Ще раз про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ

27 апреля 2007 г.

Як уже повідомляла «Телекритика», 20 квітня 2007 року в Кабінеті Міністрів України відбулася тристороння зустріч «Нові форми взаємодії органів виконавчої влади із засобами масової інформації в умовах роздержавлення». У відповідь на зауваження «ТК», що під час зустрічі майже нічого не було сказано про роздержавлення друкованих державних і комунальних засобів масової інформації, головний спеціаліст Державного комітету телебачення і радіомовлення Олександр Куценко запропонував роз’яснення позиції комітету щодо цього питанняЗаконопроект «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» розроблено Міністерством юстиції України на виконання доручення Прем’єр-міністра від 3 лютого 2006 року №2571/11/1-06 (до Указу Президента України від 20 січня 2006 року №39 «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають із її членства в Раді Європи»).
Мета законопроекту – реформувати друковані засобів масової інформації, засновані органами державної влади та місцевого самоврядування, що сприятиме встановленню правової основи незалежної діяльності друкованих ЗМІ, з урахуванням положень Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 5 жовтня 2005 року №1466.
Завдання проекту – обмежити вплив органів державної влади та місцевого самоврядування на пресу, звести до мінімуму її використання для маніпуляції суспільною свідомістю й особистою думкою громадян, а також забезпечити соціальні гарантії журналістам реформованих державних та комунальних друкованих ЗМІ.
Законопроект визначає механізм такого реформування, посилює правову основу незалежної діяльності преси, засади політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності у висвітленні внутрішніх та зовнішніх процесів і подій в Україні.
Так, реформування друкованих засобів масової інформації відбуватиметься у два етапи (підготовчий та основний).
Спочатку, до прийняття закону, треба здійснити п’ять першочергових кроків:
створити робочу групу, що наглядала би за процесом роздержавлення;
провести мораторій на відчуження майна;
заборонити реєстрацію нових державних та комунальних ЗМІ;
зобов’язати укладання угод між владою та ЗМІ;
запустити пілотний проект, розроблений Національною спілкою журналістів України (із чітким зазначенням терміну його дії).
У цьому пілотному проекті за власним бажанням братимуть участь колективи засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування. Склад учасників проекту та механізм його проведення затверджуватиметься постановою Уряду за поданням НСЖУ. На сьогодні є вже кількадесят бажаючих узяти участь у пілотному проекті.
За результатами підготовчого етапу реформування Держкомтелерадіо проаналізує реалізацію пілотного проекту, а в разі потреби підготує пропозиції щодо внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.
На основному етапі з 2007 року до 1 січня 2012 року триватиме реформування друкованих ЗМІ та їх редакцій. Протягом обох цих етапів на договірних засадах висвітлюватиметься діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, виступів депутатів сільських, селищних, районних, міських та обласних рад, публікація прийнятих ними нормативно-правових актів, інших рішень про свою діяльність та інформації, обов’язковість оприлюднення якої передбачено законодавством.
Роздержавлення має початися з центральних державних ЗМІ. Адже витрати Верховної Ради України на пресу (газета «Голос України», журнал «Віче») тільки 2005 року становили 7,5 млн гривень, із яких більшість витрачено на утримання газети. Міністерство оборони витратило на свої ЗМІ 7,3 млн гривень, уряд – 3,5 млн, Фонд державного майна України – 1 млн.
Способи реформування, запропоновані проектом:
виведення органів державної влади та місцевого самоврядування зі складу засновників (співзасновників) друкованих ЗМІ (у разі відсутності майна редакції);
продаж трудовому колективу майна редакції (чи іншої установи, що виконує її функції);
перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, органами законодавчої та судової влади, на офіційні друковані видання;
приватизація майна редакцій, що є державною чи комунальною власністю, відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим законом.
Водночас, державні та комунальні друковані ЗМІ, які не будуть реформовані згідно з цим законом у термін до 2012 року, мають припинити свою діяльність.
Окрему увагу в проекті приділено трудовому колективу друкованого ЗМІ, що підлягає реформуванню. Так, на загальних зборах трудовий колектив приймає рішення про свою участь у реформуванні, потім вносить відповідну пропозицію (щодо участі та способу реформування) засновнику (співзасновнику) зазначеного ЗМІ. Остаточне рішення про спосіб реформування приймає засновник (співзасновник), але з обов’язковим урахуванням думки трудового колективу. Якщо трудовий колектив протягом встановленого терміну не внесе пропозицію стосовно своєї участі у реформуванні, засновник (співзасновник) має право припинити випуск друкованого засобу масової інформації.
Також проект пропонує вирішити питання діяльності в Україні офіційних друкованих засобів масової інформації. Зокрема, центральні органи виконавчої влади, органи законодавчої та судової влади зможуть видавати та розповсюджувати лише офіційні друковані видання (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не є засобом масової інформації та мають використовуватися для публікації прийнятих цими органами нормативно-правових актів, інших рішень та іншої інформації цього органу, обов’язковість оприлюднення якої передбачено законодавством. Важливо, що проект забороняє розміщення в офіційних друкованих виданнях реклами чи будь-якої іншої інформації, оприлюднення якої здійснюється за плату.
Унаслідок прийняття цього закону створюватиметься економічно незалежна преса та належні умови її діяльності. Це, у свою чергу, сприятиме покращенню інформаційного забезпечення громадян України.
Крім того, відповідно до цього закону, на підставі інформації, поданої засновниками (співзасновниками), у порядку та за формою, встановленою нашим Комітетом, Держкомтелерадіо забезпечить укладання, ведення та оновлення Зведеного списку об’єктів реформування.
Цей Зведений список міститиме інформацію про засновників (співзасновників), приміщення, в яких розташовані редакції, перелік майна, що перебуває на їх балансі, джерела фінансування, а також про рішення засновників (співзасновників) стосовно реформування друкованих засобів масової інформації. Інформація подаватиметься за формою та в порядку, встановленому Держкомтелерадіо України.
На сьогодні відділом друкованих ЗМІ та інформагентств Держкомтелерадіо України за сприяння обласних, Київської, Севастопольської державних адміністрацій, республіканським комітетом Автономної Республіки Крим із інформації сформовано базу даних про 737 комунальних періодичних друкованих видання України з місцевою сферою розповсюдження. База містить інформацію про засновників видань, приміщення, в яких розташовані редакції, перелік майна, що перебуває на балансі редакцій, суму коштів, яка виділяється з місцевих бюджетів на підтримку видань.
Із 737-ми комунальних періодичних видання 41 газета заснована обласними органами державної влади, 199 – міськими. Засновниками та співзасновниками 487-ми видань виступають районні державні адміністрації, районні ради та трудові колективи редакцій. Селищні та сільські ради є засновниками 10-ти періодичних друкованих видань. Власні приміщення має тільки 101 редакція, 464 Знаходяться у приміщеннях комунальної власності, решта – орендують приміщення. Найбільше комунальних ЗМІ зафіксовано в Донецькій (66), Дніпропетровській (45), Одеській (45) та Львівській (42) областях.
Саме ці дані, які містить проект медіакарти періодичних друкованих видань України, складатимуть основу додатку до законопроекту про роздержавлення. Цей додаток є першим спільним напрацюванням, зараз триває уточнення даних про перелік майна. Проект медіакарти розміщено на офіційному сайті Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Крім того створюється медіакарта засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є центральні органи виконавчої влади. Таких друкованих ЗМІ в Україні нараховується приблизно 200.
Утім, існують і ризики реформування. Недаремно журналісти підтримують необхідність цього процесу, але виступають за його поступове здійснення. Непродумані, занадто різкі кроки в цьому напрямку можуть лише зашкодити справі, адже реформування не може відбуватися без внесення відповідних змін до діючого законодавства. Слід якомога детальніше виписати норми про соціальний захист журналістів та передання у власність майна.
Водночас, у редакцій комунальних ЗМІ ще залишається страх, і він небезпідставний. Райони різняться між собою: це може бути 100-тисячний район із розвинутою промисловістю, а може бути й 5-тисячний сільськогосподарський. Зрозуміло, що в останньому випадку друкованому ЗМІ буде досить складно вижити в ринкових умовах. Але цим шляхом пройшла Європа, і цим шляхом має пройти Україна.

