Зайве, шкідливе, огидне

 Перелік злочинів комуністичного тоталітаризму не обмежується масовими розстрілами, цілеспрямовано зорганізованими голодоморами,політичними репресіями, нищенням культурних здобутків, замовчуванням або брехливим потрактовуванням подій минулого, й масовим виселенням автохтонів за межі етнічної Батьківщини з метою подальшої асиміляції. Трагічним спадком всього пострадянського простору є штучна люмпенізація загалу й витворення духовно здеградованої орди, котру безпідставно нарекли «народом».

Моральне збочення міцно вкорінилось в неприродному й нездоровому середовищі позбавлених усвідомлення причин власного буття в цьому світі. Ідеалізуючи аморальний триб життя й непритаманну цивілізованій людині поведінку вилонених з їхніх надр лояльних будь-якій владі знаменитостей одноденок, вони з  пекельною завзятістю вивищують в побуті власні до абсурду безглузді забаганки над здоровим глуздом, загальноприйнятими вартостями, почуттям такту й обов`язку супроти ближніх.

Наслідком кількастолітньої бездержавності українського народу є й суттєвий брак зцементовуючих націю державотворчих, й водночас демократичних традицій. Цей ненормальний стан речей відгукується нині збоченим трактуванням чеснот самоповаги, пошани приватної власності, права, усвідомленого самообмеження в справі здійснення певних дій або вчинків, культури поведінки й вміння гармонійно поєднувати власне з загальним. Претендуюче на традицію хамство сатанізує почуття обов'язку, нівелює гідність особистості й потрактовує демократію як необмежену вседозволеність, а право на самореалізацію зрівняло з безкарною всеспроможністю.

Чи не час покласти цьому край?

Лицемірні побрехеньки про відсутність інформації, котра б унаочнювала негативні для людського організму наслідки тютюнопаління, здатні окрім іронічної посмішки викликати й бурхливу хвилю справедливого обурення. Нині на кожній коробці для цигарок надрукований чорним шрифтом заклик узабезпечювати дітей від блювотворного диму доповнюється надписом, котрий звістує про вміст й вагу хвороботворних смол та нікотину.

Статистика свідчить, що активні споживачі продукту спалення й вдихання диму завезеної з Америки травички є суттєво вразливішими для більшості фізичних недугів. Тютюновий дим забруднює людський організм, ускладнює кровообіг, погіршує розумові здібності й послаблює імунно-захистну систему в справі протистояння серцево-судинним захворюванням, туберкульозу, раку легенів, а ослаблена нервова система палільників ускладнює життя оточуючих схильністю до конфліктів та нічим не виправданого в побуті ризику. Вкрай високий відсоток послідовників започаткованого тубільцями збочення, мільярдні прибутки виробників, врешті гарантована Конституцією толерація, уможливлюють нинішню ходу брутального побутового нахабства й безкультур'я. Буду відвертим: в присутності палільника почуваюсь загорнутим у змащений олією папір й кинутим на розпечене вугілля оселедцем. Це не комплекс. Це природня й здорова реакція на відхилення від норми. Чому не питаючи дозволу і згоди, мене примушують вдихати огидний злосмердючий дим й перетворюють в «пасивного споживача нікотину»? Переймаючись станом власного здоров'я (щоранку бігаю підтюпцем, виконую вправи, загартовуюсь холодною водою, надаю перевагу природньому а не штучному харчу), прагну не бути тягарем близьким і дати нації всебічно повновартісних нащадків, а не спадково кволий й вічно немічний баласт. Як громадянин, виборець та платник податків, маю право знати спрямування бюджетних витрат.

Споглядаючи на нинішнє буття, переконуюсь в існуванні великої несправедливості. Чому гроші не йдуть на розвиток потребуючих дотацій галузей? Тому що левова частка зібраних податків витрачається на обіцяне чинним законодавством та затверджене кількома постановами Верховної Ради безоплатне лікування «потерпілих» від надмірної пристрасті до тютюну, алкоголю й наркотиків. Я не ханжа і не цинік, але таку форму трати державних коштів (рівно як і дії спрямовані на позбавлення чистого повітря та спричиненого його (нехай і короткотривалою) відсутністю вбивства нервових клітин) потрактовую формально узаконеним пограбуванням й замахом на особисту свободу. Ось тут і сходяться в смертельному зударі дві непримиренні світоглядні концепції, котрі нерідко кожну людину ставлять на роздоріжжі. Мова йде про мало не протилежне одне-одному сприйняття закладеного в основи демократичного устрою «права». Проблема прадавня. Спричиняючи деградацію, гріховна забаганка вимагає рівності з усвідомленням потреби.

