Білий ворон(5)

Далі ми переїхали до попереднього місця дислокації. Пробувши тиждень, переїхали до Малої Токмачки. Взявши з собою тільки не обхідне. Сказали що будем йти на штурм лісопосадки перед Роботіним. Розмістились в двох будинках. Там де був я, поселилось десять. Жартома я називав нас "10 нігрітят". Четверо оселились в погребі, решта в будинку. Вокруг села стояла арта і вила неперервний огонь в сторону ворога. С той сторони теж вели огонь. По селу була розруха. Інколи до села залітали ворожі літаки і скидали авіабомби. 

    Ті що заселилися в погріб, знайшли 20 літровий бутель з вином. Тож гульня продовжувалась. На нашій хаті не було ні світла, ні радіостанцій, ніякого зв'язку з зовнішнім миром. Щоб вийти в інтернет треба було йти на край села і там ловив МТС. Тож кому було потрібно подзвонити або отписатись рідним, йшли туди. Першими покинули нас двоє з погрібна. З ними все добре. Вони знайшли причину тут не бути. Один скаржився що після контузії став погано бачіти. Дивно було те що він продовжував грати на телефоні в танчики. Другий скаржився на головну біль. І нас осталось восемь. Далі поїхали від нас ще троє. Два прикомандированих сапьора і наш медік який скаржився на біль в спині. І нас осталось п'ять. По трохи привиклося. Займались охоронною штаба, їздили в справах. Пройшло вже десь тижнів три, як ми заїхали в Малу Токмачку. Деякі продовжували жити на попередньому місці діслакації. 

     З нашої хати да жили командири і еліта прийшов гонец і повідомив щоб збирались і йшли до них на хату будем їхати на штурм. Це був ранок. Ми швидко зібрались і прибули. Чекали годин з дві, щось пішло не так і дали відбій. За пару днів це повторилося тільки вже в обіт. Ми прибули запасшись боєприпасами водою і їдою, діб на дві. Більше не понесли б. З взвода в двадцять сім людей тільки десять пішли на вихід. За нами приїхала м-ка. Скорапомошь на гусинічному ходу. Нею людей завозили і вивозили. Місця в середині всім не вистачало тож пару чоловік пролізло на броню. Так нас вивезли за 1 км від противника. Точка на яку нас привезли називалась Барселона. М-ка зупинилась, ми вискакуючи один за одним стрибали в окопи. Пройшовши трохи по ним, розмістились і стали чекать.

    В прошлом це були кацапські окопи які були розгромлені і взяті нашими. Трупи кацапів тут же в окопах і засипали. Окопи були на половину засипані. Всюди валялось сміття. Пластикові пляшки с під води, пакети з сух-паїв і різне сміття. Воздух був насичений трупним запахом і гімном. Гімном воняло більше.  Кучі гімна і туалетна бумага були повсюди.

    Ми були под арт обстрілом і чекали коли при утихне щоб їти далі. З годину вони при утихли і ми видвинулись далі. Вийшовши з окопів і пройшовши метрів п'ятсот по асфальтній дорозі звернули в хащі, начало невеликого ліска. Точніше в те що від нього осталось після бомбардування. Місцями валялися остатки людських тіл, і всяке таке схоже на те що ми несли з собою.Тут я тільки взнаю, що ми ділимось на дві групи по п'ять чоловік. В тій групі що попав я був ком. взвода, хлопець який свій рукзак з провіантом бросив на Барселоні, і ще двоє. Перша група йде перша ми за нами. 

   Ком. взвода йде перший і відстає від них і ми починаємо блукати шукати свою точку. Хлопець що бросив свій рюкзак йшов останнім, почав нервувати. То відмовлявся йти то кричіть щоб швидше йшли. Ми заблукали. Ком.взвода достає планшет і питається по крапіві знайти куди нам йти. Безрезультатно. Бачимо  позиції наших. Я з одним із хлопців іду туда, розказуємо своє положення. Вони викликають по рації проводніка, щоб той прийшов і нас забрав. Ждемо хвилин п'ятнадцять, приходить проводніка і каже ком. взводу, що він йому сказав, чекати! Він відведе першу групу а тоді прийде за нами. Почало темніти. Він нас відвів в ближайшее хащі щоб ми там переночували а утром вже відведе нас на нашу точку. В хащах  по темному ми на скільки могли окопалися. Одяг був мокрий від поту, хоть бери і викручуй. Ком.взвода захотілось подивитись по планшету де ми є. А потім не як не міг його виключити і по нам трохи прилетіло. Повезло. Мимо. Так і полягали на сиру землю в мокрім одязі роблячи спробу заснути під звуки грохота, жужання і свистка.