Отець Дмитро намагався зрозуміти мотивацію «Сповіді»

Молитва до Пресвятої Богородиці в чудотворній Іконі Зарваницькій

До місця уподоби Божого і Твого прийшов(ла) відвідати Тебе, Мати милосердя. Дай мені, о Пречиста Діво, Царице неба і землі і Мати нашого краю, щоби оздоровлений на) побачив(ла) велич Твоєї благодаті. Твоє заступництво одержують змучені, до Тебе прибігають хворі і дістають полегші. Всі, що Тебе в молитвах славлять і Твого покрова шукають, пізнали ласк Твоїх. За їх прикладом і я, недостойний на) і грішний на), прибігаю до Тебе, Преблагословенна, в надії Твого милосердя і не виказаної Твоєї благодати. Поможи мені і заступи мене, негідного(ну), перед престолом серця Твого Сина, відверни справедливий гнів за мої прогріхи, переміни в милосердя і в відпущення. Не дай мені погибати в гріхах моїх, але з джерела ласки Свого Непорочного Серця подай мені просячому(ій) поміч тепер, а особливо в годину смерті. Амінь!

Отець Дмитро Квич, Адміністратор Собору Зарваницької Матері Божої, священик Марійського духовного центру «Зарваниця».

Тепер щоденна молитва стала більш просторовою. Постійне звернення до Господа і святих стало не просто звичкою, а нагальною потребою, на рівні їжі, води та сну. Ти налаштовуєшся на відверту розмову з Богом. І вже не просто розумом, а душею усвідомлюєш, що на цій Землі є людство, котре проходить випробування війнами, хворобами, стихійними лихами. Ти просиш за весь великий та прекрасний світ.

Ти молишся за Україну! За Небесне воїнство, за тих, хто поповнив його ряди на цій війні. Просиш захисту та благословенні тим, хто на фронті. Благаєш про МИР. Ти чекаєш на нього. Ти ним дихаєш. Ти молишся і розумієш наскільки неосяжна велич людського духу. Ти каєшся та просиш прощення.

Ти маленька та щира дитина, твої думки та серце відкриті. Ти усвідомлюєш свою гріховну природу і відчуваєш щастя перемоги над нею. Ти прагнеш всією своєю суттю до любові Отця Небесного. І вже не можеш жити інакше.

Ліворуч від входу до Марійського духовного центру «Зарваниця», в тіні величних стін «заховане» затишне місце для відпочинку. Саме там нас і познайомили з отцем Дмитром. Він спілкувався з паломниками, які прибули до Зарваниці, а ми спостерігали за тим, скільки тепла і любові він віддає людям, котрі прагнуть віднайти Бога та вклонитися святій іконі Матері Божої Зарваницької.

Після знайомства, отець Дмитро уважно вислухав про формат програми. Намагався зрозуміти мотивацію «Сповіді». Він не поспішав. Зазирнув всередину себе. Мудро, усвідомлено, розуміючи ціну та цінність кожного сказаного слова. Це неймовірно – вкотре спостерігати, як глибоко та відповідально священик усвідомлює місію, покладену на нього Богом. Адже лише коли говориш душею є шанс достукатися до душ глядачів і слухачів. Служителям Бога не можна говорити інакше ніж душею.

Занурившись в себе, він налаштовувався на «Сповідь». Звичний до проповідей про Бога, життя святих та сьогодення, зараз він мав говорити ще й про себе самого на очах у Нації і Бога. Поділитися тим, що на душі. Розповісти про те, що бентежить душу та поділитися тим, що її заспокоює. Та йому було легко та вільно дарувати Нації свою «Сповідь». Буденні метушня та негаразди, ці пастки нечистого, не владні над ним.

Ми говорили про Україну. Ми бачили її: обіймали Одещину, пишалися Дніпровщиною, тужили разом з Донбасом, надихалися величчю Києва, дихали Львовом, посміхалися разом з Тернопільщиною, чули Гуцульщину…

Ми кохали та плекали нашу рідну Україну. Ми пронеслися над окопами та бліндажами, оплакали смерті та ув’язнення, вклонилися силі, вірі та незламності… Кожен по-своєму і одночасно разом. Священик та мирянин, православний і католик – різні, проте єдині. Єдині в своїй любові до Матері-України. Не було між нами перепон. Не було нічого, окрім Бога та Богородиці, котра дивилася на нас з ікон люблячими, материнськими очима.

Були МИ. Українці. Діти своєї священної землі. Молитовні та покаянні. МИ!

Отець Дмитро Квич. «Сповідь» – авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/qwcEal5iXQg