Одного разу ти перестаєш метушитися і щось комусь доводити, дивишся з посмішкою на навколишній світ з усіма його божевіллями, не поспішаєш подобатися людям, не поспішаєш роздавати поради й когось судити або рятувати.
Затишок усередині - дорожчий за будь-які спокуси тимчасового задоволення.
Це так, але переживання за близьких не дають жити спокійно.Постійна, виснажлива тривога за близьких, яка заважає нормально жити, працювати й спати — це дуже важкий стан, з яким сьогодні стикається величезна кількість людей. Цей страх забирає всі сили, але важливо розуміти: це не прояв турботи, а прояв хронічного стресу або гіперопіки, який виснажує і вас, і тих, за кого ви хвилюєтеся.....
Нормально хвилюватися, коли близькі не виходять на зв'язок під час небезпеки. Але ця тривога має зникати, коли ситуація прояснюється.
Нав'язливий страх (інтенсивна тривожність) повертається без об'єктивного приводу, змушує постійно перевіряти телефон, вигадувати найгірші сценарії, руйнує сон та заважає щоденним справам....
Часто за страхом за інших ховається неусвідомлена заборона на власну радість чи розвиток. Продовжувати жити, працювати, пити каву та посміхатися — це не зрада близьких, а ресурс, який дозволить вам залишатися для них міцною опорою...
Обіймаю. Тримаймося.
Коментарі
Голубка
130.09.26, 10:33
Затишок усередині - дорожчий за будь-які спокуси тимчасового задоволення.
Це так, але переживання за близьких не дають жити спокійно.
Anne
230.09.26, 18:05Відповідь на 1 від Голубка
Постійна, виснажлива тривога за близьких, яка заважає нормально жити, працювати й спати — це дуже важкий стан, з яким сьогодні стикається величезна кількість людей. Цей страх забирає всі сили, але важливо розуміти: це не прояв турботи, а прояв хронічного стресу або гіперопіки, який виснажує і вас, і тих, за кого ви хвилюєтеся.....
Anne
330.09.26, 18:09Відповідь на 1 від Голубка
Нормально хвилюватися, коли близькі не виходять на зв'язок під час небезпеки. Але ця тривога має зникати, коли ситуація прояснюється.
Нав'язливий страх (інтенсивна тривожність) повертається без об'єктивного приводу, змушує постійно перевіряти телефон, вигадувати найгірші сценарії, руйнує сон та заважає щоденним справам....
Часто за страхом за інших ховається неусвідомлена заборона на власну радість чи розвиток. Продовжувати жити, працювати, пити каву та посміхатися — це не зрада близьких, а ресурс, який дозволить вам залишатися для них міцною опорою...
Обіймаю. Тримаймося.