Подорожнє. Різне і порожнє.
- 04.05.25, 22:22
Продовжуємо цикл "без ШІ"
Вже вдруге чи втретє їду з панянками, що прямують до Лондона або повертаються з нього. І кожного разу я дивуюся - чи то Лондон так деформує жінок, що стають вони старешенно неохайними та мммм.... чванливими? Вже котрась розповідає про Лндон, як осередок культури, цивілізації, про те як було важко, а потім як звикла, як прониклася духом, та так, що вже не бачить себе в іншому місті на землі. Бо, бач, - аристократія, вичурна рафінована простота поглядів та видів, прийняття та особливий вайб. Але робить це у роздовбаних дірявих найках, брудних до такої міри, що грязь відпадає при ходьбі, явно не митих жодного разу за останній рік. Звідки то все? І кожна читає якийсь низькопробний англійський детектив у м'якій обкладинці видання років 90.
Діалог з купе:
- Я вот не помню, я отправляла тєбє тє дєтєктиві? Нєт? Ой, я их берегу, ета класика. Плохой перевод, плохие диалоги, но все ведь понятно, главное смісл, ті далжна читать, ті там живеш, все-таки класика.
Дивно було слухати. Мама-дочка.
Б-га немає. Я, в принципі, живу з цим усвідомленням майже усе життя. Ок, якщо навіть він є, то вже давно відпочиває та гріє свої старі кістки десь у нетрях пекла. Згадує золоті часи інквізиції.
Амінь, бл*ть.