Олександр Куценко, головний спеціаліст Держкомтелерадіо

Телекритика від 27 квітня 2007 року

10 ноября 2021 года отмечает свой день рождения, Павел Лидовский, талантливый и великолепный хореограф, замечательный человек, известнейший в Украине педагог многих любительских и профессиональных пар, руководитель ТСК "Танцевально-спортивный клуб "Elite" Днепр, судья международной категории, член Президиума АСТУ. Великолепного хореографа, замечательного человека поздравляю с днем рождения. От всей души желаю неисчерпаемого запаса интересных идей и творческих задумок, постоянного вдохновения и воодушевленной работы, личного блага и настоящего счастья, искренней любви и уважения, радостного настроения и высоких достижений в жизни. За годы своего успешного существования Вы взрастили и вывели в свет настоящих звёзд паркета. Ученики клуба уже покорили страну и мир. Из года в год все большей становится коллекция наград танцевальных пар, потому, что искусство, к идеалам которого направляют своих учеников, со временем приносят свои драгоценные плоды. Выпускники клуба не покидают мир танца, а наоборот продолжают дело, обучая молодежь в других городах нашей страны и за ее пределами, в том числе и за границей. Тысячи танцоров благодарны Вам все, что сделали для развития нашего вида спорта и искусства. Ваш личный вклад в создание танцевального спорта Днепропетровщины и Украины – неоценим! Уверен, Вы нужны и много ещё сделаете на этом поприще. У Вас и у нас впереди много интересной и важной работы по его дальнейшему развитию. Вы по-прежнему стройны и элегантны, внимательны к мелочам и отзывчивы к просьбам. Вы полны мудрости и бесценного опыта, человеческого и организаторского. Вы стали символом успеха и мастерства, синонимом вкуса и профессионализма.

