Колись на географічній карті можна було знайти населений пункт під назвою Новий Кривий Ріг. Сьогодні потрапити в те місце, де він перебував, можливо, приїхавши в Інгулецький район, а точніше, - на мікрорайон, який в народі називається ПГЗК. Говорячи це слово, жителі Кривого Рогу часто мають на увазі не Південний ГЗК, а невеликий затишний житловий масив. Незважаючи на досить юний вік, він має і власні пам'ятки і унікальні традиції, і свої хитросплетіння історії.

         Вигодуваний селом

        Житловий масив ПГЗК бере свій початок з трьох сіл на березі Інгульця. Останки глинобитних будинків і сьогодні можна побачити на вулицях, які підступають до річки. Мальовничі місця і близькість до води здавна приваблювали сюди людей, які вирощували хліб у криворізьких степах.

        На правому березі Інгульця в другій половині XIX століття виникло село. Сьогодні мешканці житлового масиву називають його Мотронівка, хоча воно ще називалося Новомотренівка і Новогригорівка. З населених пунктів - прообразу сучасного житлового масиву Південного ГЗК - це єдине село, яке збереглося до цих пір. Його жителі займалися сільським господарством, і в цьому вони проявили стійкий консерватизм, оскільки навіть після початку видобутку руди на півдні Кривбасу селяни знехотя йшли на заробітки - добувати руду. Очевидно, залишати рідну землю не дуже хотілося, тим більше, що земля ця була дуже родючою і живописною. На південь від села Матренівка колись була красива балка - Грушувата. Зараз її годі й шукати: зникла під відвалами. Село з усіх боків було оточене степом, через яку дороги вели на південь - до селища Широке, на північ - до Кривого Рогу, на схід - до привітного, і на захід - через Інгулець - в Салтикове (Іванівка).  Це було ще одне село, що існувало на місці сучасного житлового масиву Південного ГЗК. Від нього зараз нічого не залишилося, оскільки саме на його місці виникли центральні вулиці мікрорайону: Проспект Південний і вулиця Панаса Мирного.

        Село Новий Кривий Ріг

        На північ від сел Мотронівка і Салтикове знаходилось третина, найбільше село. Воно й називалося Новий Кривий Ріг . Його заснували так звані «актові» селяни , тобто ті, хто отримав вільну від кріпосного права за два роки до його офіційного скасування в 1861 році. Приїхавши на нове місце починати нове життя, ці люди мали повне право дати таку назву своїй новій батьківщині. Перебуваючи трохи осторонь від нинішніх  вулиць ПГЗК, село в дореволюційні часи було центром округи. Новий Кривий Ріг отримав розвиток за зручного географічного розташування. Від нього було всього чотири кілометри до станції «Кривий Ріг - Західний». Залізниця збільшувала потік емігрантів, особливо після початку так званої «залізної лихоманки». Тоді ж у селі з'явилася церква, що підкреслювало центральне значення Нового Кривого Рогу в даній місцевості. Церква стоїть тут і нині, щоправда, тепер вже не в центрі села. Житловий масив ПГЗК почав будуватися південніше, залишивши церква осторонь зі своїми старими сусідами - напівзруйнованими глиняними хатами. Одну таку можна побачити прямо біля церковної площі. У дворі зберігся старий льох з льодовиком, які століттями будували на Криворіжжі. 

        Сам же Новий Кривий Ріг століття не пережив. Він поступово пішов у небуття, руйнований відвалами і кар'єрами. Нагадуванням про минуле служить стара бруківка. За її напрямку можна припустити, де знаходився центр села, де, за всіма ознаками, у свій час на повну вирувало життя.

        Комбінат Південного ГЗК

        Головним ворогом трьох південних сіл стало бурхливий промисловий розвиток Криворіжжя. Навіть після війни ці села ще зберігалися в більш - менш первозданному вигляді, незважаючи на минулі бойові дії. Однак будівництво першого з криворізьких ГЗК - Південного, яке почалося в 1952 році, просто вимагало створення фактично невеликого міста поблизу. Місця для всього потрібно було багато, і тому з хатами - мазанками, які стояли на дорозі технічного прогресу , часу церемонитися не було. У Кривий Ріг, на місце будівництва Південного ГЗК, прибували тисячі трудових мігрантів, і це було повторенням картини півстолітньої давності, тільки тепер люди їхали на "лихоманку" не залізну, а металургійну. Переселенцям на новому місці відкривалася поетична картина: незаймана степ, українські села, мальовничі береги Інгульця. Все це незабаром повинно було піти в минуле.

