Український тип

Вся проблема не в державі Україна, а в самих українцях здебільшого. Свідомість сучасного українця не здатна до створення великої держави, а отже ця держава не візьметься з нізвідки, бо свідомий раб і холоп не здатен до побудови держави, а зараз нам нав'язується саме холопська свідомість. Перефразовуючи Ернста Юнгера, нам потрібен новий український тип, з нової свідомістю, котрий здатен буде не бути частиною історії, а буде здатен творити її.

Найбільш огидним явищем сучасності є сучасна українська історія - це провінціалізм уведений у культ, це стогін писаний науковою мовою, це епітафія слабкості і нездарства. Якщо викорінити всю ідеології з усіх томів сучасних українських підручників, то ми знайдемо таку послідовну ідіологему - українці пішли від слов'ян, котрі були мирним хліборобським плем'ям, увесь час страждали від нападків сусідів, кінець кінцем зуміли таки створити державу Русь, але перебили один одного і попали під окупацію спочатку Речі Посполитої, потім Російської імперії. А далі тільки вічний стогін: "які ми нещасні, як нас гнобили". Плач та соплі і нічого більше. Закріплюючи в свідомості українця комплекс вічної жертви гноблення і знущань, сучасний українець сам набуває стійкого психічного типа жертви і всі його дії носять чіткий характер віктимності. Ця віктимність українця проявляється будь-де: від кухні власного дому до міжнародної політики. Це спеціально нав'язана нам ідіологема, робить можливим те що самі українці знищують себе, адже коли вони пишуть чи випускають чергову книгу про "столітні українські страждання" вони думають, що роблять ультрапатріотичний крок, хоча насправді роблять чергову ін'єкцію свідомості раба в українця. Нам треба міняти ідіологему нашої історії.

По-перше треба позбутися потворного міфу про "мирного слов'янина-хлібороба". Слов'яни були військовими племенами. Ще у ХV столітті Мавро Орбіні написав трактат "Слов'янське царство", де показав слов'ян сильними, мужніми і войовничими, ще декілька століть тому, упевняв Орбіні, слов'яни володіли всією східної і центральною Європою, і навіть частинами Італії та Іспанії. Навіть войовничих готів та вандалів він відносить до слов'янського роду і їхня "германізація" відбулася пізніше. Тобто слов'яни, як і історичні англо-сакси, були типовим племенем індоєвропейського коріння, котрі несли колонізаторську думку і цивілізаційні початки у відсталі племена і народи. Після створення Русі, русичи продовжують колонізаторську діяльність, колонізуючи дикі племена фіно-угрів Московії і несучи туди початки європейської культури. Цей тягар цивілізаторської місії, котрий у ХVІ столітті взвалили на себе англо-сакси Британії, у ХVІІІ столітті франко-гали Франції, у ХІХ столітті германці, а у ХХ знову англо-сакси,проте вже тепер США, так само він належний слов'янам. І лише наша відмова від нього зробила те, що тепер нас, одних із перших цивілізаторів Європи, вчать жити англо-сакси, германці і франко-гали, котрі вже самі деградують до рівня нерозвинених рас негрів та арабів.

Історія України має мати свою тяглість у часі, а не споконвічні розриви, котрі увів в історичну науку масон Грушевський. Україна як продовження Русі відновилася в образі Князівства Литовського, Руського та Жемайтіського. Навіть в назві все свідчення тяглості історичного спадку від Русі до князівства. Це князівство трьох народів - литвинів (білорусів), русів (українців) та жемайтів (балтів). В цьому князівстві знову відіграється цивілізаторська риса українців - саме руська (українська) культура цивілізовує жемайтів, вони переймають все руське для себе. Воно було таким же руським, як і Русь. Воно продовжує справу князівства Волинсько-Галицького, а саме опір і захист цивілізованої Європи від дикої орди азійських рас. Це форпост білої цивілізації і саме українці відіграють в ньому передову роль.

Саме цю ідею форпосту європейської цивілізації займають і козаки, продовжуючи справу Руського князівства та Князівства Литовського, Руського та Жемайтіського - вони останній кордон між цивілізованою Європою та дикими варварами залишків орди в Криму та Османської імперії. Це українській лицарський орден, котрий великий державник Богдан Хмельницький намагався перетворити в державу, як в свій час це зробив Альбрехт Бранденбурзький, перетворивший Тевтонський орден у могутню Пруссію. На жаль обставини завадили зробити це в повному обсязі, але що точно, це те що Гетьманат був спадкоємцем Русі і Князівства Литовського, Руського та Жемайтіського. Нерозривною ниттю ці державні утворення України мають між собою зв'язок, а що саме головну одну спільну ідею - аристократична воїнська держава.

І сучасні історики забувають таку річ. Під час плачу про гноблення, вони не бачать, що навіть окуповані українці продовжували грати свою цивілізаторську місію у Російській імперії. Російська імперія була створена руками українців та німців, хто б що не казав. До входження українській земель до складу Росії, кордон України та Росії був кордоном між Азією та Європою. Це змінив українець Феофан Прокопович. Саме він став найближчим радником Петра І і ідеологом європеїзації Росії. Феофан Прокопович перетворив деспотичне Російське царство з азійськими рисами подобу європейського утворення Російської імперії. Продовжив справу Феофана козацький полковник Олександр Безбородько, перший канцлер Російської імперії. Саме він був ідеологом стоврення західної моделі міністерств та головним ідеологом захоплення Криму. Саме Безбородько відстояв ідею про те, що татарська орда має бути повністю інкорпорована, адже як українець знав - співжиття татар та українців неможливе, а отже за ідеєю Безбородька Крим має бути захоплений, а татари виселені. І тому українці мають першоступеневе право на Крим, адже ідеологом захоплення Криму був українець, а роблено це руками українських козаків. І саме Безбородько почав культурну слов'янізацію Росії. Наступним реформатором був також українець, племінник Безбородька, Віктор Кочубей, котрий походив з козацької старшинської родини і був найближчим соратником Олександра І і перший державний канцлер внутрішніх справ, автор реформ сенату та "слов'янізації Росії" під час війн з Наполеоном. Був також сторонником ідеї об'єднання народів Європи проти небезпечних ідей Французької революції, ідеї, що була запропонована Меттерніхом.