Желаю никогда не утратить интереса к своей деятельности и с каждым днём стремиться к большим победам, желаю никогда не уставать и всегда пополнять свой арсенал яркими идеями, желаю невероятно красивых постановок и по-настоящему талантливых учеников, желаю замечательного настроения и счастливой насыщенной жизни.

С Днем рождения.

         Соронович Ігор Михайлович, народився 13 березня 1971 року.

Завідувач кафедри хореографії і танцювальних видів спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України

Кандидат наук з фізичного виховання і спорту

Освіта

2001 - Міжнародний слов’янський університет української академії танцю за спеціальністю хореографія

Досвід професійної діяльності

2002 - 2003 - доцент кафедри спортивного танцю Київського національного університету культури і мистецтв;

2003 – 2009 - завідувач кафедри спортивного танцю Національного університету фізичного виховання і спорту України

2004 – головний тренер Клубу спортивного танцю «Супаданс» Національного університету фізичного виховання та спорту України;

2009 – старший викладач кафедри хореографії і танцювальних видів спорту Національного університету фізичного виховання та спорту України

з 2014 - завідувач кафедри хореографії і танцювальних видів спорту Національного університету фізичного виховання та спорту України

Наукові інтереси

організаційні аспекти розвитку спортивного танцю;

оцінка спеціальної витривалості кваліфікованих спортсменів у спортивному танці

психофізіологічні особливості підготовки кваліфікованих спортсменів–танцюристів

Основні наукові праці

Автор (співавтор) понад 15 наукових та навчально–методичних праць, серед яких:;

Соронович І.М. Організаційні аспекти соціалізації та залучення до занять спортивним танцем людей з ураженням опорно-рухового апарату. / І.М. Соронович //Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2006. – № 2. – С. 31–35.

Соронович І.М. Проблеми і перспективи впровадження громадських форм управління розвитком спортивного танцю в Україні. / І.М. Соронович //Теорія і методика фіз. виховання і спорту. – 2009. – № 2. – С. 31–35.

Соронович І.М. Компоненти витривалості в структурі функціональної підготовленості кваліфікованих спортсменів в спортивному танці. / І. Соронович, В. Пілевська, А. Дяченко, О. Фойтума //Вісник Прикарпатського університету. Фізичне виховання. – 2012. – № 15. – С. 142–150.

Список наукових та навчально - методичних праць Сороновича Ігоря Михайловича

Навчальні дисципліни, які викладає НУФВСУ

Теорія та методика викладання обраного виду спорту (спортивний танець)

Тренерська практика

Професійна і громадська активність

член вченої ради тренерського факультету Національного університету фізичного виховання і спорту України

перший віце-президент Асоціації спортивного танцю України

президент Клубу спортивного танцю Національного університету фізичного виховання і спорту України «Супаданс»

Спортивні досягнення

майстер спорту України міжнародного класу

1996 – 1999 – чемпіон України зі спортивного танцю;

1997 – 1998 – фіналіст кубків Світу зі спортивного танцю

Відзнаки та нагороди

2005 – почесне звання «Почесний працівник фізичної культури і спорту України»

2005 – почесний працівник фізичної культури і спорту України

2008 – Подяка Київського міського голови;

2012 – Подяка Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації

2016 – Подяка Київського міського голови      

 Із нашого земного життя 16 серпня 2017 року на 83 році пішла наша вчителька, Ніна Марківна Фесенко. Для нас всіх, її колишніх учнів - це втрата, яку важко усвідомити і прийняти. І в серці, і в житті відчувається величезна порожнеча. Щоб її заповнити, хочеться розповісти про Ніну Марківну тим, хто її не знав близько чи тим, хто буде радий згадати її разом з нами. Вона виховала не одне покоління учнів, навчаючи дітей мудрості та відповідальності, була творчою особистістю, вміло викладала свій предмет.

Перша вчителька. Це наче було вчора. Середня школа №73 м. Кривого Рогу, яка знаходитсья в житловому масиві Південного гірничо-збагачувального комбінату, вул. Добролюбова, 7.

Нас, школярів українського класу 1г першого вересня 1961 року привітно зустріла перша вчителька, Ніна Марківна Фесенко.

Ніна Марківна дала нам дуже багато потрібних знань. Вона завжди раділа нашим маленьким перемогам. Усе її тішило: гарно написана стрічка в зошиті, добре вивчений вірш, а пізніше – цікаво написаний твір, правильно розв’язана задача.

Наша вчителька завжди раділа за нас і підтримувала: знаходила таке влучне слово, ії очі випромінювали стільки тепла, що наші маленькі серця наповнювались радістю – і смутку, як не було. Її душевне тепло зігрівало нас. Ми захоплювалися її дивовижною ерудованістю, невичерпною й, водночас, цілеспрямованою енергією, душевною теплотою й доброзичливістю, з якою вона ставилась до нас, своїх учнів, а також до всіх людей, які її оточують. Саме вона навчила нас бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності. Вона навчила нас також бути добрими, щирими, відповідальними, самостійними, амбітними.