        Завершення будівництва Південного ГЗК в 1955 році означало кінець столітньої історії сіл Салтикове  (Іванівка), Нового Кривого Рогу і Мотронівка. Останню, щоправда, жителі сучасного мікрорайону згадують і сьогодні, оскільки про неї нагадує приватний сектор на правому березі Інгульця. Потрапити до Матронівки неважко: від проспекту Південного, через сквер біля Палацу культури - прямо до річки, там - через місток, і ось тобі Мотронівка. Колись тут було кілька вулиць, кілька сотень мешканців, водяний млин. Працювали на будівництві комбінату жили в тимчасових бараках. Багато знімали кімнатки у хатах, які ось-ось повинні були піти під знесення.

        Коли в 1955 році запрацювала перша черга Південного ГЗК, сучасного житлового масиву в нинішньому вигляді не було і близько. Його поява ще вимагало зусиль молодих металургів, юнаків та дівчат, заражених ентузіазмом великих криворізьких повоєнних будівництв. Комсомольці не знали відпочинку, працювали без вихідних. Спочатку шість, потім п'ять днів на тиждень на комбінаті, в кар'єрі, а на вихідних - облаштовували район. Висаджували дерева, брали участь у будівництві таких потрібних для нового району стадіону та Палацу культури, та ще й у самодіяльності встигали співати.

         Безіменні солдати

 Розвиток житлового масиву Південного ГЗК, що почалося через десять років після війни, військової теми торкнулося безпосередньо. Будівництво - це земляні роботи, а де ще, якщо не в землі, зберігаються сліди минулого і пам'ять про війну ? Хто знає, може бути багато солдатів так і залишилися б безіменними, якби на ПГЗК тоді не "копнули".

      Береги Інгульця під час визволення Кривого Рогу у лютому 1944 року були рясно политі солдатською кров'ю. Після звільнення старого міста і району криворізьких рудників німці відступили в західному і південно - західному напрямках за річку Інгулець, за яким встановилася лінія фронту. Спроби форсувати річку велися радянськими військами в різних місцях. У підсумку 25 лютого стрілецьким частинам вдалося створити плацдарм у районі Радушне, який і увійшов в історію під назвою Інгулецького. Там два тижні, до середини березня 1944 року, йшли важкі бої. 

        У районі сіл Мотронівка, Салтикове (Іванівка) і Новий Кривий Ріг весь цей час велася боротьба за плацдарм, протягом якої берега Інгульця покривалися солдатськими тілами. Через кілька років після війни, коли почалося будівництво Південного ГЗК, спогади про недавнє минуле були ще дуже свіжі. Діти, граючись у дворах, постійно знаходили гільзи і патрони. У багатьох подвір'ях знаходили безіменні солдатські могили, а скільки було масових поховань, точно не знав ніхто.

        Такі братські могили, коли після бою трупи просто кидали в одну яму, почали виявляти тільки згодом, та й то часто випадково. Зокрема, коли велося будівництво залізничного мосту через Інгулець, то братську могилу знайшли під час риття фундаменту під опору прямо на березі. Останки вилучали, особи загиблих по можливості намагалися встановити. Вчитель середньої школи № 73 Ольга Мірошникова згадує, як тоді школярі хотіли допомогти родичів загиблих. Хлопці надсилали листи у всі кінці Радянського Союзу і в підсумку родичі знали про знахідки.

