійсності у своїй закритості. З проголошення істини "техне" стає створенням бутафорного світу, множенням сутностей у масовому "відтворенні" масових речей. Фактично істина "губиться" у навколишьому шумі повсякденності. Сутність сучасної технології вже не "Алетея", а Gestell. Це протез цивілізації, вона протезує винайдені сутності, причому скоро вже в буквальному сенсі - біотехнології скоро будуть глибоко в нашому житті. "Алетея" як виголошення природної істини перетворюється у Gestell як засіб експлуатації цієї природи, бутафорний світ протезу підмінює собою справжній, "живий" світ. З'являється уніфіковане кліше дійсності у вигляді технологічної комунікації, всі перетворюються якби з певної тайни природи, котру "техне" відкривало, в уніфікованих інкубаторних індивідів і сьогодні вже в прямому сенсі - пробірочні діти це ж лише початок. Технологія підмінило спочатку навколишнє, сьогодні буде підміняти самих індивідів - генна інженерія, металеві протези, суррогатне материнство і т.д. Фактично виробництво людини чекає свого часу, щоб бути поставлене на конвеєр. Хайдеггер каже, що люди думають, що вони господарі технології, хазяєва Gestell, але це не так - сьогодні Gestell керує людьми. Gestell це вже певна ментальна наррація сучасної людини - вона все перетворює у виробництво. У конвеєрі штампованих сутностей "Алетея" остаточно втекла. В одній зі своїх інших робіт Хайдеггер скаже - Die Gotter lief weg von uns - Боги від нас втекли. Речі керують людьми, а не як не навпаки.
Отже для Хайдеггера між технологізацією і духовним упадком коррелят існує прямий. Щоправда Хайдеггер не був луддистом, не закликав руйнувати технологію, але він закликав змінити філософію технології. "Техне" - це доля європейця, вважав Хайдеггер. Він від початку свого "запрограмований "відкривати істину", однак небезпека в перетворенні "техне" в утилітарну технологію, котра слугує лише безсенсовому масовому "виробництву". Техне має повернутись в своє первинне значення акту творіння, як пізнання і проголошення істин. Людина має знову стати "ретронслятором" голосу Буття (Gewissen - совість) у дійсність, а не виробляти конвеєрну безсенсовну сутність. Ми це бачимо сьогодні - пошук істини не є сенсом існування європейської цивілізації, а лише "зріст економіки". Підміна протезом, бутафорною дійсностю справжнього Буття європейця. А треба знову творити, а не виробляти.
Нікола Тесла в одній своїй статті писав: "Ефір - це недефференційоване поле, що складено з простору, часу та енергії, а результат резонуючих процесів в ефірі - матерія". Нікола Тесла спробував "викрасти" науку з тотального володарювання там позитивізму. До речі мав в цьому успіх, бо над ним сміялись завжди - і завжди він втирав носа скептикам. Сьогоднішні постпозитівізм та постмодернізм треба також вивести з його авторитарного дискурсу. Матерія не первинна, суб'єкт і об'єкт лише порожні категорії, технологія лише протез хворого суспільства. Революція можлива лише як революція передусім світоглядна, це дуже добре розумів Хайдеггер і тому писав всі ці складні для розуміння філософські праці. Інакше майбутнє зміниться так, як в фільмі "Ідіократія". "Бібліотеки зачинені, як гробниці...а замість філософа іі ритора - вони запрошують співака і коміка" писав Марцелін про вироджених римлян. Ми сьгодні також римляни-виродженці і це треба казати прямо і відверто. І не остання вина тут у падінні техне у технології і нав'язаним нам тотальним утилітарним світоглядом і позитивіським дискурсом. При кінці як Греції, так і Риму найбільш популярною філософською доктриною був гедонізм. Лібералізм як філософська доктрина це неогедонізм. І веде він лише до виродження білої Європи і потопанні мас ідіотів у варварстві. І цьому треба оголошувати війну, допоки не пізно.
Традиціоналізм це найбільш революційна ідеологія сучасності - Юліус Евола
4
Коментарі
Lulu
16.11.13, 16:10
Ну, апріорі вважаю, що духовна деградація і технічна інновація - це мухи і котлети...
Згодом почитаю, що думав про це Гайдеґґер.
Lost_paradise
26.11.13, 18:08Відповідь на 1 від Lulu
Ну техніку ж творить людина, а значить вона немає ніякого окремого життя без свого "творця". Техногенна цивілізація потребує певного стану філософії, як передумови до стремління до такого способу життя
Lulu
311.11.13, 12:14
От хоча б у світлі Вашої останньої замітки від 09.11.2013 ми бачимо як раз зворотнє. Пролетаріат тільки з'являється. Та й не зникав він нікуди. Просто в 19-20 ст. система трансформувалася так, що її суб'єктами стали країни-буржуа і країни-пролетарі, а не окремі люди. Якщо власники транснаціонального капіталу і забезпечували матеріально трохи краще пролетаріати своїх країн, то це ж не означає "буржуїзації". Всеодно прості люди лишалися хоча і високооплачуваними але рабами. От і важко тепер здається капіталу тягнути цю лямку. Треба всіх урівняти.