Ніна Марківна завжди справедливо оцінювала наші знання, і за це все я їй дуже вдячний. Вона навчала нас старанно писати, виразно читати, красиво декламувати вірші, гарно висловлювати свої думки. На уроках праці ми ліпили вироби з пластиліну і природних матеріалів, виготовляли гербарії, аплікації.

Ніна Марківна вчила, нас школярів, бути добрими, чуйними, чесними і розуміти, що це таке — бути справжніми людьми. Вона ніколи не відмовляла нам у допомозі, підтримувала. А головне — вірила в нас та в наші сили. Мені хотілось щоранку швидше потрапити до школи, бо моя вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче. А головне – вірила в нас та наші сили.

У її великому і доброму серці находили ми - учні місце. Покоління йшло через нього. У неї не було поганих і кращих, Вона нас не ділила, залишились всі її. Всі до одного.

Доземно вклоняємося Ніні Марківні, за її любов і ніжність, витримку і наснагу, чесне і справедливе слово, мудру пораду і просто за те, що Вона у нас була.

Ми, колишні школяри, завжди пам'ятатимемо свою першу вчительку, яка знала нас зовсім маленькими. Дякуємо їй за все! Дякую за знання, які я отримав від неї, за любов та доброту, що до сих пір зігрівають мене, за постійну підтримку.

Мені, як і Вам всім важко повірити у те, що пішла із життя близька нам дорога рідна людина.

Смерть невблаганна, вона забрала від нас не просто прекрасну людину, гарного сім’янина, чудову, люблячу маму та бабусю, але й справжнью людину. Не стало Ніни Марківни Фесенко, але світла пам’ять про неї навічно залишиться в наших серцях.

Висловлюємо своє глибоке співчуття родині Ніні Марківні Фесенко – сину Володі, невістці Наташі, внучці - Лізі та іншим рідним, близьким. Ми завжди будемо пам’ятати цю порядну людину, доброта, чесність та порядність якої, залишатиметься зразком для нас усіх

Олександр Куценко

ПРОКОПЕНКО МИКОЛА ІЛЛІЧ

професор кафедри журналістики  кандидат філологічних наук.

Народився 26 листопада 1938 року в с. Мартиновичі Поліського району Київської області. В 1961 році закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.

У 1961-1971 р. р. працював журналістом (редактором, коментатором) в редакції “Останніх вістей” Українського радіо. У 1971-1974 р.р. – аспірант факультету журналістики Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. У 1974-1987 р.р. – асистент, ст. викладач кафедри телебачення і радіомовлення Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. 

У 1987-1991 р.р. – директор Київського філіалу Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення. 

У 1991-2004 р.р. – ректор Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення, преси. У 2004-2005 р.р. – доцент кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики Національного університету ім. Т.Г.Шевченка.

З 2005 р. – професор кафедри журналістики Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

1983 р. – захистив дисертацію “Організаторська діяльність в радіомовленні” на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. Наукові дослідження пов’язані з розвитком теоретичних основ журналістських функцій, узагальненням досвіду організаторської діяльності в радіомовленні, вивченні комунікативних характеристик телебачення і радіомовлення, вирішальних можливостей електронних ЗМІ, інформаційних та аналітичних жанрів журналістики.

 Основні опубліковані праці:

1975-.Прокопенко М.І. Організаторська функція журналістики. К.

Вісник Київського державного університету. Серія «Журналістика» №4, ст..10-18.

1976 – Прокопенко М.І. Радіомовлення в епоху телебачення. К.Телерадіовісник. №6, ст. 16-24.

1982 – Прокопенко М.І. Структура організаторської функції ЗМІ. К.Вісник Київського державного університету. Серія «Журналістика» №9,ст..25-40.

1985 – Прокопенко М.І.Єфективність журналістики: критерії і фактори.К. Телерадіовісник. №4, ст. 15-20.

1987 – М.Охмакевич, М.Прокопенко. Украинское телевидение и радиовещание в период демократизации и гласности. Сборник 6 Телевидение и радиовещание в период перистройки. К.ст. 50-67.

1991 – Прокопенко М.І. Виражальні можливості телебачення і радіомовлення. К.Телерадіовісник., №9, ст. 9-16.

1992 – Прокопенко М.І. Жанрова система сучасної тележурналістики.К., вид. Укртелерадіоінституту., с.92.

1995 – Прокопенко М.І. Актуальні проблеми телерадіожурналістики.К.Телерадіовісник., №3, ст. 8-15.

2001 – Прокопенко М.І. навчальна студія як основа ефективної методики підвищення телерадіожурналістики. К.Телерадіовісник., №6, ст.65-68

2004 – Прокопенко М.І. Інтерв’ю. Методика роботи. К., вид.Укртелерадіоінституту., с.21.

