Профіль

little чайка

little чайка

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Дневной импульс

  • 14.01.24, 15:15
Что ж, праздники закончились. Наверно, никогда не привыкну к тому, что январь так быстро пролетает. На минуточку, сегодня уже 14 число. Будто проспала все эти дни. 

Діла йшли не те шо б хуйово, но і ніззя сказать, шо харашо. 

Бабку мою просят забрать с больницы. У них там какая-то проверка намечается. Нельзя, что бы пациент так долго находился у них на "лечении". Но есть одна проблема: мне забрать ее некуда. В соцслужбе сказали, что мест нет. Домой я ее не заберу. Надеюсь, пронесет и вопрос колом не станет. 


Ітогі

  • 31.12.23, 15:52
Перш за все, бажаю всім вам, щоб найкращою окрасою 2024 року стали наші спільні перемоги. Нехай увійде гармонія в душі, спокій і затишок, а життя буде сповнене новими перемогами, приємними зустрічами та щирими людьми. Бажаю, щоб 2024-й приніс багато приводів для радості і щастя. Нехай збудуться найзаповітніші бажання і у всіх справах вас супроводжує удача! Залиште всі негаразди позаду і в цю новорічну ніч повірте в диво, воно обов'язково збудеться! Нехай рік Дракона здійснить всі ваші мрії та береже від бід. Віримо у перемогу наших Котиків!

Што ш... 31 грудня 2023 року.

Рік видався доволі важким. І в плані моральному, і в емоційному, і частково фінансовому. Хоча, брешу. У фінансовому плані було більш-менш нормально у другій половині. На початку так, було важкувато, бо і платили мало і все таке. Але, тим не менш, я здійснила одну з своїх давніх мрій: замінила старі дерев'яні диряві вікна на нові, красиві, білі. А потім і другу мрію: посудомийка. Якби мені, підлітку, сказали, що нові вікна і посудомийка будуть моїми мріями, я б ніколи не повірила. Якось дивно навіть. Чим доросліше стаєш - тим більш приземлені мрії стають. 

2 травня помер тато. Несподівано. За пару тижнів до того він побував на профілактичному лікуванні в лікарні. Я ще раділа, що він сам згадав, записався. Було так обідно. Раніше мені доводилось його пінками штовхать на це. І все було нормально. А тут сам пішов, і ось так все закінчилось. Як розповіли співробітники, він пройшов до підсобки, видав матеріали підлеглому і просто впав. Швидка вже констатувала смерть. Швидко. Сподіваюсь, безболісно. Відспівали його у храмі на території закладу, де він працював. Він часто туди ходив. Хочется вірити, що вони вдвох спостерігають за мною зверху і охороняють... 

Пошук роботи все ще триває. Вже трохи більше місяця сижу вдома. Чесно кажучи, я б іше посиділа. Але гроші не резинові. Є одна компанія, куди б я хотіла потрапити, але поки що чекаю їх відповідь. У центрі занятості дають вакансії, але по факту виявляється, що вони нулячі. Або умови не підходять, або далеко дуже, або зп мала. Так шо в режимі очікування. 

Також за цей рік я зробила свої перші татухи. Одну в пам'ять про батьків, друга - вже моя хотєлка. Правду кажуть, зробивши одну - важко зупинитись. Єдиний фактор, який може притормозити - це вартість. Задоволення не з дешевих, на жаль. Але, коли дуже хочется, поступаєшся іншими речами, аби зробити. Цей біль під час набивання наче звільняє тебе. Перестаєш думати про все, крім того, що болить частина тіла. Стає легше, дійсно. Можливо, то тільки на мене такий ефект справляє. Не ручаюсь за всіх. 

Також вже 10 місяців як перестала курити сигарети і перейшла на вейп. Не буду стверджувати, що воно менш шкідливе чи ще щось. Мені це підходить. Мені подобається відсутність неприємного запаху, нальоту, що можна вибрати смак рідини абсолютно будь-який, який подобається. Що курити стала менше, і по вартості виходить набагато вигідніше, ніж купляти сигарети. Я задоволена. 

Картину, звісно, я не домалювала. Не встигла. Але обов'язково домалюю найближчим часом. Ремонт теж дороблю, чесно dance


І мені доводиться жити це життя далі

  • 27.12.23, 03:05
Ось і Новий рік скоро. Відчуття дива, що все зміниться на краще. Але все одно якось моторошно. Все, що відбувається навколо - гнітить. Постійно лізуть погані думки в голову. Раніше я переживала, що прийдуть погані люди і нахуєвєртять всякого, а тепер переживаю, що свої ж перемелють. Я просто хочу жити спокійно своє життя. Скільки б років мені не було відміряно. Господи, коли ж це все закінчиться нарешті?! 