        Багато років поспіль приїжджала в Кривий Ріг з Москви мама Юзефа Чібчіна - сімнадцятирічного солдатика, який загинув на Інгульці. Його ім'я висічене на плиті, встановленій на меморіалі в сквері мікрорайону Південного ГЗК. Цей меморіал з'явився також на місці братської могили. Він виник там, де колись росли фруктові дерева - залишки селянських садів. Відразу після закінчення бойових дій тут були масово поховані радянські воїни. Коли на цьому місці почалося будівництво Палацу культури і з'явився сквер, могилу виявили і почали встановлювати імена. Коли до тридцятої річниці Дня Перемоги у сквері встановили пам'ятну скульптуру солдата з мечем у руці, під нею висікли на камені десять нових імен. Але всі знали, що похованих було набагато більше, адже і братських могил в окрузі було не одна і не дві. Виявити всі, напевно, не вдасться, але з часом пошукові роботи дають свої результати. У 2008 році в сквері було встановлено ще сім меморіальних плит, на яких вказані 310 прізвищ загиблих на цій землі солдатів.

        Проспект Південний

    Травень - час, коли проспект Південний можна побачити у всій його красі, тобто прикрашеним квітучими каштанами. Але так було не завжди. Після початку будівництва комбінату в 1952 році на щойно розмічених вулицях висаджувалися дерева, які швидко ростуть, щоб якомога швидше озеленити район. Цими деревами були тополі та акації. Згодом керівники району вирішили, можливо, на київський манер, змінити зелене убрання тоді ще вулиці Шкірятова. Крім каштанів, прикрасою проспекту є і два будинки на площі. Будувалися вони в п'ятдесяті роки, і завдяки тому, що поняття "типовий проект" тоді ще не існувало, подібних цим будинкам в Кривому Розі.

В столице Польши 17 мая 2007 года, в четверг, открылась 52-я международная книжная ярмарка. Всего в празднике книги приняли участие свыше 700 книгоиздательств из 31 страны мира. Ярмарка продлилась до 20 мая.
Экспозиция книжной ярмарки, проводимой, по традиции, в мае, разместилась в самой знаменитой варшавской высотке - Дворце культуры и науки, подаренном Польше Советским Союзом в 1950-х годах.
17 мая на ярмарке работали только профессионалы книжного дела, а с пятницы экспозицию могли посещать жители Варшавы и приезжие из других городов. Почетным гостем книжной ярмарки является Украина.
На ярмарке можно будет узнать о книжных новинках и приобрести их, читатели также смогут встретиться со многими авторами.
17 мая в Варшаве начала работу 52-я Международная книжная ярмарка, почетным гостем которой в этом году стала Украина. В польскую столицу поехали почти триста певцов и только десять писателей.
Варшавская книжная ярмарка — один из наибольших в Европе (по влиятельности и масштабу на просторах стран бывшего социалистического блока уступает лишь лейпцигскому и московскому). В этом году в форуме принимали участие свыше 7 тысяч издательств из 31 страны. Общая площадь выставочных стендов и павильонов в варшавском Дворце культуры и науки, где проходит ярмарка, составляет 13 тыс. кв. г.
Украинский павильон в центральном выставочном зале дворца занимал почти 600 кв. г. Сделано все, чтобы о катастрофическом состоянии национального книгоиздания хозяева ярмарки не догадались. Украину представляют почти 2,5 тыс. книжек 150 издательств (чтобы заполнить выставочную площадь таким количеством экземпляров, организаторы должны были собирать не только новинки текущего года, но и литературу, выданную на протяжении последних пяти лет, - практика для книжных форумов такого уровня крайне нетипична). Полнее всего представлена на ярмарке книжная продукция для детей, художественные альбомы и современная художественная литература.
На протяжении четырех дней в украинском павильоне предусмотрено почти 60 специальных мероприятий — книжных презентаций, дискуссий, круглых столов, общих семинаров для переводчиков и распространителей книжек. Однако возможность непосредственно пообщаться с писателями и издателями у польских читателей была крайне ограниченной: нашу писательскую делегацию в этот раз представляли лишь семья Андруховичей, Ирэн Роздобудько, Мария Матиос, Юрий Покальчук и несколько авторов исторических изданий. На вопрос, почему в Варшаву не поехали еще, по крайней мере, десяток украинских литераторов, в Национальном комитете телевидения и радиовещания (эта организация курирует издательское дело в Украине) ответили, что большинство государственных средств выделено на... организацию торжественного концерта по случаю участия Украины в ярмарке, поэтому на сами литературные мероприятия из государственных почти 4 млн. грн мало что осталось. Главный стенд Украины представляли представители Госкомтелерадио Лидия Чмель и Елена Куценко.

