Прощавай, моя любове.
- 14.12.23, 03:55
Сьогодні хочу ще раз пройтись катком по своїй душі і згадати ті самі перші любовні стосунки, які принесли мені багато радісних моментів, перший секс і таке інше, але при цьому закінчились сльозами і розтерзаним серцем. Досі я не знаю і не розумію, чому так вийшло і за що зі мною так обійшлись. Нарешті перегорнути цю сторінку, хочу нарешті забути і відпустити.
Ми познайомились ще будучи дітьми. Мені було 13, він на рік старший. Гуляли разом у дворі в компанії таких самих "підрістків". Було нас в компанії близько 10, різного віку, статусу і вподобань. Але на той момент це не було головним. Нам подобалось проводити час разом, старші здавались нам, молодняку, дуже дорослими і крутими. Їх було двоє, на той момент їм було по 17 вже. Одна - нестабільна, істерична, схильна все драматизувати, а другий - її вірний друг, завжди поруч і допоможе. Саме друг, бо вони ніколи не були разом. І ми, мілюзга, що хоче швидше подорослішати. Тусили у дворі, в парку, ховались від батьків попити ром-колу, покурити сигарети і відчути себе самостійними. Те, що гроші на то всьо давали батьки, я тактично пропущу. Звичайно, вони про це не знали. Хоча, я впевнена, що здогадувались.
Це була, здається, весна 2007, коли ми почали зустрічатись. До цього він намагався підкатити до іншої дівчини в нашій компанії. То було логічно, адже вона подобалась всім. З другим розміром грудей в 14 років - я на її фоні була "пласка даска". Але вона його відшила, бо в нього були підліткові прищі. А мені він подобався. Високий, широкоплечий, з сильними руками, темним густим волоссям і сірими очима. На той момент він мені здавався ідеальним. Навіть з прищами по всьому обличчю. І я закохалась. Сильно і відчайдушно. Як мені тоді здавалось, він теж. Можливо, так спочатку і було. Але потім щось пішло не так.
Доповнення: трохи заплуталась в датах, довелось лізти за старим аналоговим щоденником. І що я там бачу? Що я хотіла з ним розійтись ще у перші пів року Це ж наскільки мені потім очі затулило, що я запам'ятала той період зовсім по-іншому? Судячи з моїх же записів, він душив мене своєю любов'ю, постійно писав смски зі словами "люблю" і все таке. Можливо, я писала то все під впливом якихось інших подій, але це не відміняє того, що потім я втратила розум від нього. На пів року відносин він мені притарабанив здоровенного ведмедя. Напевно тоді все і перевернулось.
Перші два роки наших зустрічань були наче зі сторінок чудового роману. Ми ні разу не сварились, нам подобалось проводити час одне з одним, навіть без інших. Я наче не могла ним надихатись, так хотілось постійно бути разом. Навіть був момент, коли я з мамою сварилась, що хочу до нього, а вона казала "не можна постійно бути як на побігушках, позвав і ти тут же побігла". Але, як я вже казала раніше, мама не була суворою чи авторитарною, але не послухати її я не могла. За цей період у мене збереглось найбільше приємних спогадів: перший сексуальний досвід, перший вартісний подарунок, він збирав гроші декілька місяців і подарував на День народження золотий браслетик. Тоненький, але він був мені такий дорогий.
Десь на другому році відносин він зізнався, що спав з однією нашою знайомою, по п'яні. Це була та сама дівчина, старша, з якою ми тусили. Компанія вже на той момент майже розвалилась, тому перестати з нею спілкуватись не було складно. Сприйняла я це дуже легко, навіть посміялась. Чомусь я вирішила, що це не трагедія, і добре, що він про це розповів. На відносини це ніяк не вплинуло. Єдине, що я уточнила, чи був він у презервативі. Отримала ствердну відповідь і заспокоїлась. Хоча треба було вже тоді замислитись.
Все почало псуватись по троху після одного інциденту. Здається, мені було вже 17. Він тоді був на якійсь роботі, неофіційний підробіток. А я з подругою, її хлопцем і її братом, поїхали в гості до її хлопця додому. Просто потусити і гарно провести час. Він все допитувався, куди я поїхала, з ким, навіщо. Я чесно все сказала і чомусь це викликало просто шквал емоцій. Ми тоді дуже посварились. Він кричав в трубку, що зараз зірветься з роботи, приїде і натовче пику тому брату. Я не розуміла, що пішло не так, що саме його так роздратувало. Звісно, я також пішла в атаку і не поступилась у криках і емоціях. Ми ставали старші, але не мудріші. Зараз я б зробила все інакше.
Через рік після того знову змінилась компанія. З'явились в оточенні люди, які підливали масло в багаття. Скоріш за все, щось нашіптували, підбивали на нічні пригоди. Можливо навіть разом ходили по дівчатах. Я тоді навчалась в коледжі, вже на третьому курсі. Він навчатись не хотів, говорив, що автомобільна справа цього не потребує. Пішов великий перекос в пріоритетах на майбутнє. Але я все ще вірила, що проведу з цією людиною все життя.
Він поступово віддалявся від мене. Все менше проводив час зі мною, більше в своєму гаражі і в компанії друзів. Мене перестали брати з собою в кіно, перестали рахуватися з моєю думкою. Особливо яскраво я запам'ятала момент, коли вийшли Сутінки, остання частина. Я попросила його сходити зі мною в кіно на цей фільм. Він сказав, що на шмаркливі Сутінки не піде. Але через декілька днів, коли захотіла піти дівчина одного з його друзів, і підбила всіх інших, він також пішов. Мене не запросили. Це був листопад 2012 року. Тоді ж я вперше не отримала ніякого подарунка, навіть квіточки, на День народження і Новий рік. Це було початком кінця. Але я все ще вірила...
На протязі року сварки у нас були постійно. Графіки не збігались, я була то на навчанні, то на роботі. Він був то в гаражі, то з друзями. Ми перестали розуміти одне одного. Різні пріоритети, різний рівень доходів (як виявилось потім, його батько всі 6 років намагався склонити його розірвати зі мною стосунки, бо я не з багатої сім'ї), різне все. Апогеєм став його День народження в лютому 2013. Я була дуже зла і засмучена, тому пила все, що горіло. Він просто любив пити, тому також був п'яний як чіп. Єдина різниця, що на наступний день я пам'ятала кожне його образливе слово. Кожне з десятків промовлених "відпусти". Самому не вистачило сміливості сказати "ми розходимось", то він вирішив повісити все на мене. Місяць ми не спілкувались.
На початку березня 2013 року він прийшов до мене на роботу з квітами. Вибачався. Мені здавалось, що був дуже щирий і справді хоче помиритись. Я була дурне, наївне 20-річне дівчисько, яке хотіло зістаритись разом. 10 березня я потрапила в лікарню з приступом гострої болі в шлунку. Була в стаціонарі близько двох тижнів. Останнім цвяхом стало прохання принести в лікарню пляшку води, бо мені знов стало погано, не могла встати з ліжка, а мама тоді була вдома з температурою 39. Справа максимум на хвилин 40 часу. Це було близько 3 дня. Прийшов він аж у 8 вечора. Весь просочений гидким запахом автомобільного мастила і бензину, від якого мене ледь не вивернуло. Воду свою я отримала. Після цього ми просто перестали спілкуватись.
Я дуже переживала, плакала. Не хотіла, щоб так все закінчилось, але на контакт перша не йшла. Місяці через чотири він знову з'явився, тільки щоб помучити мене. Був дуже п'яний. Вивалив на мене потік слів, думок і різної гидоти. Що він почав зустрічатись зі мною на зло тій дівчині, що його відшила. Що останні три роки постійно зраджував, розказав у подробицях і навіть з ким саме. Що його батько мене не злюбив з самого початку. Що сам він ніколи мене не любив. Це був колосальний удар. В моїй голові тоді крутилось тільки одне питання: за що? Відповідь я так і не дізналась. Було боляче, наче серце вирвали разом з нутрощами і розкидали на автостраді.
Після того я зустрічалась ще з одним хлопцем. З ним я провела найкращий Новий рік у своєму житті. Але все ще думала і сподівалась, що зможу зібрати все назад з тим, першим. І довго сподівалась. У 2017 році ми знову пересіклись, я спробувала. Ми не зійшлись, посварились з якогось пустяка і з тих пір більше не спілкувались. Кожного разу, як бачу схожу фігуру, мене аж мурашки пробирають, так я боюсь знову з ним зустрітись. Але живем ми в одному мікрорайоні, тому неможливо не зіштовхнутись. Після того аж тіпає.
Сподіваюсь, після цього полотна, я нарешті пробачу і відпущу.
Хай цей "опус" пливе на простори інтернету і згине десь у нетрях.
Будь щасливий.
Прощавай.
Вдох-выдох, и мы опять играем в любимых...