Ти не дивуйсь, що в’януть квіти,
Як сонце дивиться на них,—
У кого ж стане сил стерпіти
Вогонь очей його палких?..
Ти не дивуйсь, що гаснуть зорі,
Як зійде ранок золотий,
Що хвилі ніжні і прозорі
Змивають берег кам’яний.
Ти не дивуйсь, що ніч п’яніє
І день тріпоче по весні,
Що бідне серце в грудях мліє,
Як вгледе щастя у ві сні.
Ти не дивуйсь, що я тобою
Став марить ночі й цілі дні,—
Бо ти є сонцем, і весною,
І сном, і хвилею мені.

(c) О. Олесь

     Усе минає, все тече - 
Вода у море, час - у простір
А кожен день лиш сумнів тче
І зрозуміти все не просто.

Зигзаги диких віражів
І чисте полотно дороги.
І глум державницьких мужів,
І тінь стражденна перемоги.
Усе в єдиному клубку 
Сплелося на людських раменах.
І плаче Ангел у кутку,
В руках тримаючи Знамення. 
                                        Р.Мазій

Про щастя ми лиш згадуєм. Бувало...
А щастя всюди. Може буть воно
Цей сад осінній, листя, що прив'яло, 
Повітря це, що ллється крізь вікно.
У небі хмарка, наче покривало,
Пливе. За нею стежу я давно.
Як мало бачимо, як знаєм мало, 
А щастя тільки знаючим дано.
Вікно відчинене. Ось пташка сіла
На підвіконня й пискнула. Від книг 
Відводжу погляд. Вітер зовсім стих.
День вечоріє. Зірка за ряхтіла - 
Гул молотарки на одній струні
Щасливий, чую, бачу. Все в мені.
                                                    І.Бунін
Переклад Д.Павличка                            

 "....Я не селадон і мого самолюбства ніколи не тішили дешевеньки побіди над служницями, модистками, гімназистками і таким іншим легкодоступним матер"ялом.Заводити інтрижку з покоївкою, ховатися потім від всепроникливих всюдисущих очей власної супружниці, дрібненько обманювати, хвостиком замітати сліди - фе! Я би так не потрафив.Це все одно, що перейти на кишенькову крадіж. Не кажу, що не вкрав би більшої суми, я просто не знаю, бо мені такого випадку не траплялося, але красти по дрібному, на копійки - вже напевне можу сказати, що не буду.Так і тут: не ,кажу, що буду вічно дотримувати вірности супружньої, просто не дбаю про те; але якщо й порушу, то для того мусить трапитися добрий випадок....

,,,, І от нараз уся та філософічна система летить к чортовій матері. Я заглядаюся на служницю, я думаю про неї, говорю поки що сам собі... якісь зовсім нестосовні слова....  В неї довгі вії й чудово тремтять над очима. Рот розкривається злегка, аби тільки показати два ряди білих зубів і то таких білих, які бувають у муринів та..  у таких служниць. А ввечорі, коли вона роздягається й спустить сорочку з одного плеча, оглядаючи чорненьку родинку на ньому.. потім здригається від якогось шелесту, бистро натягне сорочку на безстидне плече й зробить рух Сусанни, що закривається від малоскромних стареньких благочестивців....."   Гнат Хоткевич   "Дияволиця".

 « … Він дзвонив мені вранці, вдень, інколи навіть вночі і говорив збудженим, нетерплячим голосом: «Слухай, мені потрібно терміново розповісти тобі одну річ». І я знала, що однією цією пропозицією він ставить мене вище всіх. Навіть своєї дружини. Тому що це я, а не хтось інший, повинна була вислухати розповіді про його успіх, поразку, хвилювання, план або помилку. Перша. Абсолютно перша. І це було для мене правдивим доказом (проявом) любові. За шість років він жодного разу не сказав, що любить мене, але незважаючи на це я все вислуховувала першою. Для мене вже до кінця життя жодне «я люблю тебе» не замінить цього «слухай, мені потрібно терміново розповісти тобі одну річ». Я зрозуміла, як це важливо для нього, коли випадково за келихом вина в барі стала свідком його суперечки з одним із колег про те, в який момент розпочинається зрада. Я з подивом слухала, як він говорив, що зрада – це тоді, коли «хочеться негайно розповісти щось важливе іншій жінці замість дружини», і «щоб зрадити, не треба взагалі виходити з дому, тому що для цього досить мати телефон або вихід в інтернет … » (с) Я.Л. Вишневський «Коханка»

 На цей уривок із твору  Я.Л. Вишневського я натрапила у щоденнику однієї дівчини.  І підхід до питання зради, що висвітлюється в ньому, мене зацікавив. А тому і розмістила його у себе також.

"  ... Поряд зі мною сиділа жінка з надломленим голосом і щось говорила. Їй потрібний був партнер на одну ніч, якийсь шматочок чужого життя. Це зачепило (розрухало) б її, допомогло б забутися, забути болісно яскраву правду про те, що ніколи ніщо не залишається, ні "я", ні "ти", і вже менше всього "ми". Чи не шукала вона по суті того ж, що і я? Супутника, щоб забути самотність життя, друга, щоб якимось чином подолати безглуздя буття? ..." (с) Ремарк "Три товариші"

Ти втретє цього літа зацвітеш
такою квіткою - тендітною, п'янкою.
Кімната втратить риси супокою,
бо речі увійдуть у твій кортеж.

Обернеш пил на срібло і кришталь,
наділиш тіні здатністю до тліну.
Одна із пелюсток розсуне стіни,
ти - даль, і подолаєш іншу даль.

В людей уже нема своїх святинь
Ти можеш стати першою, одначе,
знай: біля тебе жоден не заплаче,
і пам'ятай: два дні всього цвісти.

Кость Москалець (Зі зб. "Songe du vieil pelegrin)

Весна прийшла і забуяла

природа в барвах весняних

 І на душі тепліше стало

     Від розмаїття кольорів... 

Хороший настрій вилився у ці рядки...... 

Мы... часто в жизни... ищем идеал...
Критерии дурацкие приводим...
Хотим поверить в сказку...
Чтобы... всё к ногам...
И получаем... одиночество в
итоге...
А может...нужно просто жить...
И каждый день... частичку бытия
сжигая...
Тепло своё... кому-то подарить...
В ответ... любви совсем не
ожидая...
Да... важно помнить...
Если что-то хочешь получить...
То не забудь... отдать сначала...
Ведь судно... к берегам не
сможет подойти...
Когда... ему... не создано...
причала...