— Що ти робитимеш?Я замислилась. Почала шукати вихід. Перебирати варіанти.
Але що більше уявляла цю картину, то ясніше розуміла: виходу немає.
— Мабуть, я молитимуся, — відповіла я.
— Ні, правда.
— Це правда. Якби я справді опинилася в такій ситуації, що ще лишається? Лише молитися.
Вона посміхнулася і сказала фразу, яка, здається, стала для мене одним із найсильніших інсайтів останнім часом. — Просто перестань це уявляти.
І в цей момент мене ніби виключили з якоїсь старої програми.
Адже загадка починалася не зі слів: Ти опинилась в океані.
Вона починалася зі слів:«Уяви собі…»
Раптом я побачила, скільки часу ми проводимо всередині історій, які самі й творимо. Ми уявляємо, що нас обов'язково зрадять.
Уявляємо, що грошей не вистачить.
Уявляємо майбутню розмову, в якій нас не зрозуміють.
Уявляємо катастрофу, зраду, провал, хворобу, самотність.
Наш мозок настільки чесно створює ці картини, що тіло починає реагувати так, ніби все це вже відбувається.
І ось ми вже шукаємо спасіння.
Молимося.
Боремося.
Захищаємось.
Намагаємося вижити.
Хоча, можливо, єдине, що справді потрібно зробити, — перестати уявляти.
Перестати підтримувати історію, яка існує лише в уяві.
Перестати грати в гру, правила якої вигадав наш власний страх.
Не всі наші страхи вигадані. В житті бувають справжні шторми. Але дивно інше.
Дуже часто ми витрачаємо сили не на реальні події, а на нескінченні репетиції того, що ніколи не станеться.
І поки ми героїчно рятуємося від уявних акул, справжнє життя терпляче чекає, коли ми нарешті розплющимо очі.
Іноді вихід із найстрашнішої ситуації це — не знайти спосіб виплисти.
Іноді досить помітити, що океан існував лише в нашій голові.
Коментарі
Тарас Музичук
123.07.26, 18:45
Дуже цікава загадка, практично тест
А мені подобається така: розмовляють під вино два грузина, один в каже, вот ти ідош па лесу, а тут медвед! Я іво із руж'я застрелу! А нет руж'я! Ну тагда кинжалам зарежу! А нет кинжала! Ну тагда каменем уб'ю! А нет камня! Ниви, ти чей друг мой ілі медведя? Твой канешна! Ну так дай мнє што нібуть!
Anne
223.07.26, 19:15Відповідь на 1 від Тарас Музичук
Дякую. Ваша мені подобається більше) Вона оптимістичніше.