Я перестала носити хрестик, напевно, з того моменту, як померла мама. Мені здавалось це дуже не справедливим, що Боженька забрав її. Хоча, з іншої сторони, я розуміла, що це рано чи пізно станеться. Вона хворіла. Тоді я стала вважати, що тато буде зі мною ще довго. Але знову я здійснила ту саму помилку, думаючи, що часу достатньо. І сприймала його, як належне. Він не дуже й то любив мене, як мені здавалось, але був поряд. Опора. В разі чого підстрахує. 

І ось вже пів року я не можу скласти думки до купи. Мені страшно. Я не хочу бути одна. Вони залишили мене. На призволяще. 

Але я тут. І мені доводиться жити це життя далі. 

Навеяло

  • 26.12.23, 15:35
Наткнулась в ютубе на видео по теме последнего альбома Linkin Park, который вышел еще при жизни Честера. Навеяло.

Помню, тогда, в 2017, когда вышел One more light, в сети было огромное количество плохих комментариев, что скатились окончательно в попсу, что выпустили ради денег, действие ради действия. А мне он понравился. Да, это были не те Linkin Park из 2003, которых я запомнила, но все же. Многие песни мне откликнулись в тот момент. Да и сейчас тоже. 

Впервые я познакомилась с творчеством Linkin Park в далеком 2005 году. Тогда мне нравился один мальчик со двора. Высокий голубоглазый блондин. Звезда нашего двора. И именно он дал мне касету с альбомом Meteora. Я заслушала ее чуть ли не до дыр. Потом у меня появился CD-плеер, и мне купили диск уже с двумя альбомами Hybrid Theory и Meteora. Тогда я английский не знала от слова совсем, но ощущала отклик. Подвывала не понимая слов, орала вместе с Честером lol

Недавно вышло переиздание Meteora в честь 20-летия альбома с новыми песнями. Аж мурашки бегали по коже, когда слушала. Особенно меня проняла песня Lost. Прям каждой частичкой души прочувствовала...




Дивне відчуття

  • 24.12.23, 16:55
З'явилось дивне відчуття... Очікування дива. Як в дитинстві, коли чекаєш Нового року знаючи, що отримаєш подарунок від дядька з білою бородою. Зараз, здається, вже не можна говорити його ім'я в голос lol

Пам'ятаю відчуття, коли вперше не отримала подарунок на Новий рік. Здається, було мені років 10 чи щось біля того. Вранці, поки батьки спали, я пішла до ялинки, сподіваючись знайти там хоч щось. Але, на жаль, там було порожньо. Було сумно, прикро. Розчарування. Після того я вже не чекала подарунків. І що той самий дядько з бородою існував теж перестала вірити. 

Зараз же це дивне відчуття пов'язане зі змінами в житті. Наче дата в календарі магічним чином змінить все навкруги і життя різко налагодиться. І так кожного року... 


Персонаж номер 2. Дело Сорью Аски Лэнгли

  • 24.12.23, 01:45
Часто бывает, когда смотришь фильмы/сериалы или еще что-нибудь, начинаешь ассоциировать себя с каким-то персонажем. Проникаешься к нему симпатией, сопереживаешь, видишь в нем себя. Не важно, добрый он или злой. Ты его понимаешь. Таким персонажем для меня стала Аска Лэнгли Сорью (в переиздании Сикинами). Одна из главных героинь аниме-сериала и манги «Евангелион». Вторая из детей, способных управлять боевыми роботами «Евангелионами» для защиты от таинственных созданий — Ангелов. 

Она заносчива, самовлюбленная, и двигает к своей цели не взирая ни на что. Она отвергает социум, хоть и нуждается в общении. Она избегает противоположный пол, хоть и влюблена (как она считает) в Рёдзи Кадзи. 
В сериале и в переиздании (ребилде) - это совершенно два противоположных характера. 
В сериале Аска не сближается с людьми потому, что боится, что ее бросят. В ребилде же потому, что считает себя выше людей. Но в обоих вариантах она находит баланс и ей почти удается изменится. 




Чекаю...

  • 21.12.23, 14:48
...коли йобне метеорит, почнеться повстання термінаторів або зомбіапокаліпсис. Щоб сконати в числі перших і щоб нарешті все скінчилось. Як же мене все дістало... 

Вчора відкопала відео з далекого 1995. Де я мала, тато, мама. Всі щасливі і живі. Пів ночі ридала. 

Мій "шедевр" розмальований десь на 35%. Ділюсь прогресом.


Плакса

  • 19.12.23, 20:34
Я в своем репертуаре. Хотела вести дневник каждый день. Дисциплинировать себя, что-ли. Но что-то пошло не так. Пробую исправится. 

