Сирійський гамбіт...невдалий але кривавий
- 19.04.21, 15:43
7 квітня 1946 року французькі війська були евакуйовані з території Сирії. З того часу ця дата, 17 квітня, відзначається як одне з головних державних і національних свят Сирійської Арабської Республіки - День незалежності.
Сирія протягом усього своєї багатовікової історії виявлялася в сфері геополітичних інтересів сильних сусідів. В результаті цього Сирія, будучи однією з найдавніших держав Близького Сходу, більшу частину своєї історії перебувала в складі цих сильних держав-сусідів і не мала можливості розвиватися як самостійна незалежна держава.
Навіть отримавши незалежність, Сирія, як і раніше залишилася в зоні боротьби зовнішньополітичних інтересів найсильніших світових держав.
На превеликий жаль, ця боротьба продовжується і сьогодні.
Ціла низка переворотів, що пройшли в країні після придбання Сирією повноцінної незалежності перетворили країну на зону постійної напруги. Навесні 2011 року почалося локальне громадянське протистояння проти режиму Башара Асада, яке переросло у багатосторонній збройний конфлікт на території Сирії. Поступово у цей конфлікт були втягнуті не тільки основні країни регіону, а й міжнародні організації, військово політичні угруповання і світові держави.
Сирія завжди входила до зони інтересів Росії. Тому з самого початку громадянського протистояння в Сирії Росія надавала дипломатичну підтримку Башару Асаду, блокуючи в Раді Безпеки ООН проекти антисирійських резолюцій західних і арабських країн, що передбачали накладення санкцій або навіть військову інтервенцію проти уряду Башара Асада.
Росія підтримала сирійський уряд поставками зброї, військової техніки і боєприпасів, а також організацією навчання фахівців і наданням військових радників.
У жовтні 2015 року ВКС РФ завдали перші удари по цілям в Сирії після того, як Рада Федерації схвалила використання російської авіації за кордоном. У Кремлі стверджують, що в Сирії Росія веде боротьбу з "Ісламським державою" і іншими терористичними угрупуваннями ісламістів. Офіційні представники США неодноразово спростовували це твердження, стверджуючи, що російські авіаційні удари спрямовані головним чином проти повстанських угруповань, не пов'язаних з "Ісламським державою", а воюють з Асадом.
Москва дуже хоче зберегти владу Башара Асада - свого найближчого союзника на Близькому Сході, і зміцнити його військовий вплив в регіоні.
На Близькому Сході у Росії залишилося два надійних союзника - Сирія і Іран. Росія має ключові інтереси в цьому районі. Сирійський порт Тартус є єдиною для Росії військовою базою поза територією країни. Крім того, Росія веде торгівлю озброєннями з Сирією на суму в понад 4 млрд. доларів США. Тому з питання Сирії Росія відверто протистоїть західним країнам.
В рамках РБ ООН під час обговорення проекту резолюції з питання Сирії Росія висунула три принципи: по-перше, влада не можна змінювати в ненормальному порядку, по-друге, іноземні сили не можуть проводити військове втручання, в тому числі, озброювати опозицію, по-третє , не можна вводити санкції.
Путінська Росія вже давно звикла порушувати міжнародні норми та правила. Тому не дивно, що другий свій же принцип «іноземні сили не можуть проводити військове втручання» для самої Росії виявився «не указом». Військове втручання у внутрішні справи Сирії Росія реалізувала за рахунок так званих «іхтамнетов» - приватних військових компаній. Славнозвісні ПВК Вагнера та ПВК Патріот.
У Сирії ПВК Вагнера представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов'язана з Міністерством оборони. Хоча і готують «вагнеровців» на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як «10-а бригада спецназу ГРУ». І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ.
Саме ВДК доправили до Сирії «вагнерівських» артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!
ПВК Патріот, яка формується з кадрових російських військовослужбовців та імовірно пов'язана з міноборони РФ, як мінімум з весни 2018 року бере участь в бойових діях в Сирії. Ця ПВК є прямим «конкурентом» ПВК Вагнера, але на відміну від ПВК Вагнера, яка частіше бере на себе бойові завдання, ПВК Патріот більше займається охороною перших осіб.
Саме через такі ПВК Росія веде свою політику військового інтервенціоналізму в Сирії. І при цьому Кремль заперечує свій зв'язок з ПВК, які приймають участь у бойових діях на території цієї країни. Замість незалежності Сирія отримала тотальний контроль та залежність від Російської Федерації, яка на поталу своїх імперських та бізнесових амбіцій кладе свободу, незалежність та саме життя народів інших країн.Источник: https://censor.net/ru/b3260529
Коментарі