Нинішні соціальні та політичні пертурбації примушують державних чільників все частіше звертатись за досвідом до «передових країн світу» (так охрестили економічно розвинуті держави Західної Європи та Північної Америки). Запозичення та адаптування до власного менталітету досвіду та кращих здобутків інших, є одним з чинників удосконалення як окремих націй та народів, так і цивілізації вцілому. Зважуючи та аналізуючи чималий об'єм інформації, тамтешня еліта зрозуміла, що спроби переконати затятих палільників в шкідливості їхньої звички, є даремно потраченими зусиллями. Даючи тверезу оцінку проблемам котрі існують нині й можуть з'явитися з часом, там, нарешті, наважилися сказати рішуче і твердо: «Досить».

 Аби не бути голослівним, обтяжу себе цитуванням конкретних фактів. Чотирьох працівників медичної компанії Weyko.ink. звільнили за відмову пройти тест на вживання тютюнових виробів. Інша компанія – Scotts Mirakle-GroCo. взагалі звільнила всих палільників. Вклавши 5 мільйонів доларів у будівництво власного фітнес-центру й клініки, керівники повідомили, що палільники є основними споживачами послуг медичного страхування. Власники Humana Inc. збільшили щомісячну платню лише тим, хто гидує цигаркою, а General Mills Inc. зменшила оплату палільників на 20 $. Керівництво японського концерну Triumph International запровадило штрафні санкції розміром 480 $ за паління її працівниками в робочий час. (Дані оприлюднені інформаційною агенцією JOBJOIN.Com). Показово, що обмеження палільників в спромозі труїти себе й довколишніх, ніхто не нарікає несумісною з демократичним устроєм тиранією й обмеженням людських прав або громадянських свобод. Цивілізований світ не соромиться називати речі власними іменами й захищати покривджених. Щиро зичу в тім гараздів й остаточної перемоги. Роздуми в часі написання статті, зобов'язали мене до спроби передбачити й можливі аргументи опонентів. Підозрюю, що вони не вірять в щирість благородних й ідеалістичних намірів. Ну що ж, невіра є виключно вашою проблемою панове, а моє прагнення скоротити вашу чисельність зобов'язує до поборення та спростування брехливих звинувачень.

Під сучасну пору в тютюновій галузі задіяно, без перебільшення, кілька десятків (якщо не сотень) мільярдів євро та доларів. Час, щороку й щоразу, кидає все новіші й все зухваліші виклики, вирішення котрих унеможливлюється браком коштів та неправильним й несправедливим розподілом фінансових ресурсів. Упереджуючи можливі й поборюючи посталі кризові явища й ситуації, уряди багатьох країн законодавчо створюють умови для перепрофілювання як усієї тютюнової галузі, так і окремих «брендів», підприємств, концернів, тощо. Антитютюновою рекламою та збільшенням податків, виробників цигарок примушують братись за продукування товарів побутового вжитку й запроваджувати новітні досягнення науковців. Здоровий глузд свідчить, що дослідження космосу й виробництво альтернативних існуючим джерел енергії, є суттєво важливішим, аніж трата коштів на яскраве оздоблення висушеного, подрібленого й загорнутого в папір зілля. Зрозуміло, що для тютюновиробників освоєння нових джерел заробітку пов'язане з ризиком, котрий ставить долю багатьох транснаціональних концернів під загрозу. Матеріалістичне світосприйняття та гін за наживою примушують їх нагоду отримати немалий прибуток вивищити над справедливими вимогами громадськості й національних урядів, а також потребою людства удосконалюватись й гармонійно співіснувати з природою. Ігноруючи загальновідоме й не потребуюче доказів, рятуючи “ім'я та престиж марки”, приховуючи нажиті на здоров'ї інших кошти, потіснені магнати заходились скуповувати підприємства на значній території колишнього Сов'єтського Союзу. Паралельно розпочалась істерична рекламна кампанія вже знеславленого на Заході продукту. Свідоме труєння українців, молдаван й москвинів перетворилось в узаконений заробіток. Головними гравцями на цьому ринку є американські та німецькі фірми й концерни. Ставлення  всього українського загалу й кожного українця зокрема до тютюнопаління не є особистою або приватною справою. Тут заторкуються національні інтереси. Хто ми? Господарі на рясно зрошеній кров'ю й потом предків землі чи знаряддя заробітку злочинних амбіцій чужинців й обслуговуючого їх зденаціоналізованого елементу? Координація дій з європейськими супротивниками тютюнопаління є чудовою нагодою долучитись до духовно-здорового антиглобалістського руху. Кличу потрактовувати кожну придбану цигарку актом обкрадання рідного народу та зради. Варто пам'ятати, що наповнення державної казни знайшовшому в Україні притулок тютюнопродукуючому капіталу, є однією з форм економічно-політичного узалежнення.

Панове палільники! Ви обмежуєте волю нації. Ганьба вам! Геть цигарку!

                                                                                                        Вахній Олесь