Під гаслами євроінтеграції урядовці намагаються запровадити умови, які не змогли запровадити Янукович-Азаров. Останні були змушені поступитися людям, які вийшли на протест проти олігархічного, антиконкурентного Податкового Кодексу. Теперішня влада обіцяє бути більш наполегливою.

Мова йде про спробу накинути дрібним підприємцям, що працюють на єдиному податку, обов’язок кожен продаж здійснювати через касовий аппарат. Наслухавшись тверджень промоторів цього безглуздя, українські підприємці вирішили звернутися до колег з Європи та розпитати їх, як ця система працює там. Наразі ми продовжуємо збирати інформацію, але вже є матеріал, яким готові поділитися.

Іспанія. Дамо слово Міжнародному секретареві об’єднання профспілок вуличних торгівців StreetNet International,  представнику іспанської Union de Profesionales y Trabajadores Autnomos, Цезареві Гарсія Арналові, який погодився відповісти на запитання коллег з Вільної профспілки підприємців України.

Що ми дізналися з цієї розмови:

1.   Використання касових апаратів в Іспанії не є обов’язковим.

2.   Використання касових апаратів в Іспанії поширене, хоча й не є обов'язковим.

3.   Люди використовують касові апарати у своїх інтересах, щоб їм було зручно вести облік своїх товарів та грошей, обслуговувати споживачів.

4.   Приховувати доходи від оподаткування з використанням кассового аппарату навіть зручніше, ніж без нього.

5.   В Іспанії також є єдиний податок та внесок на соціальне страхування.

6.   Контролювати сплату єдиного податку значно зручніше, ніж сплату податків на загальній системі. А ідея контролювати доходи підприємців, що працюють на спрощеній системі,  не виглядає розумною.

7.   Влада визначає ставки єдиного податку, виходячи не з даних обов’язкового обліку, а зі спостережень, враховуючи різні критерії, які впливають на можлиівість підприємця заробити.

Цезарю, ти говорив, в Іспанії в роздрібній торгівлі користуватися касовими апаратами не обов’язково. Яким чином держава в Іспанії контролює, скільки заробив підприємець і скільки він має заплатити податку?

Касові апарати призначені для використання людьми, які надають послуги кінцевому споживачеві. В багатьох випадках ідеться про копійчані суми виручки. Наприклад, кофі-бари, продавці газет, таксі… Або вуличні торгівці. Не можливо відслідкувати доходи, коли є багато-багато-багато-багато продавців з дрібними доходами. Тому вони платять так званий «монотакс» (єдиний податок - авт).

Тобто, єдиний податок в Іспанії існує.

Так.

За якими критеріями надається право працювати на єдиному податку?

Монотакс прийнято для низки професій. Наприклад, це таксі, кофі-бари або вуличні торгівці та інші. Критерії дуже складні. Чиновники обраховують в кожному випадку, яку суму коштів ви можете заплатити податків. Це залежить від розміру вашої торгівельної площі, від того, чи маєте ви людей, які працюють разом з вами… У випадку з кофі-баром визначають, чи маєте ви столи, стільці… Чи маєте ви кухню… І вони мають підрахувати, виходячи з кількох критеріїв. Влада розуміє, що якщо Ви маєте більше торгівельної площі, то ви можете заробити більше грошей. Якщо з вами працюють інші люди, то ви можете заробити більше грошей. Якщо ви маєте вантажівку, багато столів та стільців, то ви можете заробити більше грошей. Отже, це залежить від матеріалу, це залежить від торгівельної площі, це залежить від кількості працівників, і також це залежить від того, скільки електрики ви споживаєте. І кожні три місяці ви платите певну суму, яку для вас визначили. Наприклад, вам належить платити 200 євро кожні три місяці. І це не залежить від того, скільки ви заробили. Більше ви заробили чи менше, ви платите одну й ту ж суму податку. Бо дуже складно визначити, які у вас насправді доходи та видатки. Рівень єдиного податку визначається щороку новий. Він залежить від ціни на електрику. Якщо ви витрачаєте більше або менше електрики, ви платите більше або менше єдиного податку. Це складно. Можливо, я надішлю вам закон про єдиний податок в Іспанії. Там є багато інформації щодо багатьох професій.