2005 – Репортаж. Методика роботи. К., вид. Укртелерадіоінституту.,с.25

Олександр Петрович Куценко народився в 1953 р. в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Українець. Має двох доньок - Аллу та Олену і трьох онучок.

 Одружений , дружина Куценко (Фабінська) Тетяна Петрівна 1959 -2022.

    Батько, Петро Афанасійович Куценко, працював машиністом екскаватора,столяром на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті (ПівдГЗК, Кривий Ріг, 1928-1996 рр.), мати, Куценко Клавдія Семенівна 1926-1983 рр.-швачка.

      Олександр Петрович навчався з 1961 по 1972 р. в середній школі №73 Кривого Рогу, середній школі робітничої молоді №15 Кривого Рогу та ПТУ №28, Кривого Рогу.

     Свою трудову діяльність Куценко Олександр Петрович почав в управлінні "Металургмонтаж" №210 Кривого Рогу, де з червня 1971 по листопад  1972 рр., де працював слюсарем-монтажником 4-го розряду.

 Проходив службу в Збройних Силах з листопада 1972 р. по листопад 1974 р. З лютого по грудень 1975 р. працював слюсарем-ремонтником в цехі №14 на заводі "Ленінська кузня", м. Київ.

 З грудня 1975 р. по червень 1976 р. слухач денного підготовчого відділення Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка.

  З 1976 по 1981 р. навчався в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, історичний факультет. За фахом історик, викладач історії та суспільствознавства.

     У 1981/1982 навчальному році працював заступником директора з навчально-виховної роботи технічного училища №14 м. Києва та викладав суспільствознавство. В 1982/1983 навчальному році викладав історію в середній школі №24 м. Києва.

З вересня 1983 по 30.04.2015 р. О.П.Куценко перебував на посадах редактора, старшого редактора, спеціаліста 1 і 2 категорії Головного управління по охороні державних таємниць у пресі при Раді Міністрів Української РСР, Кабінеті Міністрів України, провідного спеціаліста Державного комітету державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації головного спеціаліста, заступника начальника управління кадрів і навчальних закладів у центральних державних органах виконавчої влади (Міністерство України у справах преси та інформації, Міністерство інформації України, Державному комітеті інформаційної політики України), які займалися інформаційною політикою, видавничою справою, ЗМІ та захистом інформаційної безпеки України.

Працював в Державному комітеті телебачення і радіомовлення України на посаді головного спеціаліста з 2003 р.  до 30 квітня 2015 р. Приділяв особливу увагу в своїй роботі:

 - здійсненню моніторингу висвітлення державними та комунальними друкованими засобами масової інформації, Українським національним інформаційним агентством "Укрінформ" найважливіших питань внутрішньої і зовнішньої політики держави на виконання постанов Верховної Ради України, актів і доручень Президента України, актів і доручень Кабінету Міністрів України та підготовці аналітичних матеріалів за результатами моніторингу;

- вивченню стану в інформаційній сфері області, регіону під час перебування у відрядженні у всіх областях та регіонах України та підготовки відповідних матеріалів до колегій міністерств, відомств, які опікувались інформаційною сферою.

 -готував відповіді на звернення народних депутатів, редакцій друкованих засобів масової інформації, органів державної влади з проблемних питань розвитку інформаційної та видавничої сфер, діяльності ЗМІ під час виборчого процесу, розповсюдження преси, а також на звернення громадян, зокрема, ті, що надходили на Урядову "гарячу" лінію;

- проводив організаційне забезпечення роботи Комітету з Премії імені Івана Франка в області інформаційної діяльності, організаційне забезпечення роботи Комітету з Премії імені В'ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики.

Готував з працівниками Держкомтелерадіо проекти законопроектів - концепція державної мовної політики, концепція інформаційної політики,  концепція реформування  державних  ЗМІ тощо. Розробляв також проект постанови Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 р. N 377 "Про реалізацію статей 14 і 16 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", яка затвердила:

     порядок оплати  праці  журналістів  державних  і  комунальних засобів масової інформації;

     перелік посад журналістів  державних  і  комунальних  засобів масової   інформації,   які   прирівнюються   до   посад  керівних працівників,  спеціалістів апарату відповідного  органу  державної влади та органу місцевого самоврядування;

     Порядок обчислення  стажу  роботи для встановлення щомісячної надбавки  за  вислугу  років  і  призначення  пенсій   журналістам державних  і  комунальних  засобів масової інформації та державних інформаційних агентств.

 Куценко О.П. був відповідальний за виконання Державної програми "Журналіст» на 2004-2010 роки", затверджена постановою КМУ від 4 березня 2004 року №271.  Відповідно до виконання цієї програми був відповідальним за:

-проведення конкурсів засобів масової інформації, а також всеукраїнських фестивалів журналістів;

- розроблення професійно-кваліфікаційних характеристик посад журналістів для їх включення до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників:

-визначення обсягів довгострокової потреби в журналістських кадрах для державних і комунальних засобів масової інформації;

-забезпечення підвищення кваліфікації працівників засобів масової інформації в Українському інституті підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси.

