хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «технологии»

Японцы представили смартфон в виде человекоподобного робота

Японская компания Sharp представила смартфон RoboHon, сделанный в виде человекоподобного робота.

Японцы представили смартфон в виде человекоподобного робота

Тройку самых дорогих брендов в мире вновь возглавила Apple

Капитализация Apple оценивается приблизительно в 170,3 млрд долларов. Рост за год составил 43%.

Тройку самых дорогих брендов в мире вновь возглавила Apple

Интерактивное кольцо Apple

Компания Apple подала заявку на патент для нового устройства - интерактивного кольца с сенсорной панелью или экраном, которое будет работать в сочетании со смартфоном.

Интерактивное кольцо Apple

Вместо iPhone 6s - получил коробку сахара

Британцу вместо iPhone 6s продали сахар Доверчивого мужчину "надул" уличный торговец Уличный торговец из Манчестера продал незнакомцу сахар вместо iPhone 6s, за который покупатель отдал 500 фунтов стерлингов (16 тыс. грн), сообщает Manchester Evening News, передает Газета.ru.

Вместо iPhone 6s - получил коробку сахара

Skype запустила синхронный перевод голосовых звонков

Skype запустила сервис Translator, позволяющий в реальном времени переводить речь во время разговоров. Как следует из официального сообщения компании, услуга будет доступна для шести языков: английского, французского, немецкого, итальянского, китайского и испанского, передает Русская Служба Би-Би-Си.

Skype запустила синхронный перевод голосовых звонков

Зачем нам много пикслелей в фотоапарате?

Просмотрел одно обывательское и дилетантское видео и решил написать по этому поводу статейку т.к. ситуация, весьма распространенная. Называется оно громко: «Разрушаем мифы о технике!». Я так же разрушу мифы, созданные уже в данном видео и навязываемые другим сплошь и рядом. Навязывают их первым делом производители, которые хотят продать залежавшийся устарелый товар с технологиями вчерашнего дня. Убеждая людей в том, что им больше и не надо. И люди ведутся… Нет, я конечно не против товаров эконом класса. У меня, правда, и на них денег нет. И все же, убеждать что человеку больше и не надо, по меньшей мере, глупо. Другой вопрос, что не все могут пользоваться и этим. Итак, комментарии к видео: [cut text="дальше"].

