Мене звати Анна. Мені 36.
Я — багатогранна. Якщо щось мене зацікавило — я обов’язково оціню, спробую, і якщо це моє — занурююся з головою.

У мене кілька напрямків.
Щось працює сезонно, щось стабільно. А іноді — засмучує: коли в когось виходить, а в мене — ні.
Та я не зупиняюсь.

Усі навколо вже звикли:
— Що в тебе в посилці цього разу?
— Ветки, портулак, полинь.
Люди реагують з подивом — для мене це вже звично.

Я живу в селі.
Збираю трави. Я в цьому добре розбираюся.
Коли питають:
— Звідки ти це все знаєш?
— Не знаю… Воно в мені.
Може, це дар. Може, щось родове.
А може, коли ми з бабусею в дитинстві пасли кіз — щось почула, щось ввібрала.

Але ці знання в мені є.
І вони — чіткі. Я можу помилятися, але я завжди досліджую, вивчаю побічки, наслідки, взаємодію.

Кропива — здається, проста й безпечна. Але за певних захворювань може бути небезпечною.
Трави — не іграшки. Особливо, якщо пити їх як чай без розуміння. Можна серйозно нашкодити гормональній системі.
Більшість проблем від трав — у тих, хто займається самолікуванням без знань.

Мене притягує медицина.
Усі напрями, крім паразитології :)
Я маю стати лікарем. Будь-яким. Це мій шлях і моє призначення.

Нумерологія — це моє рідне.
Вона завжди зі мною.
Кожного дня. Як і у багатьох із вас — дзеркальні числа, підказки, збіги.

Руни прийшли самі — уві сні.
І я просто… знала їх.
Так само, як і з травами.
Потім уже були курси — але знання з’явилося раніше.

А Таро — було.
Я якось поставила карту Сили на аватар. І після того у сні почула:
“Тобі терміново потрібні карти й курс.”
Я купила їх.
Але згодом побачила у сні, як карти провалюються в ливнівку.
Все. Відпустила. Не час. Не моє.

Родологія, матриця долі — я пройшла курси, працювала з цим.

Рейки? Теж записалась. Але курс так і не відкрила. Не моє.

Сни бачу постійно.
Ясні, чіткі, пророчі. Бачу майбутнє.
Зазвичай усе збувається за 3–5 днів.

Манікюр, педикюр, подологія — мої руки вміють лікувати й доглядати.

Парикмахерство не пішло — не моє.
Мені неприємно копатися в чоловічому волоссі.
Але я навчилася фарбувати, підбирати колір, стригти каскад.

Плести сенегальські коси? Умію.
Я з дитинства заплітала собі афрокоси. Тому зараз роблю це професійно.

Бували періоди, коли мене “накривало” шаманською музикою, атрибутикою.
Я любила це — на той момент. Але зрозуміла: то було потрібно для досвіду. Не моє.

Флористика — моя любов.
Я вирощую квіти, саджу город, доглядаю за хризантемовим полем. Люблю землю. Відчуваю її.

Я навіть була милаваром. І косметику варити вмію.

Роблю прикраси, амулети, обереги, захисти.

Окрема тема — ніша для папуг.
Я створюю екологічні копошилки, іграшки, заготовляю трави, вирощую, збираю гілочки.
Я повністю розбираюся в цій темі.
Це більше, ніж бізнес — це справа з душею.

Пишу казки.
Мрію видати кілька книг. Є вже чернетки.
Пишу серцем. Живу в словах.

Творчість — це я.
Я вмію, я можу, я практикую.

У психологію прийшла через власні осколки.
Через досвід.
Через життя.
Через глибокі трансформації.

