Весна....

Весна…

Вона приходить не такою, якою ми звикли її бачити —

не лише з ароматом перших квітів

і теплими сонячними променями,

а й з болем втрат, із тривогою за рідних і коханих,

із постійним очікуванням добрих новин.

Весна сьогодні — це час випробувань. Це період,

коли серце водночас стискається від смутку

й наповнюється надією...
Нехай кожна квітка, що розквітає,

стане символом оновлення, віри та надії

на мирне й щасливе майбутнє.

Нехай сонце зігріває не лише землю, а й душу,

даруючи сили рухатися вперед!

Коли здавалось, що зима навіки,

І ніч бездонна випила блакить,

Весна поволі підняла повіки

І все живе розпочала будить.

Вона текла тихенько під льодами,

Морози намагалась відганять,

І поступово під її слідами

ПочАли проліски з-під снігу проростать.

І сонце вмить засяяло світліше,

До неба потягнулися гілки,

І дихання ставало повільнішим,

Задзеленчали радісно струмки.

Весна - це не лише про свіжість й квіти,

Це про незламність внутрішніх світил,

Через знемогу вижити зуміти,

Це про стояти із останніх сил.

Так сходить ранок після довгих втрат,

Так піднімаються міста з руїни,

Звільняється душа від ненависних грат,

Нескореної б'ється серце України.

Тетяна Кислюк

Anne