.... суспільного ладу з минулого?
Одні кажуть "Не можна увійти у одну воду двічі."
.
А інші, що нове, це забуте минуле.
Ну скажімо, колгоспний лад.
Сто років тому царська Росія була селянською на 80-90%. У 1965му СРСР на 40% селянською. Станом на 1985й близько 25%.
А куди ж поділись ті проценти? Частково сгоріли у полум'ї голоду, війни, індустріялізаціі.
Але головне те, що все менш молоді бажало оставатись у селах. Бо платня у рази програвала міським робітникам. Тікали хто куди.
Власно врожаї все більш збирали немотивовані солдати, студенти, школяри, навіть робітники предприємств.
Колись хрущовське керівництво вирішило дещо підняти зарплатню колгоспникам, за рахунок знижки розцінок на предприємствах.
Бо мова вже йшла про розвал колгоспної та взагалі планової системи. Закінчилось мало не масовим повстанням робітників на початку 60х. Насувався голод.
"Благополучіє" міського населення, та підтримка закордонних "друзів" (не кажучи про космос, та дороге озброєння) взагалі йшла за рахунок насамперед колгоспів.
Але прийшов порятунок. Дурням пощастило. У 1959му відкрито нафтогазові родовища Сибіру. А вже наприкінці 1962го пійшли нафтові ешелони на захід. А з 1963го у зворотньому напрямку зерно. А ще пізніше промислвий імпорт.
Відтоді вошьті усе частіше задавали собі питання. А чи варто так перейматись далекоглядними планами на будівництво невідомо чого, якщо можна усе виміняти на нафту та газок.
Відтоді все більш покладали болти на пєрспєктіви, все частіше турбувались про свої та своїх діточок кишені із справжнім капіталом. А марксизм... нехай горить яскраво.
Та й справді, а хто буде працювати у порожніх колгоспах та вже зруйнованих неконкурентних предприємствах?
Але усяке буває. От Вєнєсуела. Несподівано. Вигнали з землі фермерів за Чавесів та Мадуро, а нагнали безхатьків на місце колгоспників. Та працювати безхатьки за невідомо за що не стали, та розбігались.
Ну хіба що сільські концтабори на зразок гулагу. Із сел все одно тікали. А з таборів складніше.