Мене веде Всесвіт.І

Перелік сфер і психологічних травм, з якими можна працювати через арттерапію у людей, які пережили насильство, окупацію, тортури, знущання, включно з тими, хто був у полоні чи прожив сексуальне, фізичне, моральне насильство — з короткими описами кожного пункту:
1. Травма тіла — сліди побоїв, катувань, сексуального або фізичного насильства; тіло пам’ятає біль.
2. Приниження, дегуманізація — досвід повної втрати гідності, знеособлення, відчуття «я — не людина».
3. Страх смерті — реальне очікування розстрілу, вбивства, зникнення.
4. Сексуальне насильство — глибокий сором, вина, мовчання, знищення жіночої / чоловічої цілісності.
5. Постійна тривога, напруга — очікування повторення насильства, неможливість розслабитись.
6. ПТСР — флешбеки, нічні кошмари, тіло знову переживає травму.
7. Втрачена безпека — світ більше не здається безпечним, навіть у тилу.
8. Мовчання — жертви насильства часто не можуть говорити про пережите взагалі.
9. Стигма, сором — страх осуду, відторгнення навіть з боку близьких.
10. Зруйновані кордони — немає відчуття особистого простору, контроль над тілом втрачено.
11. Відчуження від тіла — «я не в своєму тілі», тіло сприймається як ворог або “не моє”.
12. Дисоціація — психіка від’єднується від болю, розум і тіло «живуть окремо».
13. Провина жертви — ірраціональне почуття, що «сама винна», «міг уникнути».
14. Страх довіри — людина боїться всіх, навіть тих, хто хоче допомогти.
15. Контроль / гіперконтроль — над собою, тілом, навколишнім — як спосіб виживання.
16. Гнів, вибухові реакції — пригнічена лють, яка проривається через дрібниці.
17. Внутрішня порожнеча — втрата відчуття себе, ніби зсередини все мертве.
18. Втрачений голос — нездатність висловитись, блок на самовираження.
19. Порушення сну — нічні напади страху, страх засинати, кошмари.
20. Суїцидальні думки — від безвиході, сорому, глибокої зневіри.
21. Травма полону / окупації — життя під контролем, заборона волі, втрата опори.
22. Зруйновані корені — втрачений дім, земля, минуле, ідентичність.
23. Проблеми в стосунках — страх близькості, сексу, дотику, розкриття.
24. Втрачена віра в людей, Бога, життя — світ здається злим і жорстоким.
25. Вторинна травма — від осуду, байдужості, або ігнорування суспільством.
26. Глибока самотність — «ніхто не зрозуміє, що я пережила / пережив».
27. Заморожені емоції — блок на будь-яке почуття, навіть радість або сльози.
28. Нав’язливі образи — спогади про акти насильства, які “перемикаються” раптово.
29. Розрив із реальністю — життя ніби «в тумані», розмитість подій.
30. Психосоматичні реакції — тілесний біль, хвороби без медичних причин (з боку серця, шлунка, репродуктивної системи тощо).

Ці травми — особливо глибокі, часто німо присутні. Арттерапія тут цінна тим, що дозволяє говорити без слів, через символ, колір, рух, фактуру. Це — один із найдоступніших і найм’якших способів почати шлях до зцілення.

Ключові сфери та проблеми, з якими можемо працювати з військовими за допомогою арттерапії :
1. ПТСР (посттравматичний стресовий розлад)
2. Хронічна тривога, гіпервозбудження
3. Проблеми зі сном, нічні кошмари
4. Внутрішня ізоляція, емоційна відстороненість
5. Дисоціація, відчуття “я — не я”, спотворене сприйняття себе
6. Гнів, агресія, неконтрольовані емоційні спалахи
7. Втрата сенсу, апатія, депресивні стани
8. Провина вижившого, сором, самозвинувачення
9. Втрати: побратимів, частини тіла, здоров’я, ролі, довіри
10. Тілесна травма, відчуження від тіла (тілесна пам’ять болю, знущань, ран)
11. Проблеми з довірою, закритість до людей, страх близькості
12. Внутрішній конфлікт: воїн / людина, герой / втомлений
13. Травма полону: приниження, знущання, втрата контролю, дегуманізація
14. Проблеми з ідентичністю: ким я є після війни?
15. Сильна потреба в контролі та одночасне відчуття безсилля
16. Фантомна втрата (втрачена частина себе, часу, дому, життя)
17. Страх повернення у цивільне життя, адаптаційні кризи
18. Проблеми у стосунках (з родиною, дітьми, жінками, батьками)
19. Травма мовчання (неможливість говорити про пережите)
20. Екзистенційні кризи: питання життя-смерті, віри, справедливості
21. Психічне виснаження, бойове вигоряння, втрата ресурсу
22. Постійне відчуття небезпеки, напруження, очікування удару
23. Розрив між «тим життям» (до) і «цим життям» (після)
24. Травма свідка — бачення смерті, каліцтва, жорстокості
25. Стигматизація: сором бути «з полону», «пораненим», «не таким»
26. Невиражене горе — за побратимами, за собою колишнім
27. Життя після втрати частини тіла або функції — образ себе
28. Блокування емоцій — “нічого не відчуваю”, “я порожній”
29. Втрачена довіра до держави, системи, людей, Бога
30. Травма зради — від побратимів, керівництва, тилу, близьких

