Барвінком стелиться на цвинтарі печаль, травою поросли занедбані могили, завмерли в вічності в них радощі та жаль, забули їх чи може пам'ятати не хотіли. Легким туманом вкриється земля ховаючи уламки втрачених ілюзій, поламані хрести мов докоряють нам - шануйте пам'ять, бо помрете в тузі. Блакитним цвітом стелиться журба, чомусь на цвинтарі завжди його багато, мов килимом вкриває землю там де пам'ять залишилась лиш у датах. 15.04.2011 |
отклик на http://blog.i.ua/user/98481/685367/?p=3#advA_advC_685367_12137885
Заблудшие души во тьме изнывают, бредут по дорогам, по весям блуждают, напрасно в закрытые двери стучатся надеясь пригреться и вовсе остаться Все ищут свой дом, но нигде не находят казалось бы проще взять да построить такой как хотелось и виделось в сне, но сны потерялись в метаньях во мгле. Заблудшие души покой обретут когда назначение жизни поймут найдут свое место в сети мирозданья и замысел сложный постигнут Созданья. Питаются пылью, их мучает жажда, сомненья терзают - где ложь, а где правда, лишь веки позволит сомкнуть им Господь короткой, тревожною ночью без снов. Заблудшие души страдают во сне ведь сны их пусты и видений в них нет и ночью и днем у них цвет лишь один - все в темное, мрачное красят они.
я в сердце храню голоса их, мечты им путь предначертан и надо идти пусть больно и трудно. и кажется нет в Вселенной покоя и счастья для всех. А счастье приходит к тому, кто сумел поверить любви и впустить в душу свет, а если все мрачно ты птиц позови дорогу покажут к свету, к любви.
Тендітним павутинням тремтить на віях сон, чарівно - фантастичний й реальний до основ. В нім була дивовижна реальність відчуттів й події неймовірні, немовби інший світ. Були у мене крила блакитні на спині, з драконом подружилась й літала в вишині. Ще ельфів там зустріла й допомагала їм потвору подолати, що нищила їх ліс. А після перемоги красивий, мужній ельф надів мені на голову вінок із орхідей. Їх аромат чудесний п'янив не гірш вина, він шепотів "кохана", ще й ніжно цілував. Проснувшись відчуваю цілунок на вустах, це сон - я точно знаю, та вірю відчуттям. 09.04.2011
|
Была любовь... осталась где то лишь память горькая о ней я больше не ищу ответа зачем хотела верить ей сжималось сердце больно - сладко от слов его "тебя люблю" но разум намекал украдкой - не верь словам, не верь ему любовь застывшая в словах и образах - воспоминаниях ты не тревожишь больше в снах ушла, разбитая страданием сомненья наши главный враг любой несбывшейся мечты поверить ей я не смогла была любовь...ушла...прости... |
Бешкетник - вітер грається сніжком, здіймає, крутить, кидає в вікно. Сніжок кружляє, міні - заметіль на сонці сяє як казковий пил. Немов сніжинки - крильця дивних фей, таких маленьких чарівних людей. Природи діти, помагають всім життю радіти в заметілі днів. |