Цезарю, і кожна професія має визначений для неї єдиний податок?

Так. Не всі професії, але багато які мають єдиний податок. Інші професії мусять платити податки з різниці між доходами та видатками. І в такому випадку ви мусите вести бухгалтерський облік. В такому випадку значно краще мати касовий апарат. Але це не обов’язково! Ви можете вести ваш облік вручну. В окремих випадках обов'язково треба мати касові апарати.

Яка сума доходу в Іспанії визначена як максимально можлива для того, щоб мати право працювати на єдиному податку?

Так, є ліміт доходу. Цей ліміт дуже високий для вуличних торгівців. Це, якщо не помиляюся, 150 000 євро на рік.

О, це дійсно висока сума.

Так, висока. Але, наприклад, така ж сума – для транспортників. Для транспортників вона не дуже висока. Для транспортників вона дуже низька. Бо коли ви маєте велику вантажівку, у вас може виходити понад 150 000 євро на рік. Отже, це добре для вуличних торгівців, але іноді не дуже добре для інших професій.

Дуже легко, коли ви не мусите вести облік. А владі байдуже, маєте ви касовий апарат чи ні, бо ви маєте можливість приховувати виручку (за наявноті КА - авт). Якщо ви маєте обов'язковий РРО, ви можете свої продажі реєструвати або ні (Пробивати чи не пробивати по касі). Якщо чиновники хочуть мати контроль, то вони контролюють апарат. Але до аппарату можна ввести або не ввести дані. Легше приховувати виручку з касовим аппаратом. Є багато цифрових додатків, що, коли ви вводите виручку, одна її частина іде прямо в чорний облік. Коли інспекція приходить і ви даєте інформацію про ваші продажі, ви показуєте лише продажі по-білому, але не показуєте продажі по-чорному! Отже, в такому разі легше мати подвійний облік. З цієї причини іспанський уряд не робить обов'язковим використання касових апаратів.

Більше того, в нашому випадку, тобто, коли мова йде про вуличних торгівців, звичайною справою є купувати товар без чека. Ви маєте гроші, і ви купуєте те, що плануєте продати. Завичай ви не просите накладної. Тому контролювати дуже складно. Інша справа - коли ви маєте велику компанію, коли ви маєте купувати все з накладними. Якщо ви маєте накладну на куплений товар, влада може  перевірити, скільки товару ви купуєте і скільки товарів ви продаєте. Вони можуть підрахувати. Ось чому в таких випадках ви мусите вести облік. Але у випадках з кофі-шопами, вуличними торгівцями або таксистами… Дуже важко дізнатися, скільки пасажирів перевіз таксист. Тому легше встановити єдиний податок.

А чи відомо, в який спосіб фахівці від держави встановили, які обороти мають підприємці? От в Україні чиновники кажуть, що вони мають ввести касові апарати для того, щоб побачити, які продажі у підприємців. Мовляв, ми не знаємо, скільки ви заробляєте, і потрібні касові апарати, щоб легшее було вас контролювати.

Ні, так важче!

Так, але вони цього не знають! (Сміємося)

Хвилиночку. Але йдеться не лише про контроль заробітку кожного підприємця. Як визначити адекватний рівень єдиного податку взагалі? Іноді звучить, що єдиний податок занизький. Однією з причин, чому уряд хоче ввести касові апарати, є те, що він хоче дізнатися, скільки підприємці заробляють, щоб вирахувати, який встановлювати єдиний податок.

