Слабкий штам страшної хвороби.
- 20.10.21, 20:20
Гліб Бабіч
Ось дивись, Вова, я тобі зараз на пальцях поясню. Про твоє "мистецтво" через офшори з краденими у держави грошима Коломойського, і рештою «приколів». Ти ж це "мистецтвом" назвав, правда?
Все життя моя - в чомусь мистецтво. У прямому і переносному сенсі. Творчість.
Вірші, там, музика, і навіть то, то що я "по роботі" робив. Інакше нудно жити було.
І коли я на війну прийшов, десь то в той час, коли ти розповідав про "відсунення кордонів" - я зберіг прихильність до мистецтва. Інакше нудно було. І війна моя була в чомусь - творчістю. Ну, не дадуть збрехати мені ті, хто робив зі мною цю роботу.
Тобто. Наше мистецтво, всіх тих, хто воював - було направлено на творче зменшення кількості виродків, що прийшли на нашу землю зі зброєю. З різним ступенем ефективності, звичайно. Але за результат і загальний рахунок - не соромно.
Тобто. У принципі, те, чим ми займалися - в звичайному житті потрапляє під кримінальну статтю 115 "вбивство двох або більше осіб" (в складі організованої групи). Але насправді все навпаки. Все в рамках Закону і під покровом Конституції. В рамках обов'язку захисту України. Згідно бойовим розпорядженням або усним наказам.
Тому, що війна. І всі ми - молодці в своєї творчості. Тому, що мінусувати ворога в процесі захисту країни від конкретного ворога – це добре.
А тепер уяви, якщо, наприклад, ще до війни - я так само творчо організував, скажімо, пограбування банку. Красиво так. На рівні мистецтва. І в процесі застрелив двох охоронців.
Що зі мною має бути? Я ж правильно воював потім?
А ніяк. Майже. Пару років, за заслуги, від довічного може відмінусують. Ну, в кращому випадку - пятнашку замість нього дадуть.
Цілком справедливо. Війна не є індульгенцією. Ну, може шкода мене буде комусь - саме за цю саму війну. Але закон є закон. Правда? Так повинно бути.
А якщо я зроблю що-небудь після війни, так моя підготовка і бойовий досвід будуть обтяжливими обставинами. Пам'ятаєш невинного Антоненко, правда? І свій брифінг із значним особою і особистим контролем?
Так ось. Мені складно пояснювати відкосившему (що теж злочин). Але уяви, що твоє "президенство" - це теж війна. І будь-який твій злочин "до" - ніяк не відміняється тим, що "після". Навіть, якщо мільярд з хвостиком в національній валюті - не дуже значна сума, на тлі того, що вкрав той, хто підняв твою дупу на трон.
Ти злодій, Вова. Не дрібний. Ти мільярд вкрав. Гривень. В національній валюті твоєї (або не дуже) країни. Я не знаю точно, скільки тобі за це світить. Я знаю інше. Все, що ти робив після - не буде пом'якшувальними обставинами. Навпаки.
Коли слідчі будуть розбирати документи "великого будівництва" і ділитися цим на брифінгах - Віктор Федорович в Ростові буде плакати від заздрощів. Хоча ні. Ви ж все так недолуго робите, що все лежить на поверхні, і робота у слідчих буде - чиста лафа. Навіть "легітимний" був розумніший.
Правда, треба сказати, що до твого, цілком ймовірного терміну за державну зраду - це нічого не додасть. Як і всі твої інші злочини, що в сумі потягнуть років на триста. І якщо адміністрація колонії теж буде не чужа мистецтву і гумору - років сорок ти щодня у камері слухатимеш Вагнера.
І жаліти, що не зробив нічого, що відмінусовало б пару років від довічного.
Наприклад, пішов би хоч по одній з чотирьох повісток. Хоч на самий тиловий склад Зони. Навіть там би тебе навчили носити форму і бронежилет. Щоб ти не був схожий на клоуна в бронежилеті.
Але - ні. Інстинкти маленького закомплексованого жлоба, який ввібрав останні гнилі соки СРСР, не вчать віддавати. Тільки жерти все, що влізе в горло, і тягнути в нору все, що погано закріплено.
Зазвичай такі не виживають при природному відборі. З зжирають сміливіші, більш потужні, розумні і агресивні. Хижаки. Але у нас же ж - унікальний експеримент? По приколу?
