Про мене

Мене звати Анна. Мені 36.
Я — багатогранна. Якщо щось мене зацікавило — я обов’язково оціню, спробую, і якщо це моє — занурююся з головою.

У мене кілька напрямків.
Щось працює сезонно, щось стабільно. А іноді — засмучує: коли в когось виходить, а в мене — ні.
Та я не зупиняюсь.

Усі навколо вже звикли:
— Що в тебе в посилці цього разу?
— Ветки, портулак, полинь.
Люди реагують з подивом — для мене це вже звично.

Я живу в селі.
Збираю трави. Я в цьому добре розбираюся.
Коли питають:
— Звідки ти це все знаєш?
— Не знаю… Воно в мені.
Може, це дар. Може, щось родове.
А може, коли ми з бабусею в дитинстві пасли кіз — щось почула, щось ввібрала.

Але ці знання в мені є.
І вони — чіткі. Я можу помилятися, але я завжди досліджую, вивчаю побічки, наслідки, взаємодію.

Кропива — здається, проста й безпечна. Але за певних захворювань може бути небезпечною.
Трави — не іграшки. Особливо, якщо пити їх як чай без розуміння. Можна серйозно нашкодити гормональній системі.
Більшість проблем від трав — у тих, хто займається самолікуванням без знань.

Мене притягує медицина.
Усі напрями, крім паразитології :)
Я маю стати лікарем. Будь-яким. Це мій шлях і моє призначення.

Нумерологія — це моє рідне.
Вона завжди зі мною.
Кожного дня. Як і у багатьох із вас — дзеркальні числа, підказки, збіги.

Руни прийшли самі — уві сні.
І я просто… знала їх.
Так само, як і з травами.
Потім уже були курси — але знання з’явилося раніше.

А Таро — було.
Я якось поставила карту Сили на аватар. І після того у сні почула:
“Тобі терміново потрібні карти й курс.”
Я купила їх.
Але згодом побачила у сні, як карти провалюються в ливнівку.
Все. Відпустила. Не час. Не моє.

Родологія, матриця долі — я пройшла курси, працювала з цим.

Рейки? Теж записалась. Але курс так і не відкрила. Не моє.

Сни бачу постійно.
Ясні, чіткі, пророчі. Бачу майбутнє.
Зазвичай усе збувається за 3–5 днів.

Манікюр, педикюр, подологія — мої руки вміють лікувати й доглядати.

Парикмахерство не пішло — не моє.
Мені неприємно копатися в чоловічому волоссі.
Але я навчилася фарбувати, підбирати колір, стригти каскад.

Плести сенегальські коси? Умію.
Я з дитинства заплітала собі афрокоси. Тому зараз роблю це професійно.

Бували періоди, коли мене “накривало” шаманською музикою, атрибутикою.
Я любила це — на той момент. Але зрозуміла: то було потрібно для досвіду. Не моє.

Флористика — моя любов.
Я вирощую квіти, саджу город, доглядаю за хризантемовим полем. Люблю землю. Відчуваю її.

Я навіть була милаваром. І косметику варити вмію.

Роблю прикраси, амулети, обереги, захисти.

Окрема тема — ніша для папуг.
Я створюю екологічні копошилки, іграшки, заготовляю трави, вирощую, збираю гілочки.
Я повністю розбираюся в цій темі.
Це більше, ніж бізнес — це справа з душею.

Пишу казки.
Мрію видати кілька книг. Є вже чернетки.
Пишу серцем. Живу в словах.

Творчість — це я.
Я вмію, я можу, я практикую.

У психологію прийшла через власні осколки.
Через досвід.
Через життя.
Через глибокі трансформації.

Мене веде Всесвіт.І