Щож, тоді потрібні переговори, щоб встановити єдиний податок і забути про касові апарати. Бо дуже дорого купувати їх. Вам необхідно налаштування, електрика… В Іспанії звичайне явище, коли на торгівельних місцях немає електрики. А ще погода, коли торгівля відбувається надворі. Також вам потрібне підключення до інтернету. В нашій країні воно залежить від місця - це жахливо! І я думаю, це жахливо скрізь по світі.

А найважливіше – дуже легко надати некоректну інформацію про ваші доходи. Адже це залежить від того, вибиваєте ви чеки на апараті чи ні. Якщо всі вуличні торгівці проб'ють чек на одну операцію, а на іншу ні, і на ще іншу ні, ще на іншу так, і знову ні, то урядовці отримають висновок, що єдиний податок дуже високий, бо багато вуличних торгівців не заробляють багато грошей.  Тому я вважаю, це дурна ідея. Це моя думка. І можливо, краще вести переговори, щоб працювати з вищим єдиним податком, який залежав би від торігвельної площі, від місця, від міста і так далі.

Ми домагаємося переговорів через протести.

Зрозуміло. Якщо ви маєте ідею, скільки ви платили б, то, можливо, ви провели б переговори з урядом. Тому, що касові апарати, я думаю, складно впровадити в цій справі. До того ж, може бути, що одного дня ви працюєте в одному місці, а іншого дня – в іншому місці. І дуже складно для таких працівників носитися з касовим апаратом і знаходити електроживлення…

А в Україні влада хоче примусити працювати через касові апарати навіть кур'єрів інтернет-магазинів. 

Ой… Це не обов’язково. Обов’язково лише видати покупцеві чек. Зазвичай вони мають маленькі машинки, щоб видати вам чек. Як підтвердження того, що ви отримали товар, а вони доставили товар вчасно. Іноді з ціною, іноді ні. Але зазвичай кур'єри не приймають готівкових грошей. Зазвичай ви платите наперед. Іноді можна прийняти готівку. Ви даєте їм гроші, а вони дають вам лише чек. Але вони тримають гроші в себе. Вони не возять у своїй вантажівці касового апарату. Зазвичай це дуже великий апарат. Отже, вони мають дати вам лише чек. Але часто кінцевий покупець не просить чека, і йому його не дають.

Тобто, ці чеки ніяк не фіскальні і немає жодної онлайн-звітності. От в нас також видають чеки. Припустимо, інтернет-магазин продає якусь техніку, і покупець мусить мати гарантію. Йому видається чек, виписаний від руки, зі штампом продавця. Чек може бути виписаний на місці або ще на складі чи в офісі, касовий апарат тут ні до чого.

А як щодо вартості касових апаратів в Іспанії? Які мінімальні, Максимальні, середні ціни?

Я не готовий зараз сказати про мінімум та максимум… Хоча, можу за 10 хвилин зробити дослідження. Мабуть, я надішлю вам прайси на касові апарати, щоб ви побачили. Хвилинку! Може, ми будемо з вами мати бізнес у цій ситуації? (сміється)

Отже, я надішлю вам прайси на касові апарати в Іспанії і закон про єдиний податок в Іспанії для вуличних торгівців. І ви будете мати інформацію для переговорів з владою.

Добре. Будемо дуже вдячні.

А чи визначає держава в Іспанії перелік фірм, у яких підприємці можуть купувати касові апарати?

Ні.

Ні?

Ні. Ви можете купувати які хочете. Китайські чи іспанські – які хочете. Це ваша справа. Але, як я вже сказав, мати їх не обов'язково. Зазвичай люди купують їх тому, що вони дозволяють не тільки берегти гроші. Їх використовують також, щоб контролювати склад і таке інше. Тепер це більше комп'ютери, ніж касові апарати. Наприклад, у ресторанах. Це великі апарати, які контролюють замовлення кожного стола, меню кожного стола і таке інше. Але маленькі магазини – хто має касові апарати, хто ні. Це не проблема. І, авжеж, ви можете купувати їх де хочете.

Цікаво було б знати, яку частку від доходу іспанського підприємця становить єдиний податок.