Александр Куценко

.

Відбувся Варшавський книжковий ярмарок - найбільша міжнародна подія видавничої галузі в Польщі. Ярмарок - це не лише презентації та продаж книжкових новинок, а й зустрічі з авторами, дискусії, виставки, майстер-класи, який проходив з 26 по 29 травня 2022 року.

Метою участі України у цій події є промоція української книги у світі та підсилення українського голосу.

Загалом у найбільшому літературному заході Польщі взяло участь понад 500 видавців із 13 країн Європи: Польщі, Німеччини, Норвегії, Вірменії, Бельгії, Чехії, Франції, Іспанії, Румунії, Швейцарії, Угорщини та Великобританії.

Близько 1800 примірників книжок продали українські видавці під час Варшавського книжкового ярмарку,

На українському стенді представили 24 видавництва та приблизно 400 найменувань книжок для дорослих та дітей українською мовою. На ярмарку були й наші чернівецькі Дитяче арт-видавництво "Чорні вівці" , Видавництво 21 та Meridian Czernowitz.

Які книжки пропонували, аби сприяти промоції українського слова, та наскільки українці, які вимушено через війну виїхали за кордон, зацікавлені читати та купувати літературу.

На українському стенді, який цьогоріч працював під гаслом «Дякуємо, Польще», були представлені книжки, які розповідають про сучасну українську культуру, від 24 українських видавців. Всього за підтримки Посольства України у Польщі до Варшави було доставлено близько 1800 українських книжок, практично всі були продані на ярмарку.

Основними відвідувачами та покупцями на українському стенді були саме українці, однак книжки українською мовою також купували й поляки, які почали вивчати українську мову або хотіли підтримати українське книговидання.

Видавництва України представлені окремим стендом, який працює під гаслом «Дякуємо, Польще!» / «Dzikujemy, Polsko!» – на знак вдячності Польщі та польському народові за їхню допомогу і підтримку. На стенді можна було познайомитись з останніми новинками 24 видавництв та близько 400 найменувань книг для дорослих та дітей українською мовою.

На ярмарку відбувались зустрічі з українськими письменниками та діячами сучасної української культури, серед яких - Оксана Забужко, Вікторія Амеліна, Тамара Горіха-Зерня, Любов Якимчук, Катерина Калитко, Олександра Коваль, Марія Шагурі. Варто зазначити, що письменниця Оксана Забужко отримала нагороду "Ікар-2022" за тривалу присутність українського голосу за свободу та права людини у світовій літературі.

На ярмарку також здійснювався збір коштів на підтримку України Організатори: Міністерство культури та інформаційної політики України, Український інститут книги, Ambasada Ukrainy w Rzeczypospolitej Polskiej/Посольство України у Польщі, Ukrainian Institute - Український інститут, PEN Ukraine, Книжковий Арсенал, Форум Видавців.

Куценко Олександр

у Блекпулі (Велика Британія) з 18 по 24 квітня 2022 року проходив Blackpool Dance Festival — найбільш авторитетний та престижний міжнародний фестиваль з бальних танців зі 100-річною історією у дуже складний час, в період війни між Росією та Україною..

Блекпул ще цікавий тим, що в кожній групі кожен день є турнір. І хлопці можуть себе спробувати не тільки в основних змаганнях, а й за окремими танців. І щороку Блекпул підносить сюрпризи, які, правда, для мене вже перестали бути несподіванками. Результати реально дуже різняться день у день. Особливо це стосується тих, хто вважає себе фаворитами. У перші дні, коли стартують змагання з самби і віденського вальсу, дуже часто майбутні переможці в основній програмі залишаються лише в 1/4, а то і 1/8, долаючи страшний стрес. Сам факт такого розкиду - це не дивина, а звичайна закономірність. День не схожий на день, і ми самі буваємо різними в різні дні.

