Приклад, вартий захоплення.

Це репост.

Довго думала, чи потрібно викладати....

Але це моя сторінка, моя скринька цікавинок.

Я заповнюю її тим, що викликає у мене захоплення.

Тому.

Коли в 1889 році її чоловік раптово помер, вона зробила вибір, на який не наважувалася ще жодна жінка — і назавжди змінила обличчя американського бізнесу.

У березні 1889 року Мелвілл Бісселл упав, уражений пневмонією, залишивши після себе дружину Анну, якій було сорок два, п’ятьох дітей і компанію з виробництва механічних пилососів, що стояла на межі банкрутства.

Більшість удов того часу продали б справу й відійшли б у тишу домашнього життя — саме цього від них чекали, це вважалося «пристойним».

Але Анна Бісселл не зважала на пристойність.

У часи, коли жінки не могли голосувати в більшості штатів, коли двері до рад директорів були для них зачинені, а власними фінансами вони не мали права розпоряджатися, Анна зважилася на немислиме —

вона очолила компанію.

Не просто щоб вижити.

Не просто щоб утримати бізнес на плаву.

А щоб створити імперію.

Анна Сазерленд народилася в 1846 році в Новій Шотландії, Канада. У шістнадцять вона вже була вчителькою — розумною, здібною і спраглою до долі, більшої, ніж та, яку тоді відводили жінкам.

У дев’ятнадцять вона вийшла заміж за Мелвілла Бісселла, і разом вони відкрили крамницю посуду в Гранд-Рапідс, штат Мічиган. Але виникла проблема: тирса з пакувальних ящиків в’їдалася в килими, і очищати їх було майже неможливо.

Мелвілл вигадав блискучу річ — механічну підміталку.

А Анна? Вона одразу побачила майбутнє.

Поки Мелвілл вдосконалював свої моделі, Анна вирушила в дорогу. Від дверей до дверей, від міста до міста вона продавала ці революційні підміталки з таким запалом, що навіть найзавзятіші скептики підписували контракти.

Вона продавала не просто товар — вона продавала бачення: чистішого дому і легшого життя.

Анна швидко стала найкращою продавчинею компанії. Вона переконала Джона Ванамейкера, піонера сучасних універмагів, виставити підміталки Bissell у своїх вітринах — це стало переломним моментом.

А потім, у 1884 році, катастрофа: пожежа знищила всю фабрику.

Більшість компаній не пережили б цього. Але Анна пішла до місцевих банків, використала свою репутацію, зв’язки й домоглася кредитів. За три тижні виробництво відновилося.

Вона вже врятувала бізнес одного разу. Незабаром їй довелося зробити це знову.

Коли Мелвілл помер у 1889 році, Анна опинилася на роздоріжжі. Їй довелося самій виховувати п’ятьох дітей (одну доньку, Ліллі Мей, вона вже втратила у віці семи років). Вона не мала жодної бізнес-освіти, а промисловий світ тоді був чоловічим бастіоном, безжальним до жінок-керівниць.

Усі чекали, що вона продасть компанію.

Натомість Анна Бісселл стала першою жінкою–генеральною директоркою в Америці.

І вона не просто зберегла справу свого чоловіка — вона її перетворила.

Анна розуміла те, чого не знали багато керівників того часу: хороший продукт потребує сильної марки. Вона жорстко захищала патенти й торгові знаки, створила впізнавану візуальну ідентичність і розширила бізнес на міжнародному рівні, продаючи підміталки Bissell у Європі та Латинській Америці.

Сама королева Вікторія вимагала, щоб у Букінгемському палаці проводили «бісселування» щотижня.

У 1899 році, лише через десять років після того, як вона взяла кермо влади, Анна зробила Bissell найбільшою компанією механічних підміталок у світі.

Та її геній не обмежувався прибутками.

У часи, коли робітників вважали витратним матеріалом, коли дванадцятигодинний робочий день і небезпечні умови були нормою, Анна створила іншу модель.

Вона запровадила одну з перших у країні пенсійних програм. Вона виплачувала компенсації за виробничі травми — за десятки років до того, як це стало законом. Вона ввела оплачувані відпустки. Знала кожного працівника на ім’я, цікавилася їхніми родинами.

Під час економічної кризи 1893 року, коли більшість підприємств масово звільняли людей, Анна відмовилася це робити. Вона просто скоротила години роботи й шукала інші завдання, щоб кожен зберіг місце.

Її працівники її обожнювали. Компанія Bissell за всю свою історію не знала жодного страйку — доказ тієї лояльності, яку вона надихнула.