Lulu
411.11.13, 12:18Відповідь на 3 від Lulu
Тут і знаходиться серед іншого пояснення пропаганди толерантності і такого іншого. Планується всіх в один котел! Треба, щоб по можливості мирно жили, не гризлися, а мирно працювали на благо нарощення капіталу та процвітання нової світової аристократії.
Lost_paradise
511.11.13, 12:40Відповідь на 3 від Lulu
Маркс розумів пролетаря вузько і що головне як стан свідомомсті. Як бачемо стан свідомості сьогодні ніким не ототожнюється себе з пролетарем, як якоїсь самоідентифікації. Жак Атталі наприклад каже, що невдоволенним буде якраз так званий середній клас, який пов'язаний з бюрократичним державним апаратом і саме в нього буде "розмиватись" свідомість. Визвольна боротьба сьогодні йде під більш різними ідентифікаторами - наприклад в Венесуелі, яка є соціалістичною, але там дуже серйозний пафос у Чавеса був про незалежність Венесуели від світової системи як етнічного утворення, він часто любив казати про індіанську цивілізацію. Іран наприклад і багато арабів асоціюють своє визволення з ісламом. Я навіть бачив статті КНДР, де говорилася, що Південна Корея знищує етнічну своєрідність корейців
Lost_paradise
611.11.13, 12:45Відповідь на 3 від Lulu
Я думаю що пролетар Маркса як визвольний елемент спротиву отримає більш широке означення, як певний культурний феномен. Я б тут звернувся до того, як Юнгер переінтерпретував в праці "Робочий: господство і гештальт" пролетаря в робочого - тобто не стільки економічний феномен, але культурний. Або як пролетаря розумів Сорель, як певного творця сенсів в противагу декадентській буржуазії. І чому б ні - тоді на базі ідеї яку Ален де Бенуа назвав "плюріверсум замість універсуму", тобто етнічна своєрідність народу проти ринкової уніфікації і можна буде говорити про якийсь національний інтернаціонал проти глобалізації
Lulu
711.11.13, 12:53Відповідь на 5 від Lost_paradise
Це в силу незнання. Радянська влада зробила марксизму ведмежу послугу: чого багато і що насильно, від того вЕрне. Маркса не читали, а між тим його визначення пролетаря досить просте. Пролетар той, хто, для того, щоб жити, ЗМУШЕНИЙ обмінювати на засоби існування одну або кілька своїх людських здібностей, по-простому кажучи, робочу силу. Людина, що в силу різних причин не змушена до цього (і поки вона не змушена) належить до інших класів. Наприклад, у пролетаря є депозит, який дає йому частину засобів існування без обміну на робочу силу. От в цій частині він предстає вже не не як пролетар, а як лихвар. Хоча це може бути одна і та ж людина в один і той самий час... десь так
Lulu
811.11.13, 13:02Відповідь на 6 від Lost_paradise
ну, не знаю... якщо не згорить національне в цьому вариві... національне в т. ч. і мови можуть просто насильно поставити поза мегаполісом, у периферії, як щось не істотне. І вийде це у капіталу, здається, на багато краще, ніж у совка свого часу (
Lost_paradise
911.11.13, 13:19Відповідь на 7 від Lulu
Що не читали так точно. Чув історію, коли один радянський академік прийшов до Брєжнєва і почав щось йому розповідати про "соціально-економічні факори", Брєжнєв сказав: Відстань від мене, йди до Суслова, він в нас єдиний хто НАВІТЬ Маркса читав
Але я б врахував би критику Грамші щодо Маркса. Він завжди актуалізовувся суто на економічній формації, відкидуюч власне надбудови. Я б, як і Грамші, звернув увагу радше на надбудову. Як писав Грамші: нельзя представлять и объяснять любое колебание политического и идеологического барометра как непосредственное выражение изменений в базисе. Я в цьому питанні більш радикальний гегельянець за Маркса
Lost_paradise
1011.11.13, 13:25Відповідь на 8 від Lulu
З однієї сторони так національне - як така ідея держави-нації, що отримала ходіння від якобінців дійсно буде розплиаватись, з іншої сторони не зникне етнос. Недарма зараз в Європі поставлене питання і все більше говорять про ідентичність, ще років 50 тому про це не говорили, говорили про національність, як прив'язку до держави, але зараз вже, в зв'язку з етнічними проблемами і глобалізацією, це питання опинилось у вакуумі, як би там ліберали не тужились довести, що національність дорівнює громадянству. І тут чітко вирізняються два табори - одні ці оті підгавкайли крупного капіталу і ліберали, котрі говорять, що етнос і раса це "умовність", інші, що етнос і раса щось таки важить. Тому я думаю події показують, що це також стане одним з ліній полемічного фронту майбутнього