Про котів....
- 04.05.26, 11:00
Кіт мого сусіда має деменцію й постійно забуває, що, взагалі-то… він у нас не живе.
Щоранку, з точністю годинника, він приходить до нас на подвіря, і нявкає під дверима з виглядом упевненої істоти, яка вже роками платить іпотеку.
Він не заспокоїться поки ми його не впустимо. Потім стрибає на диван і знову нявчить, випрошуючи смаколики, і вмощується так зручно, ніби це його власна вітальня.
Ми дивимося на нього й максимально лагідно кажемо: «Друже… ти ж тут не живеш».
Він дивиться у відповідь майже обурено — наче це ми тут щось плутаємо.
Але якщо в його маленькій пухнастій голівці ми є частиною його щоденної рутини — хто ми такі, щоб заперечувати?
Тож ми офіційно підвищили його до співмешканця на пів ставки: оренду не платить, трохи бешкетує, займає диван без дозволу… але його обожнюють усі.
І, можливо, зрештою він вчить нас однієї простої й красивої речі: деяким візитам не потрібна пам’ять, щоб бути особливими — достатньо серця, аби знати, куди повертатися.
Мережа
4
Коментарі
Whiskey*
14.05.26, 22:42
Привіт, хто не є вічним рабом котів, це ото не людина, а падлюка
Anne
25.05.26, 00:21Відповідь на 1 від Whiskey*
я б сказала так - хто не любить котів (тварин), той дивна людина....
Голубка
35.05.26, 10:51
Іншого життя не уявляю
Whiskey*
45.05.26, 16:37Відповідь на 2 від Anne
Добре
хай буде так
Ogma
56.05.26, 11:23
Anne
67.05.26, 04:27Відповідь на 5 від Ogma
Дякую) передаю привіт вашому котику)
Anne
77.05.26, 04:28Відповідь на 4 від Whiskey*
нехай
Anne
87.05.26, 04:28Відповідь на 3 від Голубка
Вітаю) Нашого полку прибуло) Вони чарівні, згодна. А ще дуже розумні)
Ogma
98.05.26, 11:24Відповідь на 6 від Anne