Є люди, мов серце, — без них неможливо.
Є люди-актори, що брешуть красиво.
Є люди, мов сонце, і люди-крижини,
Є ті, що не гідні назватись «людина».
Є люди, що всіх і завжди критикують,
І люди, що душу від смутку лікують.
Є люди-ромашки і люди-нарциси,
Як двері — прості, і підступні, як лиси.
Є люди, як небо, — глибокі, безкраї,
І є, як болото, — в якім загрузаєш.
Є люди, як флюгер, — без власної волі,
Є люди, мов скеля, — незнаючі болю.
Є люди-піщинки і люди-планети,
Є люди-поеми і люди-сюжети…
Є люди, що ладні весь світ обійняти,
І люди скупі зайве слово сказати.
Є люди — раби, їх експлуатують,
І є незалежні, що волю цінують.
Є люди-обгортки — лиш ззовні красиві,
Є люди нещасні, і люди щасливі.
І кожен за себе сам відповідає,
І шлях свій завжди власноруч обирає.
Я дякую всім, кого зустрічаю…
Бо добрі — рятують, а погані — навчають.
Алла Василишин
Коментарі
Тарас Музичук
126.07.26, 07:39
Погані навчають..... Дуже мудро, але хочеться щоб навчали не тільки погані, та тут уже як вийде, хто зустрінеться на життєвому шляху, кого захочемо слухатись, в кого навчатись, якось так.
Anne
227.07.26, 01:59Відповідь на 1 від Тарас Музичук
думаю... автор мав на увазі, що не треба засмучуватися, зустрічаючись з негараздами... будь-які зустрічі це наш досвід....