Традиційно, кожен переможець отримав по кубку. Так, у Блекпулі на танцювальну пару видається два кубка, щоб діти не сперечалися через них. І також вони отримали один перехідний срібний кубок на пару, на якому викарбувані імена всіх переможців минулих років. І через рік переможці повинні повернути його начищеним і зробити гравіювання своїх імен на ньому. На цих кубках написана вся історія юніорського Блекпула. Всі кращі пари світу проходили, проходять, і будуть проходити через цей Фестиваль.

Серед Ювеналів в європейській програмі відзначились наші представники із Харкова Матвій Скасків та Єлизавета Бондаренко. Вони стали переможцями цього турніру.На 6 місці кияни Ренат Кончіц і Владіслава Велгус.

British Juvenile Ballroom Champ Sunday, 24 April 2022

Final

1.Matvej Skaskiv & Elizaveta Bondarenko Ukraine

2.Max Mingioni & Zoe Estrina USA

3.Sean Ginko & Maya Sinelnikov USA

4.Caden Mejlak & Mattea Mintoff England

5.Oliver Dudman & Edith Maina-Flinders England

6.Renat Konchts & Vladislava Velgus Ukraine

Одночасно Матвій Скасків та Єлизавета Бондаренко, Харків стали переможцями в латиноамериканській програмі. На другому місті українська пара Оскар Азаров та Софія Гриненко, Київ. На 6 місці  Георгій Хвостов та Софія Хмельницька, Київ.

Bristish Juvenile Latin Champ Sunday, 24 April 2022 Ювенали Латина

Final

1.Matvej Skaskiv & Elizaveta Bondarenko Ukraine.

2.Oskar Azarov & Sofya Grnenko Ukraine

3.Max Mingioni & Zoe Estrina USA

4.Latken Alyauddin & Darya Li Kazakhstan

5.Sean Ginko & Maya Sinelnikov USA

6.Georgj Hvostov & Sofiya Hmelnitskaya Ukraine

Матвій Скасків та Єлізавета Бондаренко перемогла в окремому танці джайв. Вітаємо цю перспективну пару з чудовою перемогою. 6 місце у фіналі зайняла пара Георгій Хвостов та Софія Хмельницька.

В танці  ча-ча-ча переможцями стали Матвій Скасків та Єлізавета Бондаренко, Харків. На другому місця Оскар Азаров та Софія Гриненко.  На 5 місці Георгій Хвостов та Софія Хмельницька.

 Переможцями серед Юніорів до 14 років в Стандарті стали представники США Leo Kolmykov & Katya Storchevaya USA. На другому місці українська пара із Стрия Давід Комарницький та Евенгеліна Черковська. В фіналі успішно виступили ще дві наші пари Єгор Бойко та Катерина Галамай. А на 5 місці Володимир Священий та Софія Боруш.

 Junior I FT Ballroom Sunday, 24 April 2022 (до 14 років, Стандарт)

Final

1.Leo Kolmykov & Katya Storchevaya USA

2.David Komarnitskij & Angelina Cherkovska Ukraine

3.Lukas Jasinevicius & Meida Kybartaite Lithuania

4.Egor Bojko & Ekaterina Galamaj Ukraine

5.Volodimir Svyachenij & Sofiya Borush Ukraine

6.Kirill Zakirzyanov & Valerie Snitko USA

Серед Юніорів до 14 років Латина кращими були наші танцори із Стрия Давід Комарницький та Ангеліна Черковська. 4 місце зайняли наші танцори Савелій Ковалев та Валерія Шпаргалюк.

Junior I CR Latin Sunday, 24 April 2022 (До 14 років Латина)

Final

1.David Komarnitskij & Angelina Cherkovska Ukraine

2.Ivan Marinich & Melaniia Petrova Czech Republic

3.Leo Kolmykov & Katya Storchevaya USA

4.Savelij Kovalev & Valeriya Shpargalyuk Ukraine

5.Kirill Zakirzyanov & Valerie Snitko USA

6.Henri Hoffmeister & Marianna Panchenko Italy

перемогли в латиноамериканських танцях - ча-ча-ча та румбі. 14 місце зайняли кияни Єгор Бойко та Катя Галамай.