Але Анна не зупинилася на цьому.

Вона заснувала Bissell House — центр допомоги й навчання для жінок-іммігранток та їхніх дітей у Гранд-Рапідс. Вона входила до рад директорів дитячих притулків і лікарень. Стала першою жінкою-членом ради Методистської єпископальної церкви та єдиною жінкою в Національній асоціації торговців залізними виробами протягом багатьох років.

Один із її дітей пізніше напише: «Найбільше задоволення вона отримувала від того, що знаходила домівки для дітей-сиріт. Їх було щонайменше чотириста».

Анна Бісселл керувала компанією як генеральна директорка з 1889 по 1919 рік, а потім — як голова ради директорів до самої смерті у 1934 році, у віці 87 років.

Вона самотужки виховала п’ятьох дітей.

Перетворила невелике сімейне підприємство на міжнародний бренд.

Запровадила соціальні практики, які згодом стали нормою для всіх галузей.

Довела, що співчуття й прибуток не вороги, а союзники.

І сьогодні Bissell залишається сімейною компанією, що базується в Гранд-Рапідс, Мічиган, контролює близько 20 % північноамериканського ринку догляду за підлогою й оцінюється майже в мільярд доларів.

У 2016 році в Гранд-Рапідс відкрили бронзову статую понад два метри заввишки неподалік місця, де Анна колись змінила хід історії.

Але її справжня спадщина — не в бронзі.

Вона живе в кожній пенсійній програмі, кожному страхуванні від нещасних випадків, у кожній жінці-керівниці, яка йшла її шляхом.

Анна Бісселл не просто чистила килими.

Вона змітала перепони, що казали: жінки не можуть керувати, не можуть винаходити, не можуть створювати імперії.

Вона зробила це з тихою рішучістю, гострим розумом і серцем, яке ніколи не забувало тих, завдяки кому можливий успіх.

У 1889 році суспільство сказало їй відійти в тінь.

Вона зробила навпаки — піднялася. І змінила світ — один рух щітки за раз.

Джерело: мережа

Коментарі

Дормідонт

114.11.25, 19:05

Схожу історію читав і про жіночку,яка винайшла памперси.Це дуже круто,це складний шлях,ніхто не знає через що їй довелось пройти щоб здобути визнання і не зламатись.Але як завжди прагматичний Дормідонт,має свою точку зору-все це можливо лише у державі де діють справедливі закони,де нема корупції як норми,де люди досі йдуть в спеціальний магазин взяти на вихідні диски з фільмами чи музикою,бо це теж власність,за яку треба платити.Якось так

no_one

214.11.25, 21:17Відповідь на 1 від Дормідонт

так, життя цих жінок надихають...
а що там відносно фільмів напрокат? я не зрозуміла....

314.11.25, 21:20Відповідь на 1 від Дормідонт

415.11.25, 04:13Відповідь на 3 від no_one

ой, де ви бачили країну без корупції і справедливими законами?
у 18-19 сторіччі жінок взагалі не вважали за людей. і нічого їм не дозволяли...
згадайте ставлення до жінок у середні віки....
тож це дуже мужньо мати сили йти проти течії....ви перебільшуєте,бо так показували у фільмах про жіночі ущємльонниє права))В нас он теж ущемльонниє по мовному питанню натворили біди.

515.11.25, 04:17Відповідь на 2 від no_one

так, життя цих жінок надихають...
а що там відносно фільмів напрокат? я не зрозуміла....В Америці щоб подивитись фільм треба або купити ліцензійний диск(дорого) або зробили типу фільмів на прокат,платиш не великі гроші за "оренду" диска.Не знаю,якщо чесно,чи є зараз таке може якось все це перейшло в мережу але просто скачати кіно чи встановити ламаний кацапський віндовс карається законом.

616.11.25, 00:20Відповідь на 4 від Дормідонт

я не перебільшую. але обговорювати це не буду.

716.11.25, 00:24Відповідь на 5 від Дормідонт

може в Америці.. я не в Америці.
У нас повно піратських дисків продавалось, в мене залишилось купа улюблених фільмів, ще з тих часів.
Та й зараз можна подивитись будь що в мережі) я ніколи нічого не завантажую. Дивлюсь он-лайн. І тільки те, що мені подобається.

Vivyenn

816.11.25, 17:21Відповідь на 3 від no_one

Sky man

917.11.25, 08:56

1017.11.25, 21:33Відповідь на 9 від Sky man

дякую)

no_one

Приклад, вартий захоплення.

Останні статті

Коментарі