Вони  нас  загнали,  вони  нас  побили,
У  масі  загалу  плакатами  вкрили,
Байдужо  втоптали  дитячу  свідомість,
У  нетрях  картинок  ввели  в  невідомість.
В  театрі  містерій  і  гри  водевілю,
Читали  казки  про  нездійснену  мрію,
Хотілось  сміятись,  ридати,  кричати,
У  косах  брехні  білі  квіти  збирати.
Блукають  країною  три  манекени,
У  кожного  з  них  порізані  вени,
Стікає  кров  фальшива  рікою,
Змішана  з  купою  чорного  гною.
Ми  вірили.  Стали  ми  знову  дорослі,
Не  кличемо  більше  нікого  у  гості.
Самі  по  собі,  елегантно,  помітно,
Йдемо  вільним  кроком  без  болю,  
Привітно…

З.Н.Я.
Фото - Інни Зайченко
Замінська Н. Чорно-білий світ. Поезія. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 96 с.

Вона  не  знає,  що  одна  у  світі,
Дадаїстична,  символічна,  сита,
Пелюстка  зубожілої  культури,
Заперта  силою  Його  мускулатури.
Сліпа,  бездумна,  трохи  на  підпитку,
Зарита  у  холодну  чорну  нірку,
Тріпоче  язиком,  зливає  жовту  сечу,
Пливе  в  епістолярну  порожнечу.
Вона  не  знає  і  не  хоче  знати  –  
Їй  краще  світ  за  себе  покарати.
Товкти  холодне  тіло  до  півсмерті,
А  там  –  воскреснути,  віддати  серце.
Шкода,  але  світогляд  не  для  неї,
Блукають  у  блокноті  «злі  есеї»,
У  заморозках  інію  блідого
В  той  день,  коли  стояла  біля  Нього…

З.Н.Я.
Фото - Інни Зайченко
Замінська Н. Чорно-білий світ. Поезія. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 96 с.

Нарешті  я  пізнала,  що  хотіла,
І  зрозуміла  колір  майбуття...
Відтінок  Мій  підносить  світ  на  крилах.  -  
Відтінок  Твій    під  назвою  «життя»…
***
Мій  погляд  став  незвичний,  мов  безсмертник,
Де  бачу  все  –  галактику  і  простір.
Я  сплю  –  цей  сон  невидимий  бешкетник,
Гіпноз  чарує  дух,  але  не  очі.
***
Сатани  не  існує,  існує  людина,
На  совісті  мізерної  своя  провина,
Зґвалтована  карма  прихованих  гріхів,
Неусвідомлених  вербальних  днів.
***
Білий  лотос  надихає  ауру,
З  Ганги  п’є  енергію  буття.
Порох  мертвих  видає  за  бажане,
Воскрешає  сонні  почуття.
***
Проклятий  той,  хто  творить  наосліп,
Зриває  одяг  з  безглуздого  генія,
Вбирає  нечисте,  йдучи  босоніж,
Для  кого  система  –  наступна  серія.
***
У  авангарду  духу  виросли  крила,
Він  схожий  на  сумного  ангела,
Усім  до  смаку  ця  незвична  сила,
Та  не  проникнути  в  дивне  марення.

З.Н.Я
Фото - Інни Зайченко
Замінська Н. Чорно-білий світ. Поезія. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 96 с.

Провокація…
Нова  ідея
Про  те,  що  ти  –  не  Бог…
Цей  світ  –  не  твоя  власність
І  не  моя…
Декларація
Миру  і  любові  –  норма…
Смерть  –  абсурд  –  
Помста  –  гнів  –  війна…
Час  жити,  а  не  існувати  –  
Топтатись  на  місці  
Під  гіпнозом  чужої  сваволі…
Летіти…  А  не  повзти,
Думаючи,  що  тут  –  найкраще…
Час  бути  людиною,
А  не  твариною  –  
Комахою….
Переродитись
У  щось  краще  –  
Вагоміше…
Не  потонути
У  стадному  інстинкті…
Час…
Не  провокація  –  істина…

Фото - Інни Зайченко
З.Н.Я

Хто такі журналісти?

Яка їх справжня місія?

Для чого ця «соціальна верста» взагалі потрібна? … Якщо…

Якщо втрачається найважливіша якість у цій професії – моральність.

