***

  • 25.02.10, 11:41

Ідеш в мовчанні, та хода твоя
Страшніша мови.
Під серцем зачаїлася змія -
Чекає крови.
І, доки з неба сурми прогримлять,
Не зрониш звуку,
Бо на вустах залишили печать
Господні руки.
Мовчи, мовчи, а прийде час, коли ти
Забудеш, що умієш говорити -
Німуй за двох,
Бо на Його вуста печать не вкладе
Ні той, що перший йшов, ні хто позаду,
Ні страх, ні Бог.

вірші

  • 31.01.10, 16:40

Р.В.

Сонях небо накинув на плечі -

Прохолодою віє з ріки.

Намалюй мені летом лелечим

У повітрі цілунок легкий,

А коли опадатимуть зорі

З верховіть вересневих вночі,

Не загадуй ні щастя, ні горя,

Обійми мене і помовчи.

вірші

  • 17.01.10, 14:46

***

Холод такий, що вмерти.

Світ кріз діряве дно

Витік, а по четвертій

Створений буде знов.

Ще одна ніч безсонна,

Ще за вікном вода

Падає. Ще ікона

Тихо в рушник рида.

Дивишся в скло віконне -

Хто ж ти тепер такий,

А хлопченя з ікони

Тулиться до руки... 

***

  • 13.01.10, 12:14
Оце тобі тиша кавова -
Спадає з худого плеча.
Загублений в сутінках Львова
Відшукуй од неба ключа,
А в спеку липневу за Бога
Зайдеш до небесних воріт,
Поглянеш довкола - нікого,
Лиш грім помира у дворі.
Пригорнеш його, як малого
Й обоє в едемських садах
Заснете. А встанеш - нікого,
З руки тільки дощ опада...

вірші

  • 07.12.09, 03:36
Виплети серце мені
Нитками з вовни.
На золотому коні
Місяць неповний
Вигарцює за ріг
Ночі гнідої.
Хто ж це у дверях ліг
Й виє бідою?
Доки зійде зі снів
Днина осіння,
Чутиметься мені
Це голосіння...

вірші

  • 11.11.09, 13:05
Р.В.

Затерпають слова на вустах –
Я ім’я твоє мовить не смію.
Може ми й доживемо до ста,
Головне – пережити завію…
Де б таємну молитву знайти,
Щоб зима повернула на весну.
Уявляєш – завеснієш ти,
Уявляєш – і я воскресну.

вірші

  • 11.11.09, 12:54
Ця осінь листом вистелить мости
І ніч на місто скине найтемнішу,
Щоб ти не смів до мене перейти,
Раптовим шелестом перелякавши тишу.
Мовчи, мовчи, ця осінь знає все,
Перед очима, з клекотом лелечим,
Майне. І просто в зиму віднесе
Усі слова, обнявши їх за плечі.
І кожне слово ридма зарида,
І зійде з хмар заплакане безсоння.
А осінь перегорне календар
І першим снігом проведе по скронях…

вірші

  • 07.11.09, 00:12
Ворожіння... (?)

Я бачу світ в березовій корі:
Чудні вертепи зі сліпих і вбогих.
Їх мовчазні й смурні поводирі
Бредуть, понуро дивлячись під ноги.
Зо двору в двір заходять і мовчать,
І нікому їм двері відчинити –
На кожній хаті – різьблена печать –
Хрестів засніжених рябі дереворити…