0:56 - ага. А за одно и через руки. Т.к. как я понял некоторые такие «великие» теоретики... Лады? Ну, поехали... 1:40 с этим я полностью согласен. Поскольку у меня на нокиа камера 5 мб., а матрица, не помню сколько, но очень маленькая. Для того что бы не было шумов приходится включать свет на полную, и разница существенна: при съемки днем и съемки ночью. К примеру, моим смартом, если делать фото, от части, размер маленького пикселя компенсирует ксеноновая вспышка, она дает столько света что хватает даже для маленького пикселя и качество фото сравнительно удовлетворительное. Но если снимаю видео или пейзаж, увы ксенон не помогает. К тому же, при съемки некоторых материалов которые его отражают, к примеру: глянцевых книг  идет отблеск и банально на определенном месте не видно части текста. Но все же размер маленького пикселя можно частично компенсировать хорошей вспышкой. Так что спасибо за интересное наблюдение,  действительно размер матрицы как бы увеличивает воспринимаемый свет. Чем больше матрица, тем больше света пропадет и тем качественнее будет фото. Тем не менее, матрица и пиксилизация это всего лишь два взаимодополняющих, но разных фактора влияющих на качество. Есть множество других, которые так же могут, от части, компенсировать, но не заменить полностью тот недостаток того или иного параметра. Например, если мы говорим о свете, то выдержка. При большой выдержке даже маленькому пикселю будет достаточно света т.к. он его банально будет дольше улавливать. Либо может даже придумают какой-то материал, который улавливает больше света на единицу и будет меньше шуметь. Я не пробовал, но говорят, что даже при охлаждении камеры, к примеру, в морозилке (если она не накроется) шума на фото, заснятом в момент охлаждения, может стать меньше и этому есть определенные объяснения. Так что не стоит переоценивать размер матрицы и сводить все к нему. Так же не стоит недооценивать пиксилизацию. Но все токи, дальше на 2:14 автор видео заявляет, что количество пикселей «НАМ» не важно. Конечно, обычным темным обывателям на данном этапе достаточно и этих убогих 20 мегапикселей. Мне же, как человеку, постоянно развивающемуся и исследующему Мир,  этого мало.  Более того и обыватели, увы, не понимают и не используют возможности больших пикселей из-за своей убогости и недальновидности. Ну, на то они и обыватели - челядь… Я смеюсь с людей которые, имея хороший смарт, что-то переписывают (вывески на стене, объявления, расписание, графики работы и т.д.) Хотя было время «писальщики» смеялись с меня. В их маленькой головке не помещалось понимания того, как я могу потом посмотреть то, что сфотографировал на маленьком экранчике с диагональю 2.4 на компьютере. Многие, как и тогда так и сейчас, подобно деятелям с данного видео, (которое на данный момент просмотрело 111 898 и почти 4 тысячи таких же «Вась» поставили лайки) не знают зачем им телефон, да еще и с хорошей камерой. Видать эти 4000 +1 автор видео,  еще не поняли, что можно просто сбросить фото в дома на компьютер и уже в спокойной обстановке. А не толпясь перед расписанием переписать его в ворд, а не на клочке бумаги. Так же, по-видимому, не понимают, что фото с большой пиксилизацией, можно увеличить с меньшей потерей качества. Вот тут как раз и проявят себя 20 мп. которых может оказаться мало. А 30 или даже 50 мегапикселей будут весьма кстати. Потому что чем их больше, тем больше можно увеличивать без потерь. Имея огромную по современным понятиям пиксилилзацию можно к примеру, снимать пейзажи и печатать их на плакатах. Кстати плакаты можно печатать даже на обычном принтере в дома. Печатая на А4 и потом склеивая. Вот как мою с Менделеевым таблицу.  Так же, при желании или необходимости можно будет, сделать портрет с групповой фото или с фото человека, которого засняли с далека. А самое главное с большим количеством мегапикселей можно разобрать мелкие детали фотографии при её увеличении. Например, очередные часы Пескова за 1 400 000 долларов, которые он купил на кровно заработанные деньги, и небось задекларированные.  Но не будем о политике, т.к. за это врунете банят. Поэтому наверно нельзя использовать хорошие камеры с большой пиксилизацией, диктофоны и писать свои мысли.  Иначе в лучшем случае вас не кто не заметит, а в худшем просто начнут банить, как меня практический на всех ресурсах.
Так в т.ч. и с помощью ограничения технологий пастухи регулируют и направляют  стадо на бойню. Не может же пастух управлять людьми, а вот овцами это пожалуйста. Вот поэтому и пытаются превратить людей в овец.   Благо с появлением современных дивайсав овец становится меньше. Правда и тупым пастухам выдают новые батоги СМИ и СММ. Но и сейчас многие до сих пор не знают зачем им то или иное устройство и грубо говоря имея бульдозер рвутся копать землю и грызть гранит глупости руками и зубами. В общем судя с того что, создано в данном видео не автор «развенчиватель мифов» ни обыватели так до сих пор не поняли зачем им камера с большим разрешением. Вот уж действительно - «Мартышка и очко…»  Кому-то и 1,2 мп. много.  А если сильно постараться, то стадо можно убедить даже в том, что им и интернет не нужен. Мне же как человеку, чувствующему себя попавшим с будущего, технологий прошлого и настоящего не хватает.  Вот к примеру, фотографировал Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР . В сканер данная книженция банально не влезет, таскать с собой её не удобно. А вот отщелкать и распознать это вариант. Кстати я её еще и проиллюстрировал. Но шрифт там маленький и мне даже хорошей камеры, (если не изменяет память) с 16 мп и приличной матрицей, было мало.   Так же я часто использую камеру для съемки маленьких объектов. Разных насекомых, или даже объектов микромира поэтому опять же мне чем больше пикслелей, тем лучше. Да и не только мне. Примеры использования камеры с большим количеством мегапикселей в обычной жизни для стандартной съемки уже приводил выше.  Но можно привести еще массу для находчивых и неординарных людей. Для чего еще можно использовать с пользой хорошую камеру? Если рассматривать макросъёмку, то для фотографирования и идентификации клещей которые могут впиться в ногу во время похода, заноз, анализа повреждение микросхем и многое другое до чего человеческий не вооруженный глаз слабоват.