Якщо заглибитись у етимологію цього слова («моральності»), то знаходимо доволі ясне трактування:

Мораль, моральність – система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у соціумі. Мораль – частина психічної структури особистості (моральні устої – відповідник моралі на суспільному рівні), яка забезпечує ціннісну оцінку явищ у неусвідомлюваний для індивіда спосіб, тощо.

Саме нормативність, яка визначає подальший курс діяльності індивідуума можемо вважати мораллю.

Часто, у сучасних ЗМІ, можемо почути термін «моральна журналістика».Для загалу, це типу така журналістика, в основі якої лежать відомі психологічні методи та аспекти, за допомогою яких можна змінювати або впливати на навколишню дійсність. Нажаль, це аспекти, а не норми. Впливаючи на людську жалість, більша частина преси та електронних ЗМІ, піднімають, таким чином,  власний рейтинг. Для прикладу «Критична точка» (ТРК «Україна»). Як на мене –  «шоу бла-ба-бу». Думаєш спочатку, «які молодці, таку добру справу роблять, розповідають унікальні історії життя наших бідних українців. Аж сльоза навертається». Насправді – простий регламент, «реаліті-шоу» під безідейний натуралізм.

Знайома, до речі, є випусковим редактором програми. Каже «На чорта нам здалася ця бідося. Робимо, бо людям «хавається». Ось так – моральна журналістика. Покажемо зґвалтовану дівчинку, а далі, як буде. А буде ( ідіоту ясно, що?  - «слава на всю державу», що збезчещена, ще «дауном» виявилась…).

Інші канали – та сама історія. Поп-гоп і більше нічого. Людський мозок повільно стає тваринним, а погляди й світогляд взагалі – зникають. Що ж ціннісного дають нам журналісти – майже нічого. Шкода, що університети для популяризації високих істин тратять так багато часу. Та чому й дивуватися з іншої сторони. Дають нам те, що подобається. Маса багна для «маси…». Шкода…

Все що залишається сказати – дожилася наша журналістика…

Далі буде… З.Н.Я.

Гортаючи сторінки  начебто не дуже яскравої ззовні книги, набираюсь мудрості та досвіду. Немає кращої практики для публіциста, аніж знову нагадати собі, де
Бізнес-підхід в мас-медіа дозволяє приймати рішення на економічній основі, а не на ефемерному уявленні про прекрасне, і люди починають мислити по-іншому.
 Та журналістика, яка бачила людину у перспективі правди, відкривала поколінням очі на їх істотні метафізичні потреби, не ігнорувала мислячих людей, не
 Звідси також намагання  втиснути творчу людину у так
Не оминув автор і української традиції публіцистичного
Дочитуючи останні сторінки книги, можу сказати одне – це

Він  надзвичайний,  бо  грає  на  флейті…
 Його  ніжні  пальці,
 наче  гілочки  прогинаються  на  стовбурі  мелодії  і  в  вуха
 проникає  щось  загадкове,  космічне,  не  схоже  на  інші
 звукоструктури,  преамбули  та  наслідування.  
Хвилясте  волосся,  кольору  чорного  хвилі,  невимушено  спадає  на
 делікатні  плечі  і  ледь-ледь  торкається  кінчика  інструменту.
 Містика.  Але  цей  звук  змушує  усіх  мовчати  і  періодично  ридати
 в  очікуванні  наступної  зустрічі.  
Нема  бажання  їсти,  пити,  рухатись,  а  лише  слухати.  Слухати,  як
 відлуння  віків  пластично  переходять  у  нове  століття,  покрите
 металом.  Період,  в  якому  енергія  палючої  зброї  могутніша  за
 епохальні  нотні  грамоти.  Період,  де  ніхто  не  знає,  що  таке
 звук  флейти  і  його  ніжні  плечі.  Період  реконструкції  та
 руйнації  того,  що  було  створене  Великою  Любов’ю  та  наснагою  з
 надією  на  Вічність.
Хочу  почути  звук  флейти,  та  не  можу  –  заважає  світ.  Ехо
 пустих  слів  відволікає  від  кращого,  що  тут  залишилось.  Жодне
 «краще»  не  стане  «гіршим»,  якщо  я  почую.  Почую  мелодію,  а  не
 свою  порожнечу.  Календар  народження  закінчується  тоді,  коли
 розпочинається  нове  життя.  Чомусь  порожнеча  заважає…  Наповнюю
 її  «силою»  пустощів  і  банальності,  які  дзеркально  відбиваються
 на  чомусь  ще  не  відкритому  у  мізерній  душі.  Сумно  і  водночас
 безкомпромісно…
Проте  смуток  тимчасовий,  мимоволі  горе  від  ракурсу  перейде  у
 тимчасову  радість.  Знову  буде  життя,  інстинкт,  перехід.  Знову
 сльози  і  втома…втома…втома…
Але  все  це  згорає  і  залишається  найкраще,  бо  мій  Друг  грає  на  флейті…

