„раби, підніжки, грязь москви…”

Підполковник Ростислав ВИНАР


І не тільки Москви… Вашингтону, Брюсселю, Тель-Авіву та інших „центрів світової демократії”. Воістину, безсмертне слово Великого Кобзаря, котрим Він визначив серед українців козаків та свинопасів. Чомусь так стається, що в новітній історії до влади в Україні дориваються виключно свинопаси та неукраїнці… Котрі, заледве отримавши свій шмат гнилої ковбаси з корита, починають торгувати багатствами України на Захід, Схід та Північ.

ВО „Тризуб” ім. С. Бандери попереджав – не грайтеся в демократію з антиукраїнськими силами. Не допомогло… Наші „щирі демократи” та „подвизающиеся” в їхній орбіті, виходячи виключно із своїх коритних вузькопартійних інтересів, отримавши благословення з західної півкулі, вирішили показати своїм покровителям відданість ідеалам майдану, демократії, загальнолюдським цінностям та іншій ліберальній лобуді, видуманій для задурманення свідомості людей, й побавитися у вибори без вибору. У вибори, котрі не несли ніякого майбутнього для українців. Взагалі ніякого… Окрім приведення до влади добре організованого бандформування й перетворення влади в існуючій державі Україна у державний бандитизм. До речі, у передвиборчому арсеналі регіоналів було гасло „Україна для людей”, що на „блатному” жаргоні означає „Україна для своїх, для братви”.

Наслідки можна було легко передбачити… Підтриманий усіма українськими олігархами-неукраїнцями (а українців-олігархів я на сьогоднішній день не знаю), під аплодисменти всієї світової свиноти…ой, вибачте, спільноти (це ж добре – в Україну гряде стабільність) й далекі, до болю знайомі звуки „Слався, отечество наше свободное”, на президентське крісло виперся обранець менш ніж третини українських виборців, до того ж неукраїнець-антиукраїнець. І його привели, я дозволю собі акцентувати на цьому увагу, в президентський кабінет, у величезній мірі, наші демократи всіх відтінків та забарвлень!

За три місяці 2010 року, режим внутрішньої окупації, очолюваний двічі „несудимою”, напівграмотною особою (ну, не повертається в мене язик назвати його президентом) та так званим прем’єр-міністром, знову ж таки неукраїнцем, українську мову котрого неможливо слухати без ридання та сліз, встиг, на радість Москві та Вашингтону, позбутись українського збагаченого урану й формально, всупереч 17 статті Конституції, в обмін на ефемерне зменшення ціни на газ на 30%, а фактично – просто задарма, з неймовірного, неземного почуття любові до старшого брата, віддати стратегічно важливу частину української землі під військову базу найагресивнішому на земній кулі імперському утворенню. І наслідки цієї зради ми можемо відчути вже дуже швидко…

Підведемо підсумки… Ми перейшли Рубікон! Дороги назад не існує! Злочинне бандугрупування, котре зараз захопило владу в Україні, швидкими темпами проводить політику повної здачі українських інтересів Москві при байдужому спогляданні з боку Вашингтону й Брюсселю. Наша, так звана, опозиція в чергове оголошує „посполите рушення” для захисту України, тримаючи в голові не порятунок Вітчизни, а можливість у черговий раз проштовхатись до корита. Ще не наїлись…

Досить! Майбутня доля України, доля наших нащадків у наших власних руках! Ми не маємо більше морального права грати за нав’язаними окупантами правилами! Тільки Національна Революція може вибороти майбутнє для нації! Ніякі вибори при існуючій політичній системі не залишають українцям вибору! Рішучість та єдність нації – єдиний шлях до Великої Перемоги!

Ми хочемо перемогти! Ми можемо перемогти! Ми переможемо!

І нехай допоможе нам Господь!

посилання