Про Любов?
- 31.03.26, 16:10
Другим шансам - ні....
«Йдуть не тільки ті, хто не любив»
Є популярна фраза: «якщо людина пішла — значить, вона ніколи не любила».
Звучить просто. Майже заспокійливо.
Але правда набагато складніша… і болючіша.
Іноді йдуть саме ті, хто любив найбільше.
Йдуть не тому, що почуття зникли.
А тому, що більше не можуть жити в тих стосунках, які ці почуття руйнують.
Бо є велика різниця між:
«я люблю тебе» і «мені добре з тобою».
Інколи людина довго намагається врятувати зв’язок:
терпить, пояснює, чекає змін, пробачає те, що болить.
Але в якийсь момент всередині з’являється тиша.
Не байдужість — виснаження.
І тоді рішення піти — це не про холодність.
Це про межу.
Про той стан, коли:
тебе не чують
твої почуття знецінюються
ти постійно борешся за щось базове: повагу, увагу, тепло.
І найважче — це піти, коли любов ще є.
Бо тоді ти не просто втрачаєш людину.
Ти відмовляєшся від надії.
Від «а раптом зміниться».
Від майбутнього, яке вже встиг уявити.
Це рішення не з легких.
Це внутрішній розрив:
коли серце ще тягнеться —
а психіка вже кричить: «досить».
І так, від коханих йдуть.
Йдуть від найрідніших.
Йдуть не через відсутність любові —
а через відсутність взаємності, безпеки, поваги.
Іноді піти — це не про слабкість.
Це єдина форма зберегти себе.
Тому, якщо хтось пішов від вас —
це не завжди означає, що вас не любили.
І якщо ви були тим, хто пішов —
це не робить вас безсердечними.
Іноді це означає лише одне:
ви обрали життя, в якому біль перестає бути нормою.
Мережа
1
Коментарі
Тарас Музичук
11.04.26, 17:59
Підти кохаючи, від коханого чи коханої, це так чи інакше вчинок, але як кажуть досвідчені психологи, тікати від проблеми марно, бо вона всередині нас, тобто вона все одно наздожене або вилізе в іншій ситуації, вони кажуть що треба йти назустріч тому, чого боїшся, тому про що думаєш, що не здолаєш і тоді переможеш, бо найважче і найважливіше перемогти себе, свою слабкість, свою невпевненість, свої амбіції.
Anne
21.04.26, 22:24Відповідь на 1 від Тарас Музичук
не згодна... існують аб'юєери, тирани, самозакохані егоїсти, маменькині синочки коли мама головна... (я про чоловіків, бо немає досвіду про жіночі амбіції), коли жінку сприймають тільки як персонал для обслуговування, принижуючи її як людину... скільки не кохай, тікати треба від тиранів.... коли це починає загрожувати життю жінки.....
Anne
31.04.26, 22:27Відповідь на 1 від Тарас Музичук
жінки терпить до останнього. і шлюб тримається саме на жінці.... на її терпінні.
зраду я не розглядаю як приклад. ось тут про амбіції, слабкість, невпевненість, .... тут треба знаходити причину. і винні як правило, обоє....
Тарас Музичук
42.04.26, 07:58Відповідь на 2 від Anne
В такому випадку так, бо чекати на те, що він стане іншим марно
Тарас Музичук
52.04.26, 08:06Відповідь на 3 від Anne
Так, жінка намагається до останнього, як правило, бо чоловікові легше, розвернувся і пішов, якщо є куди. Наприклад до матері. Жінці складніше, її буде непокоїти, а що скажуть люди, чоловікові це не так важливо
Anne
62.04.26, 21:52Відповідь на 4 від Тарас Музичук
ні він, ні вона. не можу стверджувати, що винними бувають тільки чоловіки....
жінки теж не без гріха...
Anne
72.04.26, 21:56Відповідь на 5 від Тарас Музичук
ні. не тільки... "що скажуть" то вже віджите... коли є діти, тим більше малі, жінка думає про те як їх виростити, забезпечити, виховати, не дати зневіритися й зламатися.... бо тепер вона й за маму і за тата....
якось так.
а ще як залишиться без житла, то тоді взагалі складно.
до речі, не завжди у таких випадках можна розраховувати на аліменти. треба сподіватися тільки на себе.
Тарас Музичук
82.04.26, 22:07Відповідь на 6 від Anne
Респект, вам, пані за само критичність і об'єктивність, не вельми часто ці якості зустрічаються у жінок
Тарас Музичук
92.04.26, 22:11Відповідь на 7 від Anne
Що скажуть....було і буде актуальним, принаймі для жінок, а от що стосується дітей і аліментів то все вірно, розраховувати можна лише на себе.
Anne
102.04.26, 22:14Відповідь на 9 від Тарас Музичук
мені байдуже, що про мене говорять....
ви не враховуєте одну річ.... обговорюють тих кому заздрять.