Крім того Давид та Ангеліна у виконанні окремих танців європейських танців зайняли 2 місце - фокстрот та танго, а 4 місце зайняли кияни Єгор Бойко та Катя Голомай.

Переможцями у категорії до 16 років у програмі «Латиноамериканські танці» стали одесити Йєнсен Матвій та Гонимович Анісія.

Вітаємо переможців Матвія та Анісію та бажаємо підкорення нових спортивних висот! Друге місце з латини зайняли кияни Богдан Чиборак та Олександра Мартинюк. Вітаємо.

 British Junior Latin Champ Sunday, 24 April 2022 ЮНІОРИ ЛАТИНА

Final

1.Matvj Jnsen & Anisiya Gonimovich Ukraine

2.Bogdan Chiborak & Aleksandra Martynyuk Ukraine

3.Daniel Novikov & Mishella Vishnevskiy USA

4.Antoni Pacan & Nikola Bilinska Poland

5.David Maimon & Alisa Guzman USA

6.Henri Hoffmeister & Marianna Panchenko Italy

 Переможцями турніру в категорії Юніори Стандарт до 16 років стали одесити Нікита Дубенко та Владислава Зіборова. Друге місце зайняли кияни Данило Афонін та Софія Альба. Четверте місце кияни Богдан Білоус та Юлія Олянішена. 5 місце-Кіріл Земляний та Даша Новікова. 7 місце - Володимир Свячений та Софія Богуш, Одеса. Вітаємо наших танцорів з чудовими результатами.

 British Junior Ballroom Champ Sunday, 24 April 2022 ЮНІОРИ СТАНДАРТ

Final

1.Nikita Dubenko & Vlada Ziborova Ukraine

2.Danylo Afonin & Sofya Alba Ukraine

3.Daniel Novikov & Mishella Vishnevskiy USA

4.Bogdan Bilous & Yuliya Olyanishina Ukraine

5.Kiril Zemlyanij & Darya Navolokina Ukraine

6.Francis Carty & Olivia Bourne England

7.Volodimir Svyachenij & Sofiya Borush Ukraine

 Протягом багатьох років на Блекпульському фестивалі - як на юніорському, так і на дорослому - традиційно відбуваються командні зустрічі танцюристів із різних країн. На юніорському турнірі змагання проводяться серед ювеналів та юніорів.

Їх називають Блекпульський фестиваль серед команд на запрошення, але, по суті, це своєрідний командний Чемпіонат світу.

Україна перемогла в командному турнірі. В команду увійшли  Афонін Дмитро та Альба Софія, Білоус Богдан  та  Олянішена  Юлія, Чіборак Богдан та Мартинюк  Олександра, Йєнсен Матвій та Гономович  Анісія. Протягом багатьох років на Блекпульському фестивалі - як на юніорському, так і на дорослому - традиційно відбуваються командні зустрічі танцюристів із різних країн. На юніорському турнірі змагання проводяться серед ювеналів та юніорів.

Їх називають Блекпульський фестиваль серед команд на запрошення, але, по суті, це своєрідний командний Чемпіонат світу.

Україна перемогла в командному турнірі. В команду увійшли Афонін Дмитро та Альба Софія, Білоус Богдан та Олянішена Юлія, Чиборак Богдан та Мартинюк Олександра, Йєнсен Матвій та Гономович Анісія. У командному турніри змагались 4 команди - США, Ісландія, Велика Британія та Україна.

Вітаємо нашу команду з цим досягненням, пишаємося вами.

Олександр Куценко

Велика подяка нашим чудовим тренерам, які гідно підготували наших ювеналів та юніорів до цього фестивалю. Це Скасків Антон, Демідов Кіріл, Марюк Ірина, Мартинюк Олена, Ковган Роман, Максим Буланий, Спаситель Катерина, Маркіна Наїра, Стас Портаненко, Коляда Наталія, Ігор Резнік, Марія Поліщук, Євгеній Олех, Вікторія Олех, Євген Борушко та багато інших тренерів.

Ще раз про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ

27 апреля 2007 г.