Як я вже сказав, це залежить багато від чого... Я думаю, це десь 30-35%.

А як у вас організовано сервіс для касових апаратів?

Є технічний сервіс, куди ви дзвоните, якщо ваш апарат зламався. Деякі фірми надають абонентське обслуговування. Це коли ви платите певну суму на рік, і люди приходять за вашим дзвінком та обслуговують ваш апарат без додаткової оплати. Але тільки за вашим викликом, коли ви маєте якісь проблеми. Якщо ви не хочете такого сервісного контракту,  то телефонуєте лише коли маєте проблеми, тоді технік приходить, оглядає, ремонтує, виставляє рахунок і ви платите.

З Цезарем розмовляли голова Київської міської організації Вільної профспілки підприємців України Леонід Тонковид та організатор StreetNet International по Європі і Азії Оксана Аббуд

Спудеї продемонструють свою справжню “зброю”, виготовлену для законного спротиву антистудентським, антиосвітнім та антинародним діям провладної партії.

Всі охочі запрошуються відвідати захід. Вхід вільний. *подія відбудеться з дотриманням Законодавства України

Неділя, 23 жовтня 2011, 10:07

Недитячі ігри в "студентський" референдум

То, може, хоч зараз ще не пізно їх зупинити?

Далі подаю коментарі від реальних, а не покемонських студентських та просто громадських організацій

Ширше:

http://www.svidomo.org/defend_article/5520

В ніч з 17 на 18 травня 2010 року, коли б йому мало виповнитися 20 років, в Шевченківському райвідділу міліції загинув студент Київського професійно-педагогічно коледжу ім. А.С. Макаренка Ігор Індило. 

Незважаючи на докази, в міліції продовжують стверджувати, що Ігор загинув від ушкодження черепу, через падіння з лавки в стані алкогольного сп'яніння.

За цим посиланням є відео, передивившись яке, кожен може сам перевірити, наскільки правдивою є версія міліції:

Закінчення: 20 жовтня о 15:00

Студентська акція протесту 23 вересня відбулася тільки тому, що 22 вересня було брутальним порушенням

Ще до початку акції кілька офіцерів роз’яснювали молоді, як саме вони збираються порушити права протестувальників. Тобто, сказали, що не дадуть мітингувати не тільки на Михайлівській, де проводити акцію з якогось переляку заборонив суд, а й по Трьохсвятительській ходити не дозволять, попри те, що на Трьохсвятительску заборони не було. Присутнім керівництвом міліції було визначено для проведення заходу малесенький майданчик біля муру Михайлівського монастиря. Аргументувалося це тим, що, рухаючись по Трьохсвятительській, демонстранти «порушуватимуть права інших громадян». Бо ж, бач, місце на тротуарі під час ходи займатимуть і заважатимуть ходити перехожим. Подивіться на фото, як сама міліція «допомагає» ходити перехожим. Вул. Трьохсвятительська просто перегороджена людьми у формі. Не пускають ні демонстрантів, ні перехожих, нікого.

За всим цим вгадується ось яка логіка. Заборонені акції було призначено на дні, коли в Києві відбувалася зустріч міністрів освіти різних країн. Владі дуже не хотілося, щоб свідомі громадяни продемонстрували закордонним колегам Табачника своє ставлення до нього. А враховуючи, що однією з тем форуму була проблема ксенофобії, було б надзвичайно цікаво, якби  перед закордонними колегами міністра активісти «засвітити», що в Україні на такій високій посаді знаходиться волохатий ксенофоб (а саме українофоб), а його заступник Сулима пише расистські підручники. Відтак суд та міліція блокували активність громадян, намагалися виявлення «антиТабачної» позиції заборонити або зробити непомітними. Однак, через свої дикунські спроби обмежувати свободу зібрань тільки ще більше галасу наробили навколо персони Табачника та проблеми прав людини в Україні.