Более того, мне хотелось бы,  что бы камера будущего даже в смартфоне имела не только большую матрицу и как можно большую пиксилизацию, но и фотоэлектроумножитель (что бы видеть ночью без света). Кроме этого,  у неё должен быть максимально возможный оптический зум. А удобные и легкие насадки, либо встроенные элементы, должны давать возможность использовать камеру как подзорную трубу, микроскоп, эндоскоп и  дальномер  самое главное, как уже писал устройство для записывания вещ. доков. Если дальномер и подзорная труба нужна в основном в зоне АТО, а микроскоп при в больнице, идентификации паразитов и оценки качества продуктов, то собственно хорошая камера должна стать главным оружием для борьбы с зажравшимися чиновниками, судьями, политиками и т.п. коррупционерами любого уровня. А не только покупающими часы за миллионы. Это в нашем обществе самое главное, т.к. увы с коррупцией не борется, как это не парадоксально даже комитет по коррупции. Но увы, примеров съемки коррупционеров и наглых чиновников у меня пока нет. В т.ч. и из-за того, что нет хорошей, подходящей камеры.  Поэтому вернусь к использованию камеры как микроскопа. Вот как превратить вебку в микроскоп буквально развернув объектив «Микроскоп из web-камеры За 5 минут!». Фото крови выложил я. Овальные эритроциты с ядрами – эритроциты птицы. Так что я не пустой болтун и простак как автор видео, и тысячи ему подобных, не понимающих зачем им (очки) смарт с хорошей камерой. В отличии от них, я могу сказать на личном опыте что все это сделать возможно и порой даже не сложно. На мобилку у меня так же есть самодельные насадки. Увы сейчас нет времени искать и демонстрировать их, но есть много любительских иновационных проектов как сделать с помощью обычной прозрачной бусинки микроскоп на подобии микроскопа Левенгука. Или как сделать спектрометр. Конечно профессиональный спектрометр стоит на данный момент 3000 баксов. Но очень надеюсь, что технологии науки как раз из-за иноваторов и изобретателей станут доступными и будут буквально у каждого в кармане.  Разработки карманных самодельных спектрометров даже на основе обычных СД дисков так же уже ведутся. Они тоже могут появится в камере самртфона. Помимо этого в камере должны  быть и  сменные фотофильтры, и кварцевая оптика способная улавливать ИК и УФ. Тогда можно будет анализировать свет за пределами видимого спектра. Но главное, что бы ко всему этому  был соответствующий софт который смог бы обрабатывать фото и анализировать результат: спектры, длину волны количество того или иного цвета и т.д. Для того что их можно было проводить еще  качественнее анализировать фото  должны быть в Raw-формате. Но увы он уже в смартах, да и в телефонах пока все еще встречается редко. Еще мне очень не хватает фокусного расстояние, а за одно и слежении за лицом. Т.е. если бы было большое фокусное расстояние и возможность камере самой следить за лицом можно было бы снимать селфи-фильмы, а не фото. Ну это опять же нужна соответствующая начинка + хороший софт. Буквально, когда писал данную статью нашел видео где с помощью сменных насадок решают проблему широкоформатной съемки смартфоном.
 Опять же у челяди может возникнуть глупый вопрос.   А зачем все это надо? Зачем нам учится, зачем нам электричество в домах и спектрометр в мобильнике? Ведь наслаждающимся жизнью смазливым блондинкам достаточно мыльницы и селфи-палки. Думаю, грамотному читателю на данный вопрос отвечать не надо, а отсталым индивидуумам отвечать бес толку. Поэтому я приведу еще пару примеров.
У меня зрение плохое, очки не ношу и меня иногда спасал даже тот маленький цифровой зум в камере с помощью которой я наводил и читал что-то, что было либо очень высоко, либо далеко написано. Да и любому человеку, мне кажется, мини бинокль, да еще и с хорошей камерой под рукой не помешал бы. Про микроскоп отдельная тема. С помощью микроскопа я исследую содержание микроорганизмов в питьевой воде, могу (если куплю камеру Горяева) посчитать содержание эритроцитов, даже в своей крови не обращаясь к врачам, да и вообще иногда интересно что-то порассматривать под микроскопом + имея микроскоп встроенный в камеру с фото и видео можно поделится с друзьями. А если камеру удастся использовать как ФЭК или спектрометр, то вы сможете прям на базаре или в магазине исследовать состав некоторых продуктов. Думаю, в свете того что сейчас полно подделок и суррогатов это весьма актуально.  А если для камеры разработают соответствующий софт, то смарт сам сможет анализировать некоторые фото и выдавать информацию. Для этого и считать не чего не надо будет. Уже сейчас вполне легко можно буквально в дома модернизировать смартфон что бы им можно было фотографировать и автоматический подсчитывать к примеру количество эритроцитов в крови, или количество бактерий в продуктах. Т.е. уже сейчас можно сделать из смартфона лабораторию в кармане, подзорную трубу и анализатор фото.
Так что на последок хочу процитировать великих: Если бы я спросил людей, что им нужно, они ответили бы, что хотят более быстрых лошадей.
Генри Форд
...Как показывает практика, люди не знают, что им нужно…
Стив Джобс
И добавлю от себя. Для того что бы у людей появились человеческие потребности их надо сделать людьми.
Роман Болгарчук ©
наверх
в закладки