Як уже повідомляла «Телекритика», 20 квітня 2007 року в Кабінеті Міністрів України відбулася тристороння зустріч «Нові форми взаємодії органів виконавчої влади із засобами масової інформації в умовах роздержавлення». У відповідь на зауваження «ТК», що під час зустрічі майже нічого не було сказано про роздержавлення друкованих державних і комунальних засобів масової інформації, головний спеціаліст Державного комітету телебачення і радіомовлення Олександр Куценко запропонував роз’яснення позиції комітету щодо цього питанняЗаконопроект «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» розроблено Міністерством юстиції України на виконання доручення Прем’єр-міністра від 3 лютого 2006 року №2571/11/1-06 (до Указу Президента України від 20 січня 2006 року №39 «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають із її членства в Раді Європи»).
Мета законопроекту – реформувати друковані засобів масової інформації, засновані органами державної влади та місцевого самоврядування, що сприятиме встановленню правової основи незалежної діяльності друкованих ЗМІ, з урахуванням положень Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 5 жовтня 2005 року №1466.
Завдання проекту – обмежити вплив органів державної влади та місцевого самоврядування на пресу, звести до мінімуму її використання для маніпуляції суспільною свідомістю й особистою думкою громадян, а також забезпечити соціальні гарантії журналістам реформованих державних та комунальних друкованих ЗМІ.
Законопроект визначає механізм такого реформування, посилює правову основу незалежної діяльності преси, засади політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності у висвітленні внутрішніх та зовнішніх процесів і подій в Україні.
Так, реформування друкованих засобів масової інформації відбуватиметься у два етапи (підготовчий та основний).
Спочатку, до прийняття закону, треба здійснити п’ять першочергових кроків:
створити робочу групу, що наглядала би за процесом роздержавлення;
провести мораторій на відчуження майна;
заборонити реєстрацію нових державних та комунальних ЗМІ;
зобов’язати укладання угод між владою та ЗМІ;
запустити пілотний проект, розроблений Національною спілкою журналістів України (із чітким зазначенням терміну його дії).
У цьому пілотному проекті за власним бажанням братимуть участь колективи засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування. Склад учасників проекту та механізм його проведення затверджуватиметься постановою Уряду за поданням НСЖУ. На сьогодні є вже кількадесят бажаючих узяти участь у пілотному проекті.
За результатами підготовчого етапу реформування Держкомтелерадіо проаналізує реалізацію пілотного проекту, а в разі потреби підготує пропозиції щодо внесення змін до відповідних нормативно-правових актів.
На основному етапі з 2007 року до 1 січня 2012 року триватиме реформування друкованих ЗМІ та їх редакцій. Протягом обох цих етапів на договірних засадах висвітлюватиметься діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, виступів депутатів сільських, селищних, районних, міських та обласних рад, публікація прийнятих ними нормативно-правових актів, інших рішень про свою діяльність та інформації, обов’язковість оприлюднення якої передбачено законодавством.
Роздержавлення має початися з центральних державних ЗМІ. Адже витрати Верховної Ради України на пресу (газета «Голос України», журнал «Віче») тільки 2005 року становили 7,5 млн гривень, із яких більшість витрачено на утримання газети. Міністерство оборони витратило на свої ЗМІ 7,3 млн гривень, уряд – 3,5 млн, Фонд державного майна України – 1 млн.
Способи реформування, запропоновані проектом:
виведення органів державної влади та місцевого самоврядування зі складу засновників (співзасновників) друкованих ЗМІ (у разі відсутності майна редакції);
продаж трудовому колективу майна редакції (чи іншої установи, що виконує її функції);
перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, органами законодавчої та судової влади, на офіційні друковані видання;
приватизація майна редакцій, що є державною чи комунальною власністю, відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим законом.
Водночас, державні та комунальні друковані ЗМІ, які не будуть реформовані згідно з цим законом у термін до 2012 року, мають припинити свою діяльність.
Окрему увагу в проекті приділено трудовому колективу друкованого ЗМІ, що підлягає реформуванню. Так, на загальних зборах трудовий колектив приймає рішення про свою участь у реформуванні, потім вносить відповідну пропозицію (щодо участі та способу реформування) засновнику (співзасновнику) зазначеного ЗМІ. Остаточне рішення про спосіб реформування приймає засновник (співзасновник), але з обов’язковим урахуванням думки трудового колективу. Якщо трудовий колектив протягом встановленого терміну не внесе пропозицію стосовно своєї участі у реформуванні, засновник (співзасновник) має право припинити випуск друкованого засобу масової інформації.
Також проект пропонує вирішити питання діяльності в Україні офіційних друкованих засобів масової інформації. Зокрема, центральні органи виконавчої влади, органи законодавчої та судової влади зможуть видавати та розповсюджувати лише офіційні друковані видання (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які не є засобом масової інформації та мають використовуватися для публікації прийнятих цими органами нормативно-правових актів, інших рішень та іншої інформації цього органу, обов’язковість оприлюднення якої передбачено законодавством. Важливо, що проект забороняє розміщення в офіційних друкованих виданнях реклами чи будь-якої іншої інформації, оприлюднення якої здійснюється за плату.
Унаслідок прийняття цього закону створюватиметься економічно незалежна преса та належні умови її діяльності. Це, у свою чергу, сприятиме покращенню інформаційного забезпечення громадян України.
Крім того, відповідно до цього закону, на підставі інформації, поданої засновниками (співзасновниками), у порядку та за формою, встановленою нашим Комітетом, Держкомтелерадіо забезпечить укладання, ведення та оновлення Зведеного списку об’єктів реформування.
Цей Зведений список міститиме інформацію про засновників (співзасновників), приміщення, в яких розташовані редакції, перелік майна, що перебуває на їх балансі, джерела фінансування, а також про рішення засновників (співзасновників) стосовно реформування друкованих засобів масової інформації. Інформація подаватиметься за формою та в порядку, встановленому Держкомтелерадіо України.
На сьогодні відділом друкованих ЗМІ та інформагентств Держкомтелерадіо України за сприяння обласних, Київської, Севастопольської державних адміністрацій, республіканським комітетом Автономної Республіки Крим із інформації сформовано базу даних про 737 комунальних періодичних друкованих видання України з місцевою сферою розповсюдження. База містить інформацію про засновників видань, приміщення, в яких розташовані редакції, перелік майна, що перебуває на балансі редакцій, суму коштів, яка виділяється з місцевих бюджетів на підтримку видань.
Із 737-ми комунальних періодичних видання 41 газета заснована обласними органами державної влади, 199 – міськими. Засновниками та співзасновниками 487-ми видань виступають районні державні адміністрації, районні ради та трудові колективи редакцій. Селищні та сільські ради є засновниками 10-ти періодичних друкованих видань. Власні приміщення має тільки 101 редакція, 464 Знаходяться у приміщеннях комунальної власності, решта – орендують приміщення. Найбільше комунальних ЗМІ зафіксовано в Донецькій (66), Дніпропетровській (45), Одеській (45) та Львівській (42) областях.
Саме ці дані, які містить проект медіакарти періодичних друкованих видань України, складатимуть основу додатку до законопроекту про роздержавлення. Цей додаток є першим спільним напрацюванням, зараз триває уточнення даних про перелік майна. Проект медіакарти розміщено на офіційному сайті Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Крім того створюється медіакарта засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є центральні органи виконавчої влади. Таких друкованих ЗМІ в Україні нараховується приблизно 200.
Утім, існують і ризики реформування. Недаремно журналісти підтримують необхідність цього процесу, але виступають за його поступове здійснення. Непродумані, занадто різкі кроки в цьому напрямку можуть лише зашкодити справі, адже реформування не може відбуватися без внесення відповідних змін до діючого законодавства. Слід якомога детальніше виписати норми про соціальний захист журналістів та передання у власність майна.
Водночас, у редакцій комунальних ЗМІ ще залишається страх, і він небезпідставний. Райони різняться між собою: це може бути 100-тисячний район із розвинутою промисловістю, а може бути й 5-тисячний сільськогосподарський. Зрозуміло, що в останньому випадку друкованому ЗМІ буде досить складно вижити в ринкових умовах. Але цим шляхом пройшла Європа, і цим шляхом має пройти Україна.

Олександр Куценко, головний спеціаліст Держкомтелерадіо

Телекритика від 27 квітня 2007 року