Ми познайомились 31 грудня. Я збирався зустрічати Новий рік зі своєю третьою дружиною у своїх старих друзів. Моє життя до її появи було настільки нікчемним і непотрібним, що дуже часто я запитував себе: Для чого я живу? Робота? Так, мені подобалося те, чим я займався. Сім'я? Я дуже хотів мати дітей, але я їх не мав. Тепер я розумію, що сенс мого життя був в очікуванні цієї зустрічі.
Я не хочу її описувати. Точніше, я просто не зможу описати її, щоб ви справді зрозуміли, яка вона. Тому, що кожна літера, кожен рядок моєї розповіді наповнені коханням до неї і за кожну сльозинку, що впала з її сумних очей, я готовий був віддати все.
Тож це трапилось 31 грудня. Я одразу зрозумів, що пропав. Якби вона прийшла сама, я б не посоромився своєї третьої дружини і підійшов би до неї в першу хвилину нашої зустрічі. Але вона була не одна. Поруч із нею був мій найкращий друг. Знайомі вони були лише кілька тижнів, але з його вуст я чув про неї дуже багато цікавого. І ось тепер я її побачив.
Коли пробили куранти і були проголошені тости я підійшов до вікна. Від мого дихання вікно запітніло і я написав: "КОХАЮ". Відійшов подалі і напис на очах зник. Потім знову було застілля, тости. До вікна я повернувся за годину. Я подихав на нього і побачив напис "ТВОЯ".
У мене підкосилися ноги, на кілька секунд зупинився подих... Кохання приходить лише раз. І це людина розуміє одразу. Все, що було в моєму житті до цього дня - мішура, сон, марення. Дуже багато пояснень є цьому явищу. Але життя моє почалося саме того новорічного вечора, тому що я зрозумів, побачив у її очах, що цей день - теж перший день у її житті.
Другого січня ми переїхали в готель і планували купити свій маленький куточок. У нас стало звичкою писати один одному на вікнах записки. Я писав їй "Ти – мій сон". Вона відповідала "Тільки не прокидайся!" Найпотаємніші бажання ми залишали на вікнах у готелі, в машині, у друзів удома. Ми були разом рівно два місяці. Потім мене не стало.
Зараз я приходжу до неї, тільки коли вона спить. Я сідаю до неї на ліжко, вдихаю її запах. Я не можу плакати. Не вмію. Але я відчуваю біль. Не фізичний, душевний. Усі ці вісім років вона зустрічає Новий рік одна. Сідає біля вікна, наливає у келих шампанського й плаче. Ще знаю, що вона продовжує писати мені записки на вікнах. Щодня. Але я не можу їх прочитати, бо від мого дихання вікно не запітніє.
Минулий новий рік був незвичайним. Не хочу розповідати вам секрети потойбіччя, але я заслужив одне бажання. Я мріяв прочитати її останній напис на склі. І коли вона заснула, я довго сидів біля її ліжка, гладив її волосся, цілував її руки... А потім підійшов до вікна. Я знав, що в мене вийде, я знав, що зможу побачити її послання - і побачив. Вона залишила для мене одне слово "ВІДПУСТИ".
Цей Новий рік буде останнім, який вона проведе на самоті. Я отримав дозвіл на своє останнє бажання в обмін на те, що більше ніколи не зможу до неї прийти і більше ніколи її не побачу. Цього новорічного вечора, коли годинник проб'є північ, коли навколо всі будуть веселитися і вітати один одного, коли весь всесвіт замре в очікуванні першого дихання, першої секунди нового року, вона наллє собі в келих шампанського, піде до вікна і побачить напис - "ВІДПУСКАЮ"…
Коментарі