Революційний електромобіль Faraday Future


Жменька ветеранів Кремнієвої долини вирішили не сидіти склавши руки, а залучити інвестиції та заснувати стартап в Каліфорнії, щоб протистояти спадщині автопрому за допомогою повністю електричного автомобіля. Звучить знайомо? Все ж, це не Tesla Motors, а Faraday Future - новий американський стартап, який обіцяє випустити революційний електромобіль в 2017 році і, подібно відомому дітищу Ілона Маска, названий на честь знаменитого фізика - в даному випадку «батька» електромагнетизму Майкла Фарадея.

Крім цього, відомо небагато щодо даної таємничої компанії. Як повідомляє Motor Trend, не розголошується навіть ім'я засновника компанії. Штаб-квартира Faraday Future знаходиться в будівлі колишнього центру досліджень і дизайну Nissan в Каліфорнії.

Читати більше про електромобіль Faraday Future

Нетрадиционное в традиционном мире.





Человек настолько привыкает к вещам, которыми пользуется ежедневно, что даже не задумывается, что их можно использовать каким-либо другим способом. Вряд ли обыватели задумываются, как не по прямому назначению можно использовать картофель или гигиенические тампоны. Но учёные, как известно, «не от мира сего», поэтому и находят порой для старых банальных вещей неожиданные способы применения. 


Желатин
Обычно известен, как вещество, которое используется в приготовлении кондитерских изделий или же в столярном клее. Несмотря на то, что большинство людей представляет его себе в виде липкого вещества, это порошок, изготовленный из измельченной кожи, хрящей, костного мозга и жил животных. Это делает его идеальным материалом для использования в текстильной промышленности. 

Учёные сделали пряжу из желатина, которая затем обрабатывается спреем из формальдегида и ланолина. В итоге получается прочная, теплая пряжа, которую можно использовать для изготовления теплых вещей.

Солнечный свет
Практически в любом доме минимум в течение полдня полно солнечного света. Но можно ли его использовать как-либо, кроме естественного освещения? Ученые придумали способ консервации солнечного света. Использование солнечной энергии во всем мире сейчас переживает период бурного расцвета, в одних США уже смонтировано около полумиллиона солнечных энергетических систем, при чем их количество постоянно растет. Солнечные батареи собирают и сохраняют солнечную энергию в аккумуляторах, но их использование по-прежнему ограничено из-за зависимости людей от жидкого топлива. 

Ученые из Гарвардского университета смогли превратить солнечный свет в жидкое топливо. Они создали систему искусственных листьев, которая использует солнечный свет для расщепления воды, а затем использует бактерии для преобразования полученного водорода и кислорода в жидкое топливо изопропанол. Сейчас ученые пытаются добиться увеличения эффективности этого процесса.

Тампоны
В городах, как правило, существует два вида канализационных систем. В одной накапливаются отходы жизнедеятельности человека, а во второй собирается дождевая вода, которая затем стекает в реки. К сожалению, дождевая канализация иногда загрязняется сточными водами. Соответственно, далее загрязняются и источники проточной воды, в которую выходят ливнестоки. Как же можно выяснить, произошло ли загрязнение? 

Одним из способов является прокладывание волоконно-оптических кабелей через систему канализации, с помощью которых можно определить источник загрязнения. Но подобные кабели стоят около $ 13 за метр. Другим способом являются спектрофотометры, которые также стоят очень дорого. Оказалось, что для подобной цели можно использовать обычные тампоны, изготавливаются которые из абсорбирующего необработанного хлопка. 

Когда этот материал входит в контакт с химическими веществами, то он их поглощает. Даже минимальное воздействие химвеществ на тампоны приводит к тому, что они начинают светиться под ультрафиолетовым светом в течение 30 дней после загрязнения. Это делает тампоны идеальным инструментом для поиска загрязненной воды.