 Має 7 ранг державної служби.

  Систематично підвищував свою кваліфікацію:

У 1998 р. пройшов навчання за професійною програмою підвищення кваліфікаціі державних службовців 4 категорії державних службовців в Українській Академії державного управління при Президентові України;

Брав участь 16-18 листопада 2010 р. у семінарі підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської інтеграції в Інституті вищої кваліфікації Київському національному торгово-економічному університеті;

Пройшов навчання 1 березня 2011 р. за тематикою «Актуальні проблеми вдосконалення кадрових служб системи Держкомтелерадіо в світлі проекту Стратегії державної кадрової політики на 2011 – 2020 роки» Укртелерадіопресінституті;

Пройшов курс навчання по темі «Проблема формування інформаційного простору Украіни» в Укртелерадіопресінституті 23 вересня 2014 р.

  Займався науковою роботою. Склав кандидатський мінімум на здобуття наукового ступеня, написав кандидатську дисертацію, яка рекомендована науковою радою Київського університету ім.Т.Г.Шевченка до захисту в 1990 р., але не захищав.

 Сфера наукових інтересів: Співпраця трудящих України з профспілками європейських країн соціалізму (1971-1985 рр.). Історія і співробітництво поріднених міст України з містами країн світу. Діяльність видавництв, навчальних закладів, які готували фахівців для видавничо-поліграфічної галузі.

Громадська діяльність: під час навчання в Київському державному університеті в 1979 - 1980 р. обирався головою об'єднаної ради студентського містечка КДУ ім.Т.Г.Шевченка, в якому проживало 8 тис.студентів із 100 країн світу в 17 гуртожитках;

   - брав участь в парламентських слуханнях 12.03. 2003 р. "Про функціонування української мови в Україні";

- 20.04. 2007 р. брав участь від Держкомтелерадіо  в зустрічі Кабінету Міністрів України "Нові форми  взаємодії органів виконавчої влади із засобами масової інформації в прецесі їх роздержавленя".

 Захоплення: займався спортом - важкою атлетикою, художньою самодіяльністью: в духовому оркестрі при Палаці культури Південного гірничо-збагачувального комбінату (керівник Горюн Павло Семенович) і естрадному оркестрі ПТУ №28, ансамблі бального танцю "Юність" (1971-1972 роки) при Палаці культури «Металург» заводу "Криворіжсталь" Кривий Ріг (керівник Подлясова - нині Тимофеєва Софія Володимирівна), ансамблі бального танцю "Політ" (1973-1974 рр.) м. Мічурінськ Тамбовської області при в/ч №36628, керівник Олександр Куценко, народному ансамблі  бального танцю "Каштан" г. Київ (1975 р.) під керівництвом Бориса Калініченка, клубі спортивного танцю "Супаданс" при Національному університеті фізичного виховання і спорту України м. Київ, (2007-2012 рр.) тренери Станіслав Портаненко, Ігор Коб'юк, Денис Парфьонов, президент клубу - Соронович Ігор Михайлович.

     У 1974 р. став лауреатом 3-го Тамбовського обласного конкурсу виконавців бальних танців, з партнеркою Людмилою Комаровою, фіналістом Національного чемпіонату України зі спортивних танців з партнеркою Оксаною Устюжаніною (Лігостовою) 12.04. 2008 р. У категорії "Сеньйори", Стандарт, переможцем Чемпіонату зі спортивних танців Союзу громадських організацій спортивного танцю України 14.12. 2008 р. в категорії "Сеньйори", стандарт з партнеркою Людмилою Журавльовою-Волинець, і зайняв в категорії "Сеньйори", стандарт разом з нею 2 місце на 15-х ювілейних міжнародних змагань зі спортивних танців у Львові "UKRAINIAN TITLES" 19.12. 2009 р. Брав участь в танцювальному проекті "Танцевальный зал" на Центральному телебаченні в Москві 1975 року.

Нагороди та відомчі відзнаки:

- Диплом першого ступеня Тамбовського обласного оргкомітету з проведення огляду художньої самодіяльності за творчі успіхи на 3-му обласному конкурсі виконавців бального танцю від 24.02.1974;

- Подяка Голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України за плідну роботу в інформаційній сфері та високу професійну майстерність від 16.11.2001;

- Почесна грамота Державного комітету телебачення і радіомовлення України за багаторічну працю, високий професіоналізм та до 50-річчя від дня народження 30.11.2003;

- Подяка Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України за особистий внесок у розвиток інформаційного простору держави, значні трудові здобутки, високий професіоналізм, плідну співпрацю від 5.09.2006;

- Подяка Київського мера за багаторічну плідну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня слов'янської писемності і культури від 24.05. 2004 р, іменний годинник;

- Подяка Київського мера за багаторічну, плідну працю, високий професіоналізм та Дня української писемності та мови від 9.11.2004 р., іменний годинник;

- Диплом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за 7 місце в Чемпіонаті України зі спортивних танців (Київ), вікова категорія "Сеньйори"  програма "Стандарт" від 12.04. 2008 р;