Сфери, з якими підлітки найчастіше стикаються — і які можна глибоко прожити через арт-терапію:
Тривожність, панічні атаки:
— постійна напруга, страх провалу
— нав’язливі думки, неконтрольовані емоції
— страх майбутнього

Внутрішній біль / емоційна травма:
— розлучення батьків, смерть близьких
— психологічне або фізичне насильство
— емоційне вигоряння

Проблеми ідентичності:
— «Хто я?»
— неприйняття себе, свого тіла
— гендерна та сексуальна самоідентифікація
— конфлікт зі своєю природою

Стосунки з однолітками:
— булінг, цькування
— токсична дружба / закоханість
— самотність, ізоляція

Самооцінка та самоприйняття:
— “я недостатній/ня”
— залежність від думки інших
— сором, невпевненість
— тілесні комплекси

Емоційна нестабільність:
— імпульсивність, агресія
— різкі перепади настрою
— небажання жити, аутоагресія

Надмірне навантаження:
— навчання, очікування батьків
— відповідальність «не за віком»
— страх помилки, страх не впоратись

Відсутність довіри до дорослих:
— «ніхто не розуміє»
— закритість, мовчання
— самозамикання, втеча в фантазії / інтернет

Психосоматика:
— головні болі, проблеми зі шлунком
— проблеми зі сном
— порушення харчування

Проживання досвіду війни / втрати дому
— страх втратити близьких
— зміна звичного життя
— депресивні стани

Сфери, з якими може зіткнутися дитина і які можна пропрацьовувати через арт-терапію:
Тривожність та страхи:
— страх темряви, страх самотності
— страх смерті, війни, втрати близьких
— страх покарання, осуду
— страх садочка/школи, адаптація

Поведінкові прояви:
— агресія, замкнутість
— гіперактивність або апатія
— «погана» поведінка, протест
— нав’язливі рухи, тики

Втрата / розлука:
— смерть рідних або домашніх тварин
— розлучення батьків
— втрата дому (переселення, евакуація)

Самооцінка та прийняття себе:
— почуття “я поганий”
— сором за себе чи свої емоції
— невіра у свої сили, залежність від думки дорослого

Родинні конфлікти:
— напруга вдома, сварки
— булінг з боку батьків або рідних
— емоційне відчуження, “я нікого не цікавлю”

Труднощі у спілкуванні:
— труднощі в побудові дружби
— булінг у садочку / школі
— відсутність контакту з дітьми або дорослими
— ізоляція, самотність

Психосоматика:
— болі в животі / голові без медичних причин
— енурез, заїкання
— порушення сну або апетиту

Адаптація / зміни:
— переїзд, нова школа
— поява брата/сестри
— зміна обстановки (війна, тимчасове житло)

Особливості розвитку:
— порушення емоційно-вольової сфери
— СДУГ, РАС
— труднощі в навчанні, концентрації, комунікації

Труднощі у вираженні почуттів:
— дитина не говорить, але малює
— «зашифровані» послання в малюнку
— плач, що «немає причини»

Внутрішній світ дитини:
— уявні друзі, фантазії
— бажання бути іншим
— образи, мрії, страх бути незрозумілим

#Арттерапія #Психологія #ТворчістьЗцілює #ЛГБТПростір #Прийняття #Підтримка #МистецтвоЯкТерапія #ЗціленняЧерезТворчість #ПсихоемоційнеЗдоровя #БезпечнийПростір #АртДляВсіх #ДніпроТерапевтичне #СонячнийДніпро #НабережнаДніпра #ВнутрішняСила #ВільноБутиСобою #ТворчийШлях #ЗнайдиСебе #ПрацююЗДушею #ТілоІЕмоції #АртПідтримка #ГруповаТерапія #ІндивідуальнаТерапія #ПсихотерапіяДніпро #ПсихологЛГБТ #ВнутрішнєДитя #РесурсДляЖиття #ПростірБезОцінок #ЗцілюючеМистецтво