Зачепили хлопці мою душу, їх сила духу та любов до України

Ігор Саханський пише ікони. Величезний світ в душі цієї людини. Немає злості та відчаю — Олег Володарський

Молитва до Пресвятої Богородиці на честь Її ікони «Скоропослушниця»

Преблагословенна Владичице, Приснодіво Богородице, що Бога Слово раніше всякого слова для спасіння нашого народила і благодать Його найбільше за всіх прийняла, Море Божественних дарів і чудес; завжди жива Ріка, Яка подає благодать усім, хто з вірою до Тебе прибігає! Перед Твоїм чудотворним образом припадаючи, молимось до Тебе, Всещедрої Матері Чоловіколюбного Владики: сподоби нас всещедрої милості Твоєї і прохання наші, що ми приносимо Тобі, Скоропослушнице, якомога швидше виконай на користь, утіху і спасіння кожному. Вияви, Преблага, благодать Твою на рабах Твоїх. Подай хворим зцілення і здоров’я; тим, що хвилюються — спокій; полоненим — свободу; страждаючим — утіху. Визволи, Всемилостива Владичице, кожне місто і країну від голоду, хвороби, землетрусу, потопу, вогню, меча та іншої тимчасової та вічної кари. Материнськими Своїми молитвами гнів Божий відверни. Від душевної немочі, спокус та гріхопадінь рабів Твоїх визволи. Щоб ми, перемагаючи спокуси та живучи благочестиво у цьому віці, в майбутньому сподобилися вічних благ благодаттю й чоловіколюбством Сина Твого і Бога, Якому належить всяка слава, честь і поклоніння з Безначальним Його Отцем і Пресвятим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

Учасник російсько-української війни, художник-іконописець Ігор Саханський

Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни. Щоразу, коли необхідно набратися сил, щоб «встати та йти», я подумки повертаюся туди. Хоча і розворушив той візит давно забуті спогади про ту мить, коли 20 років тому після чотиримісячного перебування на розтяжках та спицях мені настав час ставати на ноги.

Прийшовши до тями в реанімації, подивився в лікарняну стелю і почав молитися. Довго не міг повірити, що залишився живий. Та після ейфорії від усвідомлення живим прийшло похмілля у вигляді суворої реальності — невпевнені кроки, твоє тіло, що підводить тебе на кожному кроці, милиці… В ту мить надірвалася одна із струн в моїй душі. Мені пощастило — поруч зі мною протягом всього періоду реабілітації були рідні та друзі. Час та допомога лікарів потроху загоїли фізичні рани, тіло потроху відновлювалося, та те відчуття безпорадності, коли твоє тіло підводить тебе, залишає на душі шрами, котрі не загояться ніколи.

Клевань. Військовий шпиталь. Ігор Саханський. Чоловік, прикутий до візка. Учасник російсько-української війни. Російськомовний українець. Для котрого Україна понад усе.

Він пише ікони. Прагне розвиватися в цьому. В його очах неймовірне прагнення Бога. Живі, усвідомлені очі. Багато непромовлених слів. Багато того, що він прагне написати. Написати олівцями, фарбами, словами…

Величезний світ в душі цієї людини. Немає злості та відчаю, котрі сповнювали мене, коли травма скалічила тіло. Спілкуючись з ним, звертаєш увагу не на фізичну слабкість, а на силу духу цієї людини. Людини, душа якої сповнена любові та вдячності до лікарів та волонтерів, котрі самовіддано допомагають нашим воїнам.

Дивлячись на медперсонал та волонтерів, котрі, забуваючи за сон та їжу, доглядають поранених, ставлять їх на ноги, неможливо підвести їх і дозволити собі думку про те, щоб піддатися відчаю і перестати боротися за одужання. Мало хто здатен із вдячністю та усвідомленням приймати Божі випробування. Та лише зумівши це ми не ламаємося під тиском цих випробувань, а загартовуємося.

Важко було їхати зі шпиталю. Зачепили душу хлопці. Я прикипів до них. Мене вразила їх сила духу та любов до України. Ми ще довго прощалися, фотографувалися на прощання.

А частинка моєї душі залишилася там, разом із хлопцями, котрі здатні прийняти Божі випробування під час найтяжчого їх періоду. Адже у мене самого на усвідомлення мудрості дарованих Господом випробувань пішло більше десяти років.

…Згадав, як санітарка схилилася наді мною зламаним, взяла мене за руку, і ніжно промовила: «Синку, бережи тебе Бог!» І скільки сили, тепла та ніжності було в очах цієї жінки. Тоді я не зміг прийняти її підтримку, зболілий від того, що не бачив сенсу жити далі скаліченим. Та заспокоївшись, я зміг її почути. Віруй! Всім негараздам наперекір. Віруй і ніколи не здавайся! Бог тебе любить. Та і ти мусиш з любов’ю прийняти його випробування і з гідністю їх пройти.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – учасник російсько-української війни, художник Ігор Саханський

https://youtu.be/YPI-2PB9Iog