І тебе занесло на вершину харчового ланцюжка. І інстинкти, і природна боязкість панічно змушують захищатися. Ось ці всі на сто відсотків свої контрольні, силові та судові органи - той самий унікальний експеримент.
При якому звичайний, всеїдний не сильно розумний мізерабль - може все. І отримавши ілюзію всесильності - бадьоро будує диктатурку мізерабля. Яка має всі шанси стати справжньою диктатурою. Треба тільки до кінця згвалтувати Закон, Конституцію і здоровий глузд. І все це породжує солодке почуття безкарності - і нові злочини. І навіть твої ляльководи розуміють, що сильно лоханулися.
Ось тільки ти потихеньку входиш в зону дії зростаючого букета кримінальних статей. Узурпація влади - така небезпечна річ.
З початку, тобі здавалося, що більшість тебе любить - тому проковтнуть все. Тепер тобі здається, що більшість тебе терпить, і це буде тривати нескінченно.
Ти помиляєшся. Улюблена тобою ілюзорна більшість не любить, коли один з них зжер більше ніж вони. І з радістю кидаються топтати того, хто впав. І терпіти не любить. Це складно і утомливо.
Тому, коли тебе будуть справедливо судити (чого цілком достатньо для нас) - більшість буде жадати твоєї крові. Ти ж сам привчив їх до шоу?
А ми, поки, просто чекаємо. Не тому, що погоджуємося терпіти. Тому, що ти - хороша субстанція для вироблення імунітету від власної дурості, ліні і необачних рішень. Слабкий штам страшної хвороби. Якою ми, сподіваюся, хворіємо в останній раз.
P.S. Інформаційні спонсори допису ст. 109, 110, 110-2, 111, 114-1, 135, 146, 159-1, 170, 171, 185, 209, 210, 211, 212, 238, 328, 336-1, 340, 343, 344, 351, 351-2, 356, 364, 367, 368-5, 369-2, 371, 372, 383, 396 ККУ.
Вибачте, кого забув.
Все життя моя - в чомусь мистецтво. У прямому і переносному сенсі. Творчість.
Вірші, там, музика, і навіть то, то що я "по роботі" робив. Інакше нудно жити було.
І коли я на війну прийшов, десь то в той час, коли ти розповідав про "відсунення кордонів" - я зберіг прихильність до мистецтва. Інакше нудно було. І війна моя була в чомусь - творчістю. Ну, не дадуть збрехати мені ті, хто робив зі мною цю роботу.
Тобто. Наше мистецтво, всіх тих, хто воював - було направлено на творче зменшення кількості виродків, що прийшли на нашу землю зі зброєю. З різним ступенем ефективності, звичайно. Але за результат і загальний рахунок - не соромно.
Тобто. У принципі, те, чим ми займалися - в звичайному житті потрапляє під кримінальну статтю 115 "вбивство двох або більше осіб" (в складі організованої групи). Але насправді все навпаки. Все в рамках Закону і під покровом Конституції. В рамках обов'язку захисту України. Згідно бойовим розпорядженням або усним наказам.
Тому, що війна. І всі ми - молодці в своєї творчості. Тому, що мінусувати ворога в процесі захисту країни від конкретного ворога – це добре.
А тепер уяви, якщо, наприклад, ще до війни - я так само творчо організував, скажімо, пограбування банку. Красиво так. На рівні мистецтва. І в процесі застрелив двох охоронців.
Що зі мною має бути? Я ж правильно воював потім?
А ніяк. Майже. Пару років, за заслуги, від довічного може відмінусують. Ну, в кращому випадку - пятнашку замість нього дадуть.
Цілком справедливо. Війна не є індульгенцією. Ну, може шкода мене буде комусь - саме за цю саму війну. Але закон є закон. Правда? Так повинно бути.
А якщо я зроблю що-небудь після війни, так моя підготовка і бойовий досвід будуть обтяжливими обставинами. Пам'ятаєш невинного Антоненко, правда? І свій брифінг із значним особою і особистим контролем?
Так ось. Мені складно пояснювати відкосившему (що теж злочин). Але уяви, що твоє "президенство" - це теж війна. І будь-який твій злочин "до" - ніяк не відміняється тим, що "після". Навіть, якщо мільярд з хвостиком в національній валюті - не дуже значна сума, на тлі того, що вкрав той, хто підняв твою дупу на трон.
Ти злодій, Вова. Не дрібний. Ти мільярд вкрав. Гривень. В національній валюті твоєї (або не дуже) країни. Я не знаю точно, скільки тобі за це світить. Я знаю інше. Все, що ти робив після - не буде пом'якшувальними обставинами. Навпаки.
Коли слідчі будуть розбирати документи "великого будівництва" і ділитися цим на брифінгах - Віктор Федорович в Ростові буде плакати від заздрощів. Хоча ні. Ви ж все так недолуго робите, що все лежить на поверхні, і робота у слідчих буде - чиста лафа. Навіть "легітимний" був розумніший.
Правда, треба сказати, що до твого, цілком ймовірного терміну за державну зраду - це нічого не додасть. Як і всі твої інші злочини, що в сумі потягнуть років на триста. І якщо адміністрація колонії теж буде не чужа мистецтву і гумору - років сорок ти щодня у камері слухатимеш Вагнера.
І жаліти, що не зробив нічого, що відмінусовало б пару років від довічного.
Наприклад, пішов би хоч по одній з чотирьох повісток. Хоч на самий тиловий склад Зони. Навіть там би тебе навчили носити форму і бронежилет. Щоб ти не був схожий на клоуна в бронежилеті.
Але - ні. Інстинкти маленького закомплексованого жлоба, який ввібрав останні гнилі соки СРСР, не вчать віддавати. Тільки жерти все, що влізе в горло, і тягнути в нору все, що погано закріплено.
Зазвичай такі не виживають при природному відборі. З зжирають сміливіші, більш потужні, розумні і агресивні. Хижаки. Але у нас же ж - унікальний експеримент? По приколу?
І тебе занесло на вершину харчового ланцюжка. І інстинкти, і природна боязкість панічно змушують захищатися. Ось ці всі на сто відсотків свої контрольні, силові та судові органи - той самий унікальний експеримент.
При якому звичайний, всеїдний не сильно розумний мізерабль - може все. І отримавши ілюзію всесильності - бадьоро будує диктатурку мізерабля. Яка має всі шанси стати справжньою диктатурою. Треба тільки до кінця згвалтувати Закон, Конституцію і здоровий глузд. І все це породжує солодке почуття безкарності - і нові злочини. І навіть твої ляльководи розуміють, що сильно лоханулися.
Ось тільки ти потихеньку входиш в зону дії зростаючого букета кримінальних статей. Узурпація влади - така небезпечна річ.
З початку, тобі здавалося, що більшість тебе любить - тому проковтнуть все. Тепер тобі здається, що більшість тебе терпить, і це буде тривати нескінченно.
Ти помиляєшся. Улюблена тобою ілюзорна більшість не любить, коли один з них зжер більше ніж вони. І з радістю кидаються топтати того, хто впав. І терпіти не любить. Це складно і утомливо.
Тому, коли тебе будуть справедливо судити (чого цілком достатньо для нас) - більшість буде жадати твоєї крові. Ти ж сам привчив їх до шоу?
А ми, поки, просто чекаємо. Не тому, що погоджуємося терпіти. Тому, що ти - хороша субстанція для вироблення імунітету від власної дурості, ліні і необачних рішень. Слабкий штам страшної хвороби. Якою ми, сподіваюся, хворіємо в останній раз.
P.S. Інформаційні спонсори допису ст. 109, 110, 110-2, 111, 114-1, 135, 146, 159-1, 170, 171, 185, 209, 210, 211, 212, 238, 328, 336-1, 340, 343, 344, 351, 351-2, 356, 364, 367, 368-5, 369-2, 371, 372, 383, 396 ККУ.
Вибачте, кого забув.
10
Коментарі
Андрій1961
120.10.21, 20:35
Стрийко Зеник
220.10.21, 20:48
БезЛица
320.10.21, 21:17Відповідь на 1 від Андрій1961
БезЛица
420.10.21, 21:17Відповідь на 2 від Стрийко Зеник
WalKing
520.10.21, 21:19
БезЛица
620.10.21, 21:34Відповідь на 5 від WalKing
Гість: Зверяка
720.10.21, 22:46
Вот єто вас тут штірит ребята))) Давно не заходил и еще больше не буду))) Работать вам нужно, семью крепкую, гармонию и любовь...
БезЛица
821.10.21, 11:08Відповідь на 7 від Гість: Зверяка
Ты свои советы засунь себе сам знаешь куда...
Гість: Зверяка
92.11.21, 23:51Відповідь на 8 від БезЛица
Тю)