- Подяка Державного комітету телебачення і радіомовлення України за активну участь у Всеукраїнському конкурсі "Кращий державний службовець" і зразкове виконання посадових обов'язків від 23.06.2008 р.;

- Диплом Спілки громадських організацій спортивного танцю України за 1 місце Чемпіонату СГОСТУ (Київ) в категорії "Сеньйори", "Д" клас, "Європейська програма" від 13.11. 2008 р., золота медаль і кубок;

- Диплом Всеукраїнської федерації танцювального спорту України, Української Ради Танцю за 2 місце в 15 ювілейних міжнародних змагань зі спортивних танців "Титули України - 2009" (Львів) від 19. 12. 2009 р., срібна медаль і кубок;

- Почесна грамота Державного комітету телебачення і радіомовлення України за особистий внесок у розвиток інформаційної сфери держави, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, великі виробничі досягнення і в зв'язку з 60-річчям від Дня народження від 30.11.2013 р.;

- Подяка Державного комітету телебачення і радіомовлення України за значний особистий внесок у забезпеченні роботи апарату Держкомтелерадіо, багаторічну сумлінну працю, відповідальне ставлення і творчий підхід до виконання службових обов'язків від 30.04.2015 р.

  Займається фотографією, написанням публікацій на теми:

діяльність центральних органів виконавчої влади, які опікуються інформаційною сферою;

 про національне книговидання;

 про рух поріднених міст;

про спортивні танці в Україні і за кордоном, ведучих танцорів та тренерів України та світу.

Книга:

Куценко А.П.//Жизнь, посвященная танцу/А Куценко. ФОП Зеленский В.Л., 2018, 272 с.;

Брошура:

Куценко О.П,Прокопенко Л.Л.//Дружать міста - дружать народи", К.:, Вид-во "Знання" Українскої РСР, 6/1989-48 с.

Куценко А.П."Киев и породненные с ним города", К.:"Знание", 1985.- 24 с.

Інформації:

Куценко О. Юний посланець миру" в книге "Школа… погляд у майбутнє/О.Куценко. К. Вид-во "Веселка", 1988;

Куценко А. Озаренные знаменем Октября/А.Куценко// Радуга, К.: 1985.-№11;

Куценко О. Грані співдружності/О.Куценко//Знання та праця.-1985. -№10.-С.15;

Куценко О. Поділитися з другом/О.Куценко// Трибуна лектора. – 1985.- №6.-С.39-41;

Куценко О. Братом сильний брат/О.Куценко//Ранок.-1985.- №5;

Куценко О. З турботою про книги/ О.Куценко//Вісник Книжкової палати.- 2001.- №5.-С.7-9.;

Куценко О. Видавництво "Либідь" - лідер українського видання/О.Куценко//Вісник Книжкової палати-1999.- №9.-С.11;

Куценко О. Наш скарб - рідна мова/ О.Куценко//Вісник Книжкової палати -2004.- №12.-С.31-39.

Величко В., Куценко О. Гарт робітничих кадрів. Діяльність поліграфічних профтехучилищ на сучасному етапі/В.Величко, О.Куценко //Друкарство.-1999.- №12.С.34-35.

Куценко О.П. Готуємо журналістські кадри//Злагода. –1995. –21 грудня,

Куценко О.П. Дзеркало суспільства //Злагода.– 1996.  – 6 червня,

Куценко О.П. Українська преса: здобутки і проблеми //Ліки і Здоров"я".  – 1996. червень–№11 (88) –Харьків

Куценко О.П.Преса: барометр громадської думки і сподівань// Куценко О.П. Житомирський вісник . –1996. – 6 червня, м. Житомир.

Куценко О.П. Барометр громадської думки.//Радянське Прибужжя. –1996.–1 червня, м. Миколаїв.

Куценко О.П.  Національне книговидання шукає вихід із кризового стану  //Орієнтир 6+1.–1997 –8 травня, м.Житомир.

Куценко О.П. Свята справа - відроджувати культурні надбання.// Орієнтир 6+1. –1999. –21 січня 1999, –№3. м.Житомир.

Куценко О.П. Це актуально. Про діяльність Міністерства інформації України.//Ліки і Здоров"я.–1999, –18 березня.

Куценко О.П.Ринковому навчанню – належну увагу.//Наша газета. –1995. –1 листопада, Луганськ.

Куценко О.П. Ще раз про реформування  державних і комунальних друкованих ЗМІ.//Телекритика. -2007,-26 квітня.

Куценко О.П. Браво, клуб "Танцювальний центр "Максимум"//Хрещатик,-2018,-25 квітня

- Олександр Куценко систематично публікує свої публікації на сайті "Телекритика", українських і раніше до окупації на російських танцювальних Інтернетсайтах (Dancesport,Danceinfo.com.ua, Udsa.com.ua, Udance, Dancesport.Ru, Tancor.Ru), має свій персональний блог "kyevlanin" на сайті - i.ua.  на якому систематично публікує статті, інтерв'ю про спортивні бальні танці та інше.