Картофель
Можно ли сделать батарейку из картошки? Звучит безумно? А на самом деле ученые сделали это. Батарейка из обычной картофелины и светодиодов может освещать комнату на протяжении более месяца. Понадобится 2 картофелины, 2 медных провода, 2 длинных оцинкованных гвоздя и 2 зажима-крокодила. На самом деле, в странах, где наблюдается нехватка электроэнергии, также есть проблема с нехваткой питания, поэтому полезность изобретения очень спорная.

Чернила
В то время, как большинство людей используют перьевую ручку для рисования или письма, ученые использовали ту же ручку для хранения энергии. Большинство чернил сделаны из красителя на масляной основе, которые можно использовать в суперконденсаторах. Когда исследовательская группа из Китая начала рассматривать пути повышения эффективности суперконденсаторов, то было замечено, что обычные чернила могут стать идеальным покрытием для суперконденсаторов.

Наполнитель для кошачьих туалетов
В феврале 2014 года на объекте ядерных отходов в Нью-Мексико случилось ЧП: взорвался 55-галлонный контейнер с радиоактивными отходами. После нескольких месяцев расследования, выяснился виновник аварии: кто-то купил не тот вид наполнителя для кошачьих туалетов, который вступил в реакцию с отходами. Оказалось, что подобный наполнитель не только хорошо впитывает испражнения кошек, он также поглощает радиоактивные отходы. 

До 1950-х годов в кошачьих туалетах использовались песок, земля или пепел. Сегодня в кошачьих туалетах применяют сверхабсорбирующую глину. Как выяснилось, смешивание этой глины с радиоактивными отходами предотвращает взаимодействие отходов с окружающей средой.

Пластиковые пакеты
Пластиковые пакеты, как известно, вредны для окружающей среды. Пластик в них изготавливается из нефти, которая не бесконечна. Также подобные пакеты из пластика разлагаются в естественной обстановке около 20 лет. Когда кульки и пакеты из целлофана попадают в окружающую среду, то множество животные может задохнуться, проглотив их. В некоторых частях Мирового океана пластика в воде больше в шесть раз, чем планктона. 

Исследователи обнаружили, что использованные пакеты могут быть преобразованы в довольно полезные вещи. Например, пластиковые пакеты могут быть использованы для производства дизельного топлива. Также их можно переработать в природный газ, бензин и гидравлическое масло. Поскольку пластиковые пакеты изготавливаются из топлива, при переработке можно восстановить почти 80 процентов этого топлива.

Кошачья мята

Любители кошек наверняка знают то, как их пушистые любимцы буквально сходят с ума от одного запаха этого растения. Оказывается, что равно настолько, как кошки обожают кошачью мяту, настолько насекомые ее ненавидят. Лабораторные тесты еще в 2001 году показали, что кошачья мята в 10 раз более эффективна против комаров, нежели любой репеллент.

Детская присыпка
Детская присыпка первоначально использовалась для предотвращения опрелостей. Но ее не рекомендуют врачи, поскольку ребенок может вдохнуть порошок, что приводит к повреждению его нежных легких. Некоторые женщины также используют детскую присыпку, чтобы не натирать внутреннюю поверхность бедер, хотя исследования показали, что подобное может увеличить шансы развития рака яичников. 

Неожиданное применение этой присыпке нашли ученые-вулканологи. Для изучения извержений был построен симулятор извержения вулкана, в котором используется этот порошок. В свете лазерных лучей просто идеально видно его распространение в воздухе.

Блеск
Косметический блеск получил дурную славу в последние годы. Он настолько часто вызывает раздражение кожи, что многие компании начали от него отказываться. Однако, в декабре 2014 года было найдено нестандартное применение блеска. НАСА в данный момент строит гигантский космический телескоп "Джеймс Вебб", который предназначен для замены телескопа "Хаббл" в 2018 году. Ориентировочная стоимость постройки составит $ 8 млрд, а весит телескоп будет около семи тонн. 

НАСА пытается найти более дешевую и легкую альтернативу огромному зеркалу будущего телескопа (его вес при нынешних технология составит около 400 кг). Вместо использования твердого зеркала, инженеры НАСА рассматривают возможность технологии "Орбитальная радуга", согласно которой в случае необходимости в космос будет выбрасываться облако отражающих свет частиц. Идеальными в данном варианте выглядят как раз частицы блеска. 

