Мить щастя

Дуга – в сплетінні рук і ніг,

Бо вже вуста замкнули коло:

О, як ти солодко неволиш

Мене, віддавшися мені!

На електричному стільці

В сто тисяч ват – твій бранець –  стлію,

Як від розряду скрикне тіло

Твоє й моє о миті цій…

І стогін твій вплететься в мій

Та, наче музика, пливтиме.

І промінцями золотими

Прикрасить сонце ранню мить.

В ній соловейко за вікном

Розсипле трелі – срібні, ніжні.

І ми їх слухатимем в ліжку,

В якім так солодко обом.

Одне бажання: зберегти

Хоча б у слові мить чудесну.

Тобою страчений, воскресну

У нім, де ти, кохана, ти!