Александр Куценко "Борис Калиниченко, руководитель ансамбля бального танца "Каштан", Киев

Борис Демьянович Калиниченко, лауреат 1 Украинского Республиканского конкурса исполнителей бального танца в Киеве в апреле 1972 г.;
руководитель Киевского народного ансамбля бального танца "Каштан" при Доме культуры завода "Ленинская кузница".

Борис Калиниченко родился 12 октября 1940 г. в Киеве. Он начал занимался в середине 60-годов в доме культуры "Большевик" (Пушкинский парк) у Васильева Федора Василевича, Киев и вместе с Валерием Корзининым и другими выдающимися танцорами, а параллельном у Анатолия Николаевича Чайковского в городском доме народного творчества. (В советские времена Планетарий на ул. Январского восстания, ныне Римско-греческий костел Святого Александра, ул.Костельная,17). Там танцевали также успешные танцоры Валерий Назаретян, Валерий Корзинин.

Друг и соперник на танцевальном паркете Бориса Калиниченко Валерий Корзинин затем ушел в Октябрьский дворец культуры и возглавил ансамбль бального танца "Ритм".

При Доме культуры завода "Ленинская кузница" на улице Старовокзальная преподавал и танцевал Борис Калиниченко с Ольгой Костюк. 

Долгое время Борис Калиниченко танцевал с Ольгой Хромченко, затем с 1970 по 1975 гг. с Ольгой Костюк.

Борис Калиниченко и Ольга Костюк стали лауреатами 1–го Республиканского конкурса исполнителей бальных танцев (апрель 1972 г.) и вошли в состав сборной команды Украины и достойно представляли Украину на Первом Всесоюзном конкурсе исполнителей бальных танцев в Москве.

На Первый Всесоюзный конкурс исполнителей бальных танцев были отобраны 10 танцевальных пар: Корзинин В. - Меняйленко В., Киев, Шкляр С. – Чубарец И., Донецк, Назаретян В. - Даниленко Т., Киев, Калиниченко Б. - Костюк О., Киев и другие.

Заключительный тур Всесоюзного конкурса прошел с 28 июня по 2 июля 1972 г. в Москве во Дворце спорта ЦСКА.

конкурсов исполнителей бальных танцев, соревнований, чемпионатов Киева, Украины, международных конкурсов по спортивным танцам.

Коллектив являлся активным участником различных конкурсов, фестивалей самодеятельных творческих коллективов. Каждое выступление коллектива – это был смелый эксперимент руководителя ансамбля, хореографа Бориса Калиниченко и безупречное исполнительское мастерство танцоров, что позволял коллективу ансамбля "Каштан" стабильно занимать высокие призовые места на мероприятиях. Ансамбль выступал на всех мероприятиях, важных для Киева, Украины, Советского Союза.

За время существования коллектива сменился не один состав участников, но в сердце каждого из них навсегда остались те минуты, когда после работы они меняли образ и становились танцорами! "То, что делал коллектив из Киева – это восхитительно, это было высочайшее исполнение композиций, которые представлял зрителям "Каштан". Когда смотрели на это безумно праздничное, светлое, интересное действие, синхронное, профессиональное выполнение – для зрителей это замечательный образец бальной хореографии".

Ребята участвовали в конкурсах в Украине - Запорожье, Днепропетровске, Симферополе, Луганск. Наиболее престижно было выступать в Каунасе, Литва на конкурсе "Янтарная пара", Риге (Латвия) на конкурсе "Янтарное море".

Борис Калиниченко проводил ежегодно по два конкурса бальных танцев "Киевские каштаны" весною и "Терпсихора" осенью на базе кино-концертного зала "Юность", что на Нивках в Киеве. Руководитель этого танцевального зала был Григорий Чапкис. Он всегда любил и любит бальные танцы и активно сотрудничал с Борисом Калиниченко, поддерживал и помогал в организации этих мероприятий. Выступали ребята ансамбля "Каштан" на конкурсах "Зимняя сказка" зимой в Киеве, которые проводил Валерий Корзинин в Октябрском дворце. На телевидении транслировались передачи, посвященные бальной хореографии. Любителям танца тогда был хорошо знаком ведущий передачи Киевского телевидения «Танцуйте с нами» Валерий Корзинин.

Среди ребят, которые входили в основную группу в 1975 г. можно назвать: Ольга Костюк, Валентина Калиниченко, Петр Ломако, Валерий Захарченко, Алексей Захарченко, Аркадий Курлянд, Наталия Курлянд, Олег Шумаев, Елена Ивахненко, Леонид Верлан, Екатерина Дмитриева, Наталия Киндзерская, Юрий Лев, Людмила Лев, Марина Андрусенко, Константантин Романенко, Татьяна Сарана, Александр Заика, Людмила Звягинцева, Игорь Музыка, Людмила Гребнева, Ирина Кирьяченская, Александр Куценко, Наталия Чернышова и многие другие.