Отже всі здобутки "вєлікой і могучєй" були роблені світлими головами українців та методичністю німців. Щоправда химерний характер імперії, в котрій бік-о-бік жили купа етносів з різною здатністю до культурного життя дала про себе знати під час революції, коли землі населення потомками диких народів радо сприймали комуністичні ідеї, в той час як центром опору ставали землі Донського козацтва, українського Кубанського козацтва та власне самої України, всіх тих, котрі створили цю імперію, але завжди були в ній чужим елементом.

Тому, згадуючи про Україну, в нашій уяві має виринати не хатинка біля тину, не мирний обиватель і пожирач вареників, не "вічна жертва несправедливості", наша уява нам має малювати князя Олега, котрий прибиває щит на Царград, наша уява має малювати нам Князя Святослава, постійним місцем мешкання котрого був військовий намет, котрий направляв меч на дикунів і казав: "Іду на ви", наша уява нам має малювати козака, котрий на чайці йде брати Кафу, наша уява має малювати нам Богдана Хмельницького, котрий каже: "Відтепер я вседержитель руський", наша уява має нам малювати вояка УПА, котрий чхати хотів на те що його справа приречена, бо вій йде в бій, бо повинен це робити. Українець не жертва, а лише аристократ-кшатрій, котрому важко нести свій тягар цивілізатора, однак він має це робити, бо на нього цю місію поклало Провидіння. Правду казав Достоєвський, що народ, котрий немає своєї великої місії, приречений згинути під чоботом народів котрі її мають. І Україна має мати свою місію, як її сьогодні мають США або Росія, навіть Німеччина або Польща. І ось коли в уяві закріпляться ці образи, це стане початком народження нового типу українця, українця, котрий не боїться брати на себе відповідальність за прийняття рішень і нести свої обов'язки. І тільки тоді зможе народитися Велика Україна.

Коментарі

Танк_

128.12.12, 16:33

Справа не швидка, проте сучасна молодь у більшості дає надію...

Lost_paradise

228.12.12, 16:38Відповідь на 1 від Танк_

Справа не швидка, проте сучасна молодь у більшості дає надію...Так, я також бачу позитивні зрушення. Добре було б прискоритись, бо час не на нашому боці

Богдан Бо

328.12.12, 18:15Відповідь на 2 від Lost_paradise

428.12.12, 18:18Відповідь на 3 від Богдан Бо

Якраз час на нашому боці: чим довше Україна буде окремою державою - тим більше вкорінюватись буде і державна свідомість.
Інше питання: якою буде ця свідомість - над чим і варто працювати.ворог не спить і робить чіткі кроки для того, щоб знищити нашу державність, а отже якщо не буде протидії, то можемо втратити державу так і не на народивши свідомості. В цьому контексті казав про час

528.12.12, 18:50Відповідь на 2 від Lost_paradise

Якраз читаю Дмитра Донцова праці і це все вище дуже подібне, хоча і не його.
Оскільки моя світоглядна позиція прихильна до анархізму, то для мене Україна якраз ідеал в тому, що вам не довподоби. І навпаки, менше всього хочу месіанських ідей і проблем з тим.

628.12.12, 18:54Відповідь на 4 від Lost_paradise

Ворог на те і ворог - він ніколи не спить, навіть коли спить.
Моя позиція: статус Україні міжнародний десь як теперішня Австрія. А в середині економіка десь на зразок Сингапуру, але без залежності від експорту, а з внутрішньою самодостатністю.

дТОЛЯізХорола

728.12.12, 19:09

828.12.12, 19:30Відповідь на 6 від Богдан Бо

Австрія хіба має якийсь статус? Це держава, населена німцями і не стала Німеччиною лише через пиху Габсбургів та геополітичні ігрища після другої світової. Тільки но міжнародна обстановка зміниться, зникне і Австрія, так само як і Бельгія, котра існує лише тому, що британцям потрібен форпост на іншому березі Ла-Манша. Це не держави в прямому сенсі слова, це геополітичні утворення, залежні від їхніх творців. А по-факту Австрія це німці, розділені кордоном, як колись були українці поділені між Австро-Угорщиною та Російською імперією, тому ця держава немає сенсу

928.12.12, 20:05Відповідь на 8 від Lost_paradise

1028.12.12, 20:12Відповідь на 9 від Богдан Бо

Я вам кажу: "Варене!", а ви мені: "Печене!"
Мене не цікавить їх етноісторія! Я кажу про статус міжнародний! Захищен Австрія достатньо, щоб почуватися вільно і спокійно, не те що ми "багатовекторні" - і довбають нас з усіх сторін.Я вам кажу, що Австрія захищена як інструмент геополітичної гри і існує лише допоки потрібна своєму господарю, як захист від можливості нового підняття Німеччини. Вони ляльки. З таким самим успіхом ми могли залишитись в статусі УРСР, в нас був гімн, прапор, територія та голос в ООН. Типова маріонеточна держава, така сама як і Австрія. Тому її статус лише один - лялькове химерне утворення.

Lost_paradise

Український тип

Останні статті

Коментарі