Ходила вчера на собеседование. Приятная руководительница сметного отдела, приятная обстановка. Немного сотрудников, работают сплоченно. Но всегда есть но. Первое: добираться туда весьма не близкий путь. Час-полтора в зависимости от трафика. Второе: рабочий день з 8 до 17. Т.е., мне нужно встать в 6 утра, в 6:30 выйти, что бы вовремя успеть без опозданий. Третье: с больничными и отпусками напряженка. ЗП - 23к на руки и постоянно быть на работе/ в работе. 
Пришлось отказаться. Я три с половиной года ездила тремя транспортами на работу. Хочу поближе. 
Ходила сегодня на собеседование. Слегка напряженные женщины. Как-то с подозрением смотрели на меня. Возможно, показалось. Работа с бумажками: проверь, прими, сложи, отправь, подшей. Обычная монотонная работа. Ближе к дому. ЗП - 20к на руки. Но хочется чего-то большего...
Завтра пойду еще на одно собеседование. Тоже со сметами. В конце концов, я ынженер*-строитель, мать його так. 
* - так надо smile

Ночью опять не могла уснуть до утра. Хотелось спать, но уснуть так и не могла. Только около 5 утра получилось. На ночь я бахнула пару таблеток узбагоительного, но оно не помогло. Грешу на то, что на выходных решила испытать другое лекарство, взяла у родственницы. Оно рецептурное, в инструкции написано, что применяется при "шизофренії та інших психозах з психомоторним неспокоєм, ажитацією та тривожним розладом". Херню сделала, это я уже поняла. Выпила всего пол таблетки, даже не целую. Вырубило в течении 15 минут, как голова на подушке оказалась. Но 2 дня после этого спать не могу. Думаю сходить к врачу на днях. Может, направление какое выпишет. 

Ехала вчера в маршрутке домой. Разрыдалась. Даже не особо осознала, когда и как долго слезы стекают по щекам. Ночью, пока не могла уснуть, тоже разревелась. Но тут уже более осознанно. Снова стало себя жалко. После этого я смогла уснуть. Хоть и не на долго. Утром же в зеркале был не самый презентабельный вид) 

Сижу, пью вторую чашку ромашкового чая. Пора бы ему уже начать меня успокаивать. 
Картина разрисована процентов на 15. Хочу закончить до конца года. 

Склалося як склалося

  • 17.12.23, 23:59
Є у мене одна незавершена справа. Картина по номерах. Почала я її ще минулого року. Розмалювала трохи і залишила стояти за столом. Пару днів назад дуже мені захотілось помалювати. І виявилось, що всі фарби засохли. Це логічно, коли щось довго лежить без діла, то, певна річ, воно псується. Тепер, замість малювання, я займаюсь тим, що розбавляю ті фарби. Склалося як склалося. 

Знайшла в продажу набір маркерів для малювання. Колись в дитинстві мені дуже подобалось малювати. Дуже гарно виходило перемальовувати мамині малюнки з часів навчання у педагогічному. Можливо, якби була можливість віддати мене в якісь гуртки, з мене вийшов би непоганий художник. Але то все лірика. Немає сенсу зараз щось думати і вигадувати виправдання. Та склалося як склалося. 

Перед війною я сходила на заняття гри на барабанах. Це був найкращий експіріанс у моєму житті. Я отримала колосальне задоволення від цього. І будь у мене трохи більше грошей, що можна витратити на себе, я б купила повноцінний курс з фінальним концертним виступом. Він коштував близько 25 тисяч. Але склалося як склалося. 


Оценка сложности, шкала усталости

  • 15.12.23, 19:48
В 2020 году я уволилась с предыдущей работы. Была я там инженером-сметчиком. На тот момент мне казалось, что я прям жутко перерабатываю, как на такую зарплату. Ноябрь-декабрь 2019 выдался весьма насыщенным, я прям очень устала. Носилась туда-сюда, экспертиза, акты выполненных работ и все такое разное. Я даже ушла в отпуск на целый МЕСЯЦ в январе, отдохнуть *читать пафосным голосом с налетом аристократизма

Это был первый год ковида. Когда всех закрыли на карантин, у нас зарплаты тут же полетели вниз. Осталась только одна ставка, на тот момент, кажется, 5200 грн. Позже все наладилось, но в силу разных обстоятельств и необходимости в деньгах я свинтила на свою третью работу. С которой уволилась вот недавно. Это я к чему все... 

Тогда мне казалось, что это была самая тяжелая работа на свете, морально, эмоционально и физически. Но, когда я попала в отдел продаж, да еще и с частными лицами, я поняла, насколько я ошиблась. Даже не просто ошиблась, насколько я ПРОЕБАЛАСЬ в оценке сложности и шкале усталости. Воистину я прочувствовала на себе, что значит действительно устать. Что значит, когда тебя действительно задрачивают и выносят мозги. 

Да, это не мешки, конечно, ворочать, но кто работает в сфере услуг - меня поймет. Сколько раз я пожалела о том, что ушла с той спокойной, ненапряжной работы. Да, платили меньше, но как же я себя грызла за это. С другой стороны, новая работа позволила мне разобраться с вопросами долгов по комуналке и принесла прочие прелести наличия денюжек, но людей с тех пор я стала ненавидеть еще больше. 

В понедельник пригласили на очередное собеседование. Поглядим, что из этого выйдет.