хочу сюда!
 

Юлія

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Лише від нас залежить те, що обиратимуть наші діти


Познайомившись з Берегинею Польського дому – Маргаритою Дмитрівною, зрозумів, що тут стільки душі, стільки українства, що від того перехоплює подих – Олег Володарський (відео)

У Барі відкрито Будинок польської культури

21 травня у нашому місті відбулося урочисте відкриття Польського Дому. До Бару цього святкового дня прибули високоповажні гості, серед яких: за ступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд, офіційна делегація Сенату Республіки Польща на чолі з Віце-маршалком Сенату Богданом Борусевичем, Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін, голови Вінницької обласної Ради Анатолій Олійник та обласної державної адміністрації Валерій Коровій, делегації з польських міст Рибніка, Квідзина та Стараховіце. Також на урочистості завітали: голова Барської районної державної адміністрації Володимир Саволюк, його перший заступник Неля Мельник, голова райради Михайло Піддубний, Барський міський голова Артур Цицюрський, депутати обласної, районної, міської рад, представники освіти, науки, культури району та області, видатні барчани, представники засобів масової інформації.

 

Створення Будинку польської культури, який будувався упродовж декількох років, стало можливим завдяки фінансуванню за рахунок дотацій Сенату та Міністерства закордонних справ Республіки Польща, а також коштів, виділених місцевою владою. Як запевнив Віце-маршалек Сенату Республіки Польща, новозбудований та урочисто відкритий заклад є дарунком усього польського народу не лише землякам у Барі, а й загалом місту та району. Також високопосадовець висловив вдячність обласній, районній та міській владі за сприяння у роботі зі створення цього культурно-освітнього центру.

Ще одну приємну місію виконав Віце-маршалек – вручив відзнаку Сенату директорові Польського Дому Маргариті Медвєдєвій, яка зробила вагомий вклад у створення та розвиток районного культурно-освітнього товариства поляків, налагодження міцних дружніх стосунків між нашим краєм та польськими містами-побратимами, а також доклала чимало зусиль для реалізації проекту щодо будівництва Польського Дому. Як зазначила заступник голови Верховної Ради України Оксана Сироїд у своєму вітальному слові, волею історії сталося, що частина Польщі та частина України і для поляків, і для українців стали рідною землею. І треба навчитися жити в мирі, відчуваючи, хто є поруч з тобою. Незалежно від того, який гріх мали твої предки, ти мусиш простити і знаходити шлях для розвитку і взаємодії. Цей Дім має бути місцем паломництва політиків, щоб вони подивилися, як треба лікувати історичні рани. І сьогоднішній захід – це не тільки урочистості з нагоди відкриття Польського Дому, це успіх людської мудрості та гідності.

Генрик Літвін, Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні, вітаючи усіх учасників урочистостей, підкреслив, що захід відбувається саме на землі Вінниччини. Як компетентно запевнив дипломат, Вінницька область в Україні є лідером міжрегіонального українсько-польського співробітництва, на наших теренах є багато ак тивних польських громад, у співпраці з якими зацікавлені органи місцевого самоврядування як Польщі, так і України. Також політик висловив щиру вдячність представникам української влади республіканського, обласного, районного та міського рівнів за політику, що спрямована на встановлення та зміцнення дружніх стосунків між нашими країнами, за підтримку місцевих польських культурно-етнічних громад, зокрема і громади, що існує на теренах Барського краю.

Очільники Вінниччини Валерій Коровій (голова ОДА) та Анатолій Олійник (голова облради) підтримали своїх польсько-українських колег, а також висловили вдячність представникам Сенату Польщі за ту велику допомогу, яку їхня країна надає нашій державі, особливо в умовах тієї непростої ситуації, яку переживає Україна. Губернатор та голова обласної ради були одностайні у тому, що відкриття Польського Дому в Барі – важливий день у новітній історії, що спільно написана українським та польським народами на теренах Вінниччини. По завершенні офіційної частини урочистого заходу відбувся концерт творчих колективів польсько-української спільноти району. Виступи артистів були цікавими та різноманітними, представили аудиторії усю різнобарвність української та польської культур. Завершився захід теплими словами, привітаннями, подарунками та урочистим прийомом.

Роман ГРИГОР’ЄВ

Джерело: https://bar-city.gov.ua/article/u-bari-vidkryto-dim-polskoyi-kultury/

 

Маргарита Дмитрівна Медведєва, директорка Польського дому (м. Бар Вінницької області), Заслужена діячка культури Польщі, почесна жителька м. Бар Вінницької області

Затишними вуличками гостинного міста Бар ми дійшли до Польського дому.Це місто мене настільки вразило яскравими, цікавими та різнобарвними знайомствами, що я вже навіть не намагався уявити людину, а лише з цікавістю та нетерпінням чекав на зустріч.

 

Цього разу у нас була запланована програма з почесною жителькою міста Бар, директоркою Польського дому Маргаритою Медведєвою. Переступивши поріг, я одразу відчув, що опинився в місці, де люблять культуру та люблять людей. А познайомившись з його Берегинею, Маргаритою Дмитрівною, зрозумів, що тут стільки душі, стільки українства, що від того перехоплює подих.

 

Комусь вистачає життя лише на те, щоб задовольняти власні потреби та лаяти все навколо, вважаючи, що їм усі винні. Для них немає ні Бога, ні України, ні Нації. Є лише робота, дім, холодильник, а єдина мета – краща робота, краща квартира, більший холодильник. Таких людей можна впізнати по викарбуваному на обличчі виразу постійного незадоволення життям, світом, та країною. При цьому зазвичай вони переконані, що краще за всіх знаються на суспільних подіях, політиці, медицині, економіці, релігії та усіх інших сферах життя і ніколи не відмовляють собі в тому, щоб лаяти та повчати інших.

Та на щастя є й інші: ті, в кому вдосталь душі для того, щоб знати, любити та цінувати одразу дві Нації, дві культури, дві історії. Дві країни. Багатьом з нас знадобився Майдан і війна, щоб усвідомити українство. В той день навпроти мене сиділа дивовижна жінка, що все своє життя усією своєю суттю відчуває дві величні культури: українську та польську, як частинки самої себе. І при цьому в неї вистачає душі прививати культуру та любов до культур нашим маленьким українцям.

 

Мені випало щастя зростати на руках у людей, душі яких також уміщали в собі культурне розмаїття, і від того в них було ще більше любові до людей та до життя. Тому під час цього діалогу, зігрітий теплом душі навпроти, я знову відчував себе маленьким хлопчиком.

Головним постулатом цієї «Сповіді» для мене стало ВИХОВАННЯ. Згадуючи себе маленького, дивлячись на юних вихованців Польського дому я усвідомлював, яким важливим є те виховання, котре отримують наші діти в родині та за її межами. І як важливо самому відповідати тому рівню людей, котрі вкладають душу у виховання молоді.

 

Чи вистачає у нас самих душі для того, щоб любити ближнього і створений Господом світ так, як Він нам це заповідав? Якщо ні, то може перш ніж навчати дітей, ми самі маємо навчитися в них безумовної любові та довіри? Адже лише від виховання залежить чи будуть посеред Нації забуті після втрати батьків діти, покинуті самотні літні люди чи безпритульні тварини.

Кожен з нас сам обирає – зламати гілку, проходячи повз дерево чи самому висаджувати дерева, зателефонувати бабусі чи дідусю або відвідати їх чи провести час з друзями в ресторані, миритися з несправедливістю, жалітися на неї чи кожним своїм вчинком змінювати світ на краще. Лише від нас, від нашого виховання залежить те, що завтра та через роки обиратимуть наші діти. Але таке виховання дається не словами, а лише власним прикладом, власною душею. Тому приймаючи будь-яке рішення, ми маємо запитати себе: чи такими вчинками ми прагнемо виховувати наших дітей.

Розтривожила мене ця «Сповідь». Змусила глибше зазирнути у власну душу та поставити доволі не прості запитання. Тому із красивої будівлі Польського дому я виходив трохи розгублений і навіть дезорієнтований. Я вже взявся за ручку вхідних дверей, коли раптом згадав, що коли ми тільки-но заходили сюди, маленький хлопчик відчинив для нас двері та терпляче їх тримав, доки ми заходили всередину.

 

І після всього, що я усвідомив про виховання під час цієї «Сповіді», цей епізод розповів мені і про це місце, і про його дивовижну Берегиню набагато більше за будь-які слова. Цим діалогом Маргарита Дмитрівна подарувала мені частинку дитинства та беззастережну віру в майбутнє, заради якого ми маємо невпинно працювати над собою. І я безмежно вдячний Богу за цю зустріч.

Авторська програма Олега Володарського«СПОВІДЬ». Герой програми Маргарита Дмитрівна Медведєва, директорка Польського дому (м. Бар Вінницької області), Заслужена діячка культури Польщі, почесна жителька м. Бар Вінницької області

https://youtu.be/uYQL2VOr7fI

0

Комментарии

аноним

11.08.21, 16:31

То есть. Вы должны навязать своим детям их будущее таким, каким вам бы хотелось?