Може і не добре
- 01.04.24, 06:21
Була вчора на дні народження своєї подружки. Виповнилось 30 рочків. Ресторан, програма. Я дізналась про неї багато нового. Були її друзі. Погуляли добре. В холодильнику ще було безалкогольне пиво, тому посиділа ще до пів другої ночі, коли приїхала додому.
Поспала від сили пару годин і все. Прокинулась і не змогла далі заснуть. Спати хочу піпец як, але вирішила вже встати і піти в душ там, поїсти. І написати.
Ми вчились разом. Шанси в нас були однакові. Тільки вона вйобувала як проклята, а я вирішила, шо мені і так все впаде з неба. Навіщо старатись, навіщо надриватись. Адже я з Києва, все і так влаштується. А ще я слухалась маму. І вірила, що я особлива і мені все буде, навіть без зусиль. І чогось я відносилась до подружки так снісходітельно, типу "дорогенька, важко тобі напевно, бідненька". І бляха, так соромно за це.
А тепер її черга так ставитись до мене. Тільки вона краща за мене і їй це не потрібно. Вона запросила мене, хоча я відмахувалась від неї постійно. Напевно, ми подружки тільки тому, шо в коледжі нас було всього двоє в групі. І просто не було більше з ким дружить. Вона молодець. Я захоплююсь нею. Вона здійснила і купила майже все, що хотіла. А я сижу в своїй київській квартирі і чекаю, коли ж воно, бляха, впаде.