Більше яскравих ілюстрацій - тут: http://photo.i.ua/user/1429445/275477/

народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка

“Про засади державної мовної політики” (№ 9073 від 26.08.2011)

1. Законопроект “Про засади державної мовної політики” майже повністю дублює поданий рік тому законопроект № 1015-3 “Про мови в Україні” Єфремова-Симоненка-Гриневецького, що був негативно оцінений не лише профільними комітетами Верховної Ради України, парламентською опозицією, українськими науковими інституціями і громадськими організаціями, а й Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин та експертами Венеціанської Комісії.

3. Незмінним залишилося ключове положення законопроекту, яке передбачає застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, “за умови, якщо кількість осіб, - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і  більше чисельності її населення” (п. 3 статті 7).

Якщо в попередньому законопроекті було записано, що регіональна мова “використовується на рівні з державною мовою на відповідній території України”, то в новому йдеться про використання там лише регіональної мови або мови меншини.

4. Ще одна новела законопроекту Ківалова-Колесніченка стосується переліку мов, які підпадають під дію “Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов”. В ньому до попереднього списку з 15-ти згаданих у законопроекті Єфремова-Гриневецького-Симоненка додано ще три – русинську, караїмську і кримчацьку. Оскільки русинську говірку лінгвісти вважають діалектом української мови, внесення її до переліку мов меншин суперечить статті 1 Європейської Хартії, в якій зазначено, що термін “регіональних або міноритарних мов” не включає діалекти офіційної мови держави”.

5. Частина 1 статті 4 законопроекту Ківалова-Колесніченка передбачає, що “основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов – виключно цим законом”. Проте даний законопроект кардинально ревізує конституційно визначені засади державної мовної політики України, вводячи в правове поле такі, не передбачені Конституцією, поняття і терміни, як “регіональна мова або мова меншини”, “мовна група”, “мовна меншина”, “регіональна мовна група”, “мовне самовизначення”, “носії регіональної мови” (статті 1, 3, 7) і зобов'язуючи місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, установи, організації, підприємства, їхніх посадових і службових осіб і, навіть, громадян-суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб використовувати регіональну мову (частина 7 статті 7).

Таким чином, спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених статтею 10 Конституції України, слід кваліфікувати як порушення Основного закону – зазіхання на засади конституційного ладу України.

7. Принципово неприйнятною є стаття 3 законопроекту, в якій “право мовного самовизначення” сформульоване поза контекстом статусу  української мови як єдиної державної мови, обов’язкової відповідно до статті 10 Конституції України  для офіційного застосування на всій території України у всіх сферах суспільного життя.

Пропоноване у п.2 статті 3 законопроекту формулювання допускає  тлумачення, згідно з яким і державні службовці мають право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному житті, а, отже, і при виконанні ними офіційних функцій. Натомість зі статусу української мови як державної випливає обов’язок державних службовців всіх рівнів та посадовців органів місцевого самоврядування володіти державною мовою та неодмінно використовувати її при виконанні службових функцій.

9. В законопроекті не враховано якісної відмінності статусу і функцій української мови як державної від інших мов, так чи інакше поширених на території України. Не враховано також і те, що термін ”регіональні або міноритарні мови”, відповідно до Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, застосовується не для визначення статусу цих мов, а лише для окреслення ареалу їх використання в межах держави.

Узагальнений висновок

Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії.

Необхідно розробити концептуально інший, новий законопроект відповідно до Конституції України та принципів європейської мовної політики і практики із залученням фахівців, а не представників окремих політичних сил.

Попереджувальна прес-конференція ПРОТИ обмеження права на мітинги в Києві

Добре, що я не полінувався подивитися. 

Раджу й вам. Там чудово видно, що гарантує наш теперішній Президент, як він "шанує" Закон, як з ним "ворогували" помаранчеві керманичі, що і як охороняють наші "право"охоронці і т.д.

Люди, поширюйте, хай увесь народ бачить.