З.Н.Я

Головне  не  впасти… Ця  скала  небезпечна…  Здається,  що  попереду  обрив,  який  не  залатати  ні  жуйкою,  ні  життєвим  досвідом…   Страшно! Десь  внизу    -  джунглі,  хащі,  Амазонка…  Яма  з  якимсь  відрізком  часу,  що  ще  не  прийшов.  Не  сказав,  чи  буде,  чи  піде  назавжди… Небезпека! На  ліанах  і  деревах  –  хитрі  змії  та  пантери,    біля  ніг    -    каракурти,  отруйна  комашня.  Гидотне  провалля,  якого  боюся  більше  за  смерть,  а  можливо  й  життя.   Там  –  небезпека,  тут  –  ходіння  по  лезу  ножа…  Невідомо  чи  краще  у  країні  світла… Я  дійду! Ще  трохи,  скоро  кінець…  Декілька  кроків  і  фінал,  початок  чогось  абстрактного  і  неординарного,  чогось  такого,  про  що  ще  не  знаю… Ні,  знаю! Це  світло  засліплює,  легше  йти  біля  скелі.  Тоді  джунглі  непомітні,  в  дикому  тумані  алегорій,  відчуваєш  безпеку,  відпочиваєш,  наче  вдома…   Буду  щаслива! Якщо  ніхто  не  скине  з  небезпечної  дороги  у  ілюзорні  химери.   Якщо  хтось  зустріне  на  іншому  боці,  ніжно  поцілує  і  скаже,  що  буду  потрібна. Якщо  зможу  дійти… Головне  не  впасти…. З.Н.Я

 

Бути здоровим сьогодні – престижно. Щоб таким почуватися, потрібно
вести здоровий спосіб життя. Кожна людина в певний період життя починає
замислюватися про своє здоров’я як про найдорожчий земний скарб.
Вегетаріанство(система харчування людини тільки рослиною й молочною
їжею, без вживання м»яса. Та чи є це природною закономірністю для
нашого організму, тіла і душі?

Вегетаріанці і м’ясоїди – два погляди на реальність
Нині багато вчених переконливо стверджують, що для організму людини
корисніше обходитися без м»яса. Ось деякі підтвердження цьому. Перед
Першою світовою війною Данія завозила за низькою ціною зерно для
годівлі свиней, великої рогатої худоби та птиці, адже датчани
вирізняються серед інших народів своєю любов»ю до м»яса та яєць. Під
час блокади одного з міст, доставка саме цих продуктів різко
скоротилася . Та прогодувати понад 3,5 мільйона людей і понад 5
мільйонів домашніх тварин було неможливо. Тому державний консультант з
харчування – лікар Хінд Хеде змушений був прийняти рішення: зарізати 25
відсотків поголів’я свиней і 50 відсотків поголів’я великої рогатої
худоби – з метою збереження зерна для людей. Вилучили з випуску
алкоголь, а виробництво хліба з цільного зерна відчутно збільшили.
Датчани відповідно стали споживати більше різних каш, свіжої зелені,
овочів, гороху, фасолі і фруктів. За один рік такого харчування вони
отримали репутацію найздоровішої нації Європи: захворювання на рак
зменшилося на 60 відсотків, а загальна смертність – більш ніж на 40.
Після війни датчани знову повернулися до свого колишнього раціону, і
рівень смертності відповідно швидко зрівнявся з довоєнним.
Сьогодні хот-доги, мода на які «пішла» з Америки заполонили всю Європу.
Американці пишаються своєю розвинутою мережею харчування «McDonald's».
Та завдяки великій кількості холостерину в м’ясних продуктах саме у цій
країні шалено збільшилася кількість хворих на атеросклероз. Щоправда,
ця ж проблема спостерігається ще під час війни США з В’єтнамом. При
розтині загиблих американських солдатів, фахівці зауважили, що у 80
відсотків молодих солдатів виявлено холестеринові, так звані, пробки,
які перекривали кровоносні судини. Медики були здивовані, бо завжди
вважали атеросклероз «хворобою старості». На сьогодні американська
програма оздоровлення рекомендує кожній людині, старшій двадцяти років,
хоча б раз на п»ять років здавати аналіз крові для визначення рівня
холостерину та інших аторигенних ліпідів.
В Китаї колись існував страшний вид смертної кари: людину саджали в яму
і годували тільки м’ясом. Через декілька днів вона у страшних муках
помирала.
Якщо ж подивитися на історію України, то, виявляється, що наші козаки
не так вже й багато їли м»яса. М»ясо було доступне багатим, а люди з
низьким і середнім достатком вживали його рідко, переважно взимку, коли
іншої їжі залишалося мало. У великій кількості українці почали вживати
м»ясо вже згодом, коли з»явились холодильники…

Негативний вплив на здоров’я

Можливо, комусь не хотілося б про це чути, та все ж не завадить
дізнатися, що при регулярному вживанні м»яса відбувається постійне
отруєння організму шкідливими продуктами розпаду білка, особливо у тих,
хто веде сидячий спосіб життя. В цих умовах розвиваються гіпотонія
кишечника, хронічні закрепи, в результаті чого процеси гниття
посилюються і це є постійним джерелом інтоксикації, що веде до
порушення обміну речовині до пов’язаних з цим захворювань. Крім того,
м»ясо і птиця містять у собі пестициди та гормональні препарати, які
застосовують для покращення росту і здоров»я тварин. Тварини, яким
вводять різноманітні хімічні речовини насправді ж не є здоровими. У
деяких з них з»являються злоякісні пухлини, які видаляють на
м’ясокомбінаті перед тим, як м»ясо продають. Відомо, що близько
тридцяти видів захворювань(від зараження глистами до вірусних
захворювань) є результатом споживання заражених продуктів тваринного
походження – м’яса, птиці і яєць.
Існують думки, що споживання м’яса і рибопродуктів впливає на поведінку
і характер людини – виникає підвищена роздратованість, знервованість і
навіть агресивність. Запитаєте, чого б це? Та чи знаєте ви, що агресія,
жорстокість, яку застосовують до тварин на фермах, передається з
готовим продуктом, який не вживаєте. Ось як описує всі страждання, яких
ми завдаємо тваринам, Росі Філіп Капло у своїй книзі «Життя тварин»:
«…На сьогодні типова птахофабрика є нічим іншим, як фабрикою насильства
і знущань над своїми жителями. Тож не дивно, що у курей нерідко
трапляються напади агресії. Для запобігання цьому, курей позбавляють
дзьоба. Велика рогата худоба нерідко хворіє на пневмонію, мастит,
кісткові хвороби і т.і.,від яких тварин рятують різноманітними
антибіотиками. Відповідно таке м»ясо корисним назвати важко…»


Духовність основа основ

Що б не казали медики, та коли душа людини здорова, то й буде здорове
її фізичне тіло. Основною причиною відмови вегетаріанців від м»яса є
духовне усвідомлення, яке базується на знаннях Ведичних (древніх
святих) писань. Вбивство тварин заради вдоволення свого язика і шлунка,
говорять Веди, вважається гріхом, який є перепоною до духовного
просвітлення. «Кожен із нас не – тіло, а вічна духовна душа,
індивідуальна іскра, частинка Абсолюту, або Верховної Душі. Всюди, де є
життя, чи це тіло людини, тварини, рослини, присутня там індивідуальна
душа, і всі ці душі якісно однакові», - написано у древніх писаннях.
Багато філософів, інтелектуалів цікавилися вегетаріанством і
дотримувалися їхньої науки. «Воістину людина – цар тварин, бо яка ще
тварина зрівняється з нею в жорстокості. Ми живемо за рахунок вбивства
інших, ми – ходячі могили. Прийде час, коли люди будуть дивитися на
вбивство тварин так, як вони тепер дивляться на вбивство людини», -
писав Леонардо да Вінче. А французький поет Шарль Бодлер на запитання
не вегетаріанців, чому він перестав їсти м»ясо, відповідав:»Тварини -
мої друзі, а я не їм своїх друзів».


Справжня сутність вегетаріанства


Щодо фізичного здоров’я, то вегетаріанці, звісно, виграють. Коли людина
відмовляється від вживання м»яса взагалі, маса тіла нормалізується сама
по собі: якщо ви надто худі, то неодмінно поправитесь, а якщо вам
дошкуляє зайва вага, то схуднете. І найважливіше те, що вас більше не
турбуватимуть різні хронічні розлади в системі травлення. Настрій і
світосприйняття покращаться. Органи чуття, особливо зір та слух
загостряться. Звісно зміцниться імунітет і знизиться ймовірність
простудних захворювань. До того ж, серцево-судинні і ракові
захворювання зменшаться у 2-3 рази. Крім того відмова від
тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків безперечно позитивно
впливає на весь світогляд вегетаріанця, бо мудрість в першу чергу
з»являється не через прожиті роки, а через духовну свідомість. Легкі
наркотики, в тому числі і кофеїн, безперечно затьмарюють розум людини і
через це з»являється чимало проблем, які заважають нормально жити. Ця
підступна речовина дуже приваблива, і, врешті, непомітно відчуватимемо
постійну потребу в ній. Вегетаріанці вважають, що це є першим кроком до
«наркотичної залежності» – краще «ковтнути» свіже ранішнє повітря, ніж
зайву філіжанку чорної кави. Це не аскетизм, а просто спосіб життя,
який гарантує кожній людині здоров’я, щастя та душевний спокій, що і є
справжньою сутністю вегетаріанства.

З.Н.Я

Нещодавно,  на  одному  з  українських  сайтів,  прочитала  цікавий
 вислів,  який,  на  думку  автора,  характеризує  релігійний
 фанатизм.  Цей  вислів  звучав  так:  "Віра  без  любові  робить
 людину  фанатиком".  Справді  цікава  і  доволі  логічна  трактовка
 однієї  з  найбільших  хворіб  21-го  століття.
С.Бурлак  трактує  релігійний  фанатизм,  як  "пристрасний  вираз
 нетерплячості  сповідання  певних  вірувань,  які  за  своєю  суттю
 мають  суб"єктивний  характер,  відрізняються  щирим  переконанням
 абсолютної  істиності  принципів  тієї  чи  іншої  релігії,  стійкою
 вірністю  та  здатністю  пожертвувати  власним  життям  та  життям
 інших  заради  вірувань".
Можу  погодитись  з  С.Бурлаком  -  частково.  Не  доцільно,  як  на
 мене,  вживати  у  характеристиці  релігійного  фанатизму  лексичне
 сполучення  "щире  переконання".  У  фанатизмі  існує  поняття
 навіяного  переконання,  але  не  "щирого".  Характер  релігійних
 фанатиків  формує  лідер.  В  більшості  це  -  маніпулятивний  вплив
 на  несвідомі  елементи  психіки  з  певною  корисливою  метою.
 Засобами  впливу  являються  -  психологічне  навіювання,  гіпноз.  В
 даному  випадку  вказані  засоби  приховані  і  використовуються  для
 досягнення  певної  мети,  яку  поставила  перед  собою  особа.
 Найцікавіше,  що  муніпулятори  -  не  є  фанатиками.  Це  розумні
 люди,  що  оволоділи  необхідними  для  них  техніками  впливу.
 Натомість  фанатик  не  є  егоцентристом,  а  просто  -  жертвою
 впливу  лідера.  Підпорядкування  лідеру  -  перший  елемент
 формування  несвідомого  фактора  фанатизму.  Лідер  контролює  дії
 особи,  створює  новий  тип  існування  у  соціумі.  Таким  чином,
 фанатик  -  свтоглядно  зубожіла  особа,  що  втратила  раціональний
 погляд  на  світ  та  суспільство.  Саме  таке  однотороннє  бачення
 світу  створює  конфлікти  не  лише  у  певних  організаціях,  а  й
 соціальних  групах,  нації.
Зауважимо,  що  окрім  релігійного  існує  й  політичний  фанатизм,  передумовою  якого  є  маніакальне  прагнення  до  влади...
Але  про  політику  не  варто  говорити,  бо  там  занадто  багато  фанатиків...
З.Н.Я