Застаріла військова техніка Росії: бутафорія для пропаганди

Більшість російського озброєння, яке вона видає за «надсучасне», родом з 70-х

Рік після анексії Криму та розв'язання війни на Донбасі Кремль провів у стані мілітаристського чаду. Російські засоби масової агітації та пропаганди невпинно мовили про перевагу російського озброєння над західним.

А коли керівник державного інформагентства «Росія сьогодні» Дмитро Кисельов відкрив всім очі на те, що Росія – єдина країна, яка «здатна перетворити США на радіоактивний попіл», в засобах інформації країни всерйоз почали обговорювати, скільки ракет «Тополь-М» потрібно, щоб не стало США, Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії, і за скільки годин російські танки дійдуть до Варшави і Берліна...
Здавалося б, апофеоз. Але немає межі – не тільки досконалості, але й військово-патріотичному чаду. Парад 9 травня 2015 року, а ще більшою мірою піар-кампанія, що його супроводжувала, це довели.
Разом з тим, саме цей небувало пишний парад і пафосні коментарі, які супроводжували його, дають не тільки привід, а й нові можливості реально оцінити ситуацію зі «надновим» озброєнням російської армії.

Авіація: нове старе

Оптимістично сприйняли офіційні російські ЗМІ нещодавню ідею Сергія Шойгу про відновлення виробництва надзвукових стратегічних бомбардувальників Ту-160 «Білий лебідь»: «Ще одним приводом як слід напружитися для «натівців» стала заява міністра оборони Росії Сергія Шойгу щодо відновлення виробництва надзвукових стратегічних бомбардувальників Ту-160, здатних нести ядерну зброю на відстань до 14 тисяч кілометрів без дозаправки і які володіють купою інших корисних якостей. Для Заходу це унікальна машина, якій немає рівних у світі...».

Преса, повіривши, повторює твердження Шойгу, що це «унікальна машина, яка випередила час на кілька десятиліть» і що «кращого літака в надзвуковому класі ніхто ще не придумав».

Приблизно такі ж оцінки даються іншому стратегічному бомбардувальнику, Ту-95. Тим часом, за своїми технологічними рішеннями Ту-160 перебуває на рівні кінця 60-х років минулого століття, коли цей проект і розробляли, а Ту-95 – ще далі у часі: свій перший політ він здійснив у 1952 році.

В «аерошоу» над Червоною площею не було жодної післярадянської розробки. Був, наприклад, показаний під виглядом «новітнього» фронтовий бомбардувальник Су-24, який почали проектувати в 1965 році. Основний винищувач нинішніх російських ВПС Су-27 почали розробляти в 1969 році, а його основний російський «конкурент», МіГ-29 – розробка 1972 року. Звичайно, обидві машини неодноразово модифікувалися, але можливості будь-якої модифікації зовсім не безмежні, і стара машина, скільки її не модифікуй, на принципово нову не перетвориться.

Ще в 2009 році Міністерство оборони Росії визнало, що близько 200 з майже 300 винищувачів МіГ-29 не можуть піднятися в повітря через корозію хвостового оперення. Пізніше комісія ВВС встановила, що корозія хвостового оперення вразила не менше 80 відсотків усіх МіГ-29. При заявленому ресурсі планера близько 20 років служби (2,5 тисячі годин), значна, а можливо, і велика частина цих винищувачів відлітала вже понад 25 років. Перехоплювач МіГ-31 пішов у серію в 1979 році, але з 1993 року більше не виробляється і, як повідомлялося в квітні 2013 року на слуханнях в Держдумі, у військах залишилося не більше 120 таких машин.

Головком ВПС Росії Віктор Бондарєв тоді ж заявив, що перехоплювач і елементна база до нього застаріли морально і фізично. Важкий винищувач Су-30 – це модернізація навчально-бойового Су-27 УБ, літає з 1989 року, особливо багато їх в Індії, проте індійці нарікають на низьку якість цих машин, шість з яких вже втрачено. Основні претензії – ненадійність роботи двигунів, через дефекти яких Су-30 виходить з ладу раніше, ніж заявлено в гарантійних зобов'язаннях, багато претензій до його електроніки, яка нерідко дає збої, катапультного сидінню, яке має неприємну властивість спрацьовувати автоматично під час керування. Флагман російської військової авіації, винищувач-бомбардувальник Су-34 – це лише модифікація заслуженого ветерана Су-27, який почали проектувати на початку-в середині 1980-х рр. Офіційно він вже в серійному виробництві і щосили постачається до військ, насправді про повноцінну серійність говорити поки рано. Кілька років тому комісія главкомата ВПС надіслала висновок на ім'я міністра оборони, в якому стверджувалося, що всі Су-34, які постачаюься до військ, мають значні дефекти, що перешкоджають їхньому повноцінному бойовому застосуванню. Причому, кожна з машин мала свої індивідуальні проблеми, а сам Су-34 «викликає нарікання у екіпажів, які змушені кожен політ боротися з недоробками»: в основному це стосувалося радіолокатора і прицільно-навігаційної системи.

За кілька місяців до параду на Червоній площі йшлося про те, що флагманом повітряної його частини буде винищувач п'ятого покоління, який «не має аналогів», – перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації (ПАК ФА) Т-50. Однак Т-50 був виключений з льотної програми параду, що говорить про невпевненість військових в його надійності. Вся істотна інформація щодо характеристики виробу засекречена. Головком ВПС Віктор Бондаренко ще в липні 2012 року обіцяв, що в 2013 році ВПС отримають перші 14 серійних Т-50, а в 2015 році почнуться планові серійні постачання. Проте літак все ще перебуває на стадії випробувань, в наявності лише п'ять льотних прототипів цієї машини, і для військових випробувань ще не випущено жодної машини. Ба більше, представники Міністерства оборони вже заявили, що замість запланованих 52 винищувачів Т-50 буде вироблено лише 12. Як вважають експерти, окрім суто фінансових проблем це пов'язано з невдоволенням військових характеристиками ПАК ФА з двигунами «першого етапу», тож якщо Т-50 і з'явиться у військах, то не раніше, ніж у 2020 році.

Не вірте, друзі, в каравани ракет!

Тепер про міжконтинентальні балістичні ракети (МБР). Відомо, що вже давно минув гарантійний термін експлуатації ракетних комплексів УР-100Н УТТХ – вона ж РС-18, за західною класифікацією SS-19 mod.3 Stilleto. РС-18 – двоступенева рідкопаливна МБР шахтного базування, розроблена понад 40 років тому. Точніше, це модифікація балістичної ракети УР-100Н розробки 1967-1973 рр. З 1984 року ця МБР більше не виробляється, а з кінця 1990-х років поступово знімається з озброєння. Своє ця система відслужила, і навряд чи хтось зважиться дати гарантії продовження терміну її експлуатації: невідомо, як поведе себе агресивне рідке паливо, яке поступово роз'їдає баки. Не кажучи вже про застарілу радянську електроніку, розроблену чотири десятки років тому. Формально цю проблему вирішили розчерком пера, продовживши минулий гарантійний термін ще на п'ять років і довівши до 25.

«Тополь-М», якщо вірити російській телепропаганді і промовам керівників оборонної промисловості і міністерства оборони, – надсучасна зброя. У обивательській свідомості воно міцно прижилося просто-таки як суперзброя – пам'ятаєте надписи на футболках: «Не смішіть наші «Тополя»?

Однак ця МБР – дещо модернізований варіант «Тополя» РС-12М, рішення про розробку якого взяли в 1977 році. Мобільність і невразливість «Тополя» - теж «звістка з минулого»: їхнє переміщення відслідковуються сучасною космічною розвідкою.

Ще одна всім росіянам відома, нехай і з чуток, МБР – твердопаливна балістична ракета морського базування Р-30 «Булава», призначена для озброєння атомних підводних човнів проекту 955 «Борей». Всі пам'ятають її випробування: «Булава» то не злітала зовсім, то самоліквідувалася, то відхилялася від курсу, то у неї відмовляли різні ступені двигуна, а боєголовки або не досягали мети, або не розділялися... Проте виріб визнали боєздатним, хоча, як помітив в одному з інтерв'ю директор Центру з проблем національної безпеки полковник Анатолій Циганок, для взяття на озброєння необхідно 95 відсотків успішних пусків.

Не вийшло і запланованої уніфікації «Булави» і «Тополя»: морська ракета товща за наземну, але коротша за неї майже вдвічі і легша у понад 10 тонн. Та й закидає «Булава» меншу бойову вагу, ніж «Тополь-М», летить на 3000 км «ближче» (коли летить). Залишається констатувати, що вже шостий десяток років російські конструктори марно намагаються сконструювати надійну і ефективну твердопаливну балістичну ракету морського базування. Спеціально під «Булаву» була розгорнута надзвичайно дорога програма будівництва серії атомних підводних човнів (АПЧ) проекту 955 «Борей». Спочатку планували до 2020 року спустити на воду вісім підводних носіїв «Булави», потім плани скоротили до п'яти. Наразі спущені на воду і введені в дію три АПЛ цього типу, будується ще два підводних ракетоносця, також під «Булаву» перероблена АПЛ проект 941 («Акула») «Дмитро Донський». Але при цьому, йдеться в доповіді Центру аналізу стратегій і технологій, «їхнє бойове чергування до теперішнього часу так і не почалося».

Ще один широко розрекламований проект – бойовий залізничний ракетний комплекс (БЖРК) «Баргузин». Як сказано в блозі міністра оборони Сергія Шойгу «Вконтакте», «БЖРК мають низку унікальних переваг. По-перше, неперевершена мобільність – за день ракетний поїзд може пройти до тисячі кілометрів. По-друге, скритність – з супутника складно підрахувати кількість візків під вагоном , зате легко заховати склад в мішанині вагонів будь-якої великої станції. До того ж у вільний від бойового чергування часу БЖРК ховалися в скельних тунелях, де їх було не дістати не те що супутнику, але навіть балістичній ракеті».

Було оголошено, що до 2020 року планується розгорнути до п'яти ракетних полків, оснащених БЖРК «Баргузин». Проте генеральний конструктор Юрій Соломонов, виступаючи днями перед випускниками декількох московських шкіл, заявив, що «розробка такого комплексу ведеться, але завершиться вона дуже не скоро», відмовившись назвати навіть приблизні терміни надходження БЖРК на озброєння РВСН.

Як вважають експерти Центру аналізу стратегій і технологій, на озброєнні РВСН є «невиправдана безліч типів бойових ракетних комплексів» (вже 10 типів), а «виробництво і розгортання цих ракетних комплексів в перспективі поглине колосальні ресурси і збільшить багатотипність систем, які перебувають на озброєнні. При цьому раціональність витрат на рухливий залізничний ракетний комплекс «Баргузин» взагалі викликає сумніви...».

Академік Олексій Арбатов і зовсім вважає, що справжня причина майже істеричної ядерної риторики – заклопотаність російського керівництва перевагою НАТО у силах загального призначення, особливо в частині новітніх ударних та інформаційно-керуючих систем. При цьому він посилається на думку військового експерта, редактора «Військово-промислового кур'єра» полковника Михайла Ходаренка, який змоделював таку гіпотетичну ситуацію: що б сталося, якби на стороні української армії зі своїм штатним озброєнням, на своїй штатній техніці почали би битися «добровольці і відпускники» із США та Європи. На думку полковника, противник цих «відпускників» протримається кілька годин.

Ходаренок, зокрема, пише: «Успіх збройного протиборства із застосуванням тільки звичайних засобів ураження в цьому випадку очевидний. Він, безумовно, буде на боці Заходу. На жаль, сучасна російська армія ще мало чим якісно відрізняється від радянської попередниці зразка 1991 року. І новітнього озброєння, що відповідає високим вимогам XXI століття, в ній не так вже й багато».

Звідси і висновок: «За жодних обставин не можна допустити втягування в конфлікт на південному сході Збройних Сил Російської Федерації. Наша країна, армія і флот... ще не готові до масштабного збройного протиборства із застосуванням тільки звичайних засобів ураження».

Ось і поговоримо тепер про «звичайні засоби ураження».

Танки бруду не бояться

Кампанія з рекламування новітніх зразків бойової техніки досягла свого піку до параду 9 травня 2015 року. Техніку, яка пршла того дня Червоною площею, величали чудо-зброєю, здатною переломити хід будь-якого бою. В офіційних коментарях переважали епітети «легендарний», «унікальний», «новітній», «найсучасніший», «який не має аналогів», «не має рівних», «кращий у світі»...
«Родзинкою» став вперше показаний публіці танк Т-14 «Армата», на компліменти якому не скупилися. Віце-прем'єр Дмитро Рогозін навіть заявив, що Захід відстав від російського танкобудування на 20 років. В унісон мовили інформагентства: «майже невразливий високотехнологічний комплекс», може вести «одночасно десятки цілей на землі і в повітрі, оснащений унікальною композитною бронею і електронними системами, що не мають аналогів», здