ЖИТТЯ -БУТТЯ!!!!!

А час змінює не лише людей.. а й усе життя. Вирішила відволіктися від роботи і перечитати свій щоденник. Зробила висновок –все що було задумане мною та прописане тут - стало реальністю!!! Я МОЛОДЕЦЬ J)) Тепер можна ставити нові цілі та завдання –реалізувати які потрібно в найближчий термін!!!

- Вже за два роки у мене буде власний рейтинговий телевізійний проект.

- у мене нарешті буде стабільне особисте життя (з трудогольством пора зав*язувати )

- і мрії стануть реальністю!!

Я це знаю і, я в це вірю!!!

Канадский лотереи (Лото знания)
Штаб-квартира: 1a, Карлтон Bevon суд
Ноттингем графства Эссекс NG4 1SQ
Соединенное Королевство



Уважаемый победитель,

Мы хотели бы поздравить Вас по Вашей электронной почты успеха в нашем компьютере Balloting.This является тысячелетия Научно компьютерных игр, в которых адреса электронной почты были used.All участников были выбраны через компьютерную систему голосования обращается с более 100000 companyand50, 000000 адресов individualemail со всего мире. Это рекламная программа, направленная на поощрение пользователей Интернета, поэтому вам не нужно покупать билет на въезд на него и на что касается, канадская лотерея Совет хотел бы сообщить вам, что ваш адрес электронной почты получили сумму $ 5,000,000.00 долларов США (пять миллионов долл. США) наличными зачисляются на файл с:

Номер для ссылок EAAL/6080118309/019.
Выигрышный номер: 4 8 10 25 68 41 Бонус 90
Номер партии: B9564 7160 2545 400


Чтобы требовать свой выигрыш приза вы должны связаться назначен агентом претензий ниже как можно скорее для немедленного освобождения свой выигрыш с указанием вашего полного ниже детали.

Г-н Майкл Луки
Тел: +447 (0) 359-126-35
Электронная почта: [email protected]
                                [email protected]

 
1) Ваше полное имя :.................
2) Контакт Адрес :................
3) Тел / Мобильный :..............
4) Род занятий :.....................
5) Секс :............................є:))))
6) Возраст :............................
7) Национальность :...................

 
Примечание: Любая премия не утверждал, или до 15days от даты розыгрыша будет иметь свой приз утратившими силу и terminated.Please убедитесь, что вы отправить все ваши победы информации:  [email protected], [email protected] на получение этого письма.

Поздравляем еще раз всех наших сотрудников.


Профессор Ричард Александр
Секретаря

 

цікаво, який рівень інтелекту у людей, які це розслилають?!!!!

Футбол для тех, кто не видит.

В Чернигове тренируется единственная в Украине команда незрячих футболистов. И хотя спортсмены уже дважды побывали на международных соревнованиях, для занятий дома у них не хватает не только соперников, но даже необходимых мячей для игры. 

 На первый взгляд - эти ребята - обычные футболисты. Но присмотревшись, можно заметить - их движения на поле не такие быстрые и ловкие, как у здоровых спортсменов.    В команде все игроки инвалиды по зрению. Некоторые могут различать отдельные предметы. Но есть ребята, которые практически ничего не видят. Чтобы уровнять силы - на поле футболисты выходят  в повязках. У них - особая разминка. Тренируют не только мышцы и технику игры, но и сенсорные способности. Ведь мяч на поле спортсмены не видят, а - слышат.

Юрий Казимиров вице-президент ассоциации футбола инвалидов Украины, заслуженный тренер: Больше люди играют на чувства и на слух, потому что они не видят. И за счет этого отрабатывается техника, тактика, отрабатываются позиции.

Тренер рассказывает - команду собрал два года назад. И уже через несколько дней - повёз на чемпионат в Италию. И именно там ребята узнали, что такое футбол для слепых.

Роман Неруш - игрок клуба "Спорт" (Чернигов):

Ми ніч із хлопцями не спали, розставляли хто де у нас буде стоятию За годину до початку змагань нам італійська сторона показує майстер клас із гри. Вийшовши вже на поле із двома командами, ми їх протягуємо на нулях.

 После этой игры итальянцы назвали Романа вторым - Андреем Шевченко. Тогда украинцы завоевали "серебро" турнира. А уже во время следующего визита в Италию - выиграли у команды из Генуи со счётом 17:1. Поддерживать боевой дух ребятам помогает психолог Виктор Мозговой. Он убеждён - людям с особенными потребностями игра помогает жить.

 Виктор Мозговой - психолог, куратор команды:

 Це приклад мужності і приклад того, як люди можуть боротися з цією особистою проблемою - не бачити світ.

Тренер в этой команде тоже необычный - 19-летняя Екатерина Андрощенко. Раньше футбол был и её страстью. Говорит: желание играть у ребят огромное. Одно плохо - в Украине у них нет соперников. Выйти на поле с земляками - такими же как они - заветная мечта черниговских футболистов.

Вона буває різною... від неї залишається жахливий біль та чорний осад...  Ось місяць зі мною коїться бог зна що... Я не радію жіттю. Тільки, те й роблю що скиглю та біткаюсь. Найжахливішого стану мабуть бути не може... Адже, тебе підставили та зрадили ті люди яким ти довіряв... Жах як з цим боротися...Завтра буде новий день.. А я про нього без жаху думати не можу... Як хочеться, закрити очі а коли їх від криєш побачити лише те хороше чого так давно чекаєш

Більш чим впевнена, що кожен із нас намагався познайомитися через віртуальний світ. Цікаво, вкого які залишилися враження. І зрештою, які ці знайомства???? Чи є вони щирими??? Чи зазвичай на сайтах сидять збоченці та дівчата, які хочуть підробити!!!! Хто готовий дати відповідь????

  Дивно. Але це питання піднімається не вперше, як науковцями так і простими жителями. Є ряд країн, які давно легалізували проституцію, щоб займатися такою «незвично-творчою» справою, потрібно лише бути повнолітніми, мати довідку про стан здоров’я, а також власну квартиру, або жиле приміщення, яке розташоване не поблизу шкіл, церков та інших закладів, що збирають громадськість, молодь та підлітків. «Приватний підприємець по надані інтимних послуг» - ось таким пунктом можна прописати це у законі про єдиний податок. Назва законопроекту може звучати ще банальніше «Закон про проституцію». Та тут виникне чималий перелік статей, що трактуватимуть, а що ж таке проституція? Звичайно, для влади нашої країни-це дивиною не буде, адже продатися і віддатися, вони вміють краще за «професійних дівиць». От так і живуть, країною керують. А ось для «сутенерів» -це буде чергове випробування на совість, правда її вони вже давно втратили. Ось наприклад, легалізували проституцію, наступним кроком буде вирішення кадрових питань. Думаєте, кадрів у нас вистачає? І так і ні, адже, по Трудовому кодексу, за кожного працівника, що працює на вашому підприємстві, прийдеться платити податок. Тому роботодавці будуть виставляти не аби які вимоги до кандидатів на вакантні посади, типу вища освіта, досвід, вміння та навички. Ось саме тому, доцільним буде створення навчальних закладів де будуть навчати так званому мистецтву. Але щоб вступити у такий навчальний заклад, прийдеться добряче потрусити кишені, тому що проституція –це прибутковий бізнес, що може принести немалі надходження до бюджету міста та країни в цілому. Ну і кому потрібна вся ця морока? Мабуть тому наші жінки (чоловіки) не задумуються над тим скільки вони втрачають продаючи себе нелегально. Не буду сперечатися про дохід, який вони отримують, але з впевненістю можу стверджувати про гідність яку вони знищують. У кожного своє життя, і кожен порядкує у ньому сам. Але не варто забувати про мораль і етику, про духовний світ що гине під жорсткими умовами сьогодення. Можна говорити по даному питанню вічно,  стверджувати та  доводити гіпотези, але ситуації це не змінить.

Сижу и думаю, как устроена наша жизнь, точнее, на чем она построена??

На любви? Может да, а может, нет, а что такое любовь??? Верить, доверять жить, радоваться, и огорчатся вместе, не знаю, а может это не совсем любовь, может это чувство долга, привычка, в конце концов. На вере – да потому что без веры в  сегодняшние, будущее дай прошлое нет смысла жизни. На надежде - да все мы всю жизнь на что-то надеемся, да вот именно надеемся и тут же верим в то на что надеемся…

Интересно и что будет, когда стрела под названием «Смерть», пролетит миг под названием «Жизнь». Тогда мы сядем и задумаемся. А что же я оставляю за собой, что было такого в моей жизни, что я этим могу гордиться?

Вот поэтому наверно нужно прислушаться и задуматься над этими словами: «…у всех нас есть два варианта – мы можем просто жить или же создавать собственную жизнь и судьбу…»

Жило-было Чудо. Оно обитало в саду, щедро украшенном колокольчиками. Их было так много, и звенели они так нежно, что какой-то случайный прохожий назвал этот сад волшебным. Чудо целыми днями упивалось чарующей музыкой, но иногда вдруг срывалось и уносилось в неизвестные дали. Возвращалось оно всегда радостным и очень-очень большим. Оно влетало в сад и кружилось, заигрывая с колокольчиками и весело играя лепестками цветущих деревьев. Однажды, когда Чудо отдыхало в саду и наслаждалось серебристым перезвоном, оно услышало странные звуки. «Мы знаем, как приручить Чудо,- скрипели человеческим голосом несколько новых колокольчиков.- Мы знаем, что нужно сделать, чтобы Чудо всегда было под рукой. Существует несколько Правил, и, если их поселить здесь, Чудо будет подчинятся им и исполнять любые наши желания». Чудо удивилось. Эти колокольчики звучали совсем не так, как нравилось Чуду. «Странные! Неужели они не понимают, что такие грубые звуки не способны вдохновить меня? И почему они хотят позвать сюда Правила? Ведь Правила обитают совсем в другом месте!» Но новые голоса звучали все громче и громче и требовательнее.

«Ну, что ж,- вздохнуло Чудо,- если они так настойчивы, может, стоит познакомится с Правилами? Может, я просто постарело и не чувствую новое время?» И оно улетело.

Вернулось Чудо маленьким и грустным.

Оно не закружилось в танце, а тихонько спряталось в укромном уголке сада, надеясь, что там не будут слышны грубые звуки, бесцеремонно вытеснившие чудесный нежно-серебристый перезвон.

Чуду было плохо. Оно таяло на глазах. Чтобы спастись от навязчивого шума Правил, оно вылетело из сада и прилегло возле одинокого дерева. Во сне ему почудилась песня, которая когда-то звала в дорогу. Эта песня делала его счастливым .

Чудо проснулось. Несколько любимых колокольчиков, изгнанных из сада, лежали рядом и тихо звенели о том, что где-то на свете еще остались другие люди. Люди, которые не придумывают Правила, убивающие чудеса. Эти люди просто ждут Чудо и верят в него.

Чудо улыбнулось и увидело, что растет. Когда оно стало таким большим и сильным, как раньше, оно взлетело и понеслось. Ему нужно было успеть совершить много маленьких и больших дел….

(Наталия Ульянкина)

У щоденній суматосі, ми не помічаємо як пролітають дні. Здається, нещодавно ми ніжилися на сонці, відпочивали з друзями під веселі пісні у теплого багаття. А сьогодні, вже зима, ось лишилося декілька днів і ми перегорнемо ще один рік нашого життя і двома ногами переступимо поріг 2007 року.

Дивно, але у маленькому містечку, на відмінно від міста –гіганта, не помітно цієї суматухи, хаосу у якому щоденно тут живуть люди.

Прокидаєшся, виходиш на вулицю, а там тисячі Людей у кожного свої проблеми та турботи. Хтось поспішає на роботу, а хтось просто вештається містом, цим самим позбавляючи себе байдикування.

Цікаво, а про що ж вони всі думають..?

Закриємо на хвилинку очі, та опинимося у цьому безмежному просторі людських думок…

Ось, сидить собі чоловік на вигляд років 60, а насправді…він ще дуже молодий, та він безпритульний, вештається вулицями, шукає у смітниках залишки їжі, та пустих фляжок з під пива, з надією, що саме вони принесуть йому дохід, для чергової порції спиртного…

Ось стоїть жіночка, яка щедро тулить всім мандарини-так, це новорічний фрукт, який зараз розходить на «УРА!»(погодьтеся 13 грн., в середньому, за кіло-це не малі кошти).

Мандруємо дальше, ось тут безтурботно бігають діти, які грають в сніжки, та пишуть листи до казкових героїв, з надією, що ті принесуть їм довгоочікувані подарунки…

А тут ми зустрічаємо іноземців, здається їм байдуже, до всіх цих людей, адже вони з роззявленими ротами оглядають нове місто…

А,  забули про політиків та дипломатів… Ось вони ніби серйозні та розумні люди, принаймні це на перший погляд, та грим-маса, яку вони кожного дня носять, а лише коли вдасться втекти від людського ока, оттут душа гуляє, та не тільки душа, адже в своєму статусі вони чимало собі дозволяють, як в прямому так і в переносному значенні цього слова.

Ось, так голова обертом і ми тут живемо підлаштовуємось, чи під нас підлаштовуються? Та це вже не важливо, важливо те що кожен із на знаходить свою частинку світу у цьому безмежному просторі, хтось піддається течії, а хтось намагається протидіяти їй, але це вже наше життя і ми обираємо та створюємо його таким, як самі цього хочемо. Тому з святами вас усіх-усіх…нехай кожен із нас знайде ту стежинку, яка для нього є просторою та широкою, яка приведе до того пункту призначення, який ми оберемо самі!

Що за чортівня? я другий день не можу відкири свою поштову скриньку, мені видає, що прийшло шість листів, а тут знову якийсь глюк. Сервіс тимчпсово не доступний!

Допоможіть, хто чим може, бо я скоро буду ненавидіти.........