Мій психотерапевт якось порадив мені зробити дещо дивне.
Він сказав: «Пиши все так, ніби помреш через 30 хвилин».
«Що? Це ж неправда…»
Але, перш ніж я встигла закінчити, він крикнув:
«Ти що, здуріла? Я ж сказав, що ти помреш. Пиши!»
Його тон усе змінив. Я хотіла поставити запитання, але він знову крикнув:
«Навіщо ти витрачаєш на мене час? У тебе залишилося 29 хвилин і 30 секунд».
Я взяла ручку й почала писати.
Спершу не знала, що сказати. Потім написала батькам, хлопцю, братам і сестрам.
Я написала все, що ніколи не говорила вголос.
Наче всі почуття разом вирвалися назовні.
Коли 30 хвилин минули, психотерапевт сказав зупинитися.
«Відпочинь п’ятнадцять хвилин, потім я тобі дещо розповім».
Я сиділа, важко дихаючи, очі сльозилися, а серце билося неконтрольовано.
Він подав мені склянку води і сказав:
«А тепер прочитай, що ти написала».
Я читала повільно. Кожне слово було наповнене любов’ю, жалем і недомовленістю.
Потім він запитав:
«Чому ти не написала своєму начальнику? Або своїм колишнім? Або тим, на кого ти вічно скаржишся?»
Я сказала:
«Навіщо мені їм писати?»
Він усміхнувся й сказав:
«Саме так. Якщо це не мало значення у твої останні хвилини, то чому це так важливо зараз?»
Ця фраза врізалася мені в душу.
Вона допомогла усвідомити щось просте, але таке глибоке: не кожен заслуговує місця у твоїй голові.
Деякі люди — просто шум, який ти можеш не слухати.
Ось чому мене навчили ті останні 30 хвилин.
Те, що залишається в кінці, і є тим, що справді важливе в житті.
Мережа
Коментарі
Дормідонт
115.11.25, 06:59
Я це сприймаю з іншого боку ситуації))Це ж маніпуляції,розумієте?Історія з сенсом тільки в одному напрямку.Ви знову скажете що змушую виправдовуватись,тому не розвиваю тему але в житті так може бути дуже і дуже рідко.Зазвичай ті хто знає що помруть через 30хв,замовляють стейк,викурюють цигарку ну або дивляться картинки що рухаються.
no_one
216.11.25, 00:17Відповідь на 1 від Дормідонт
це просто оповідання. зі змістом.
Sky man
317.11.25, 08:55
no_one
417.11.25, 21:32Відповідь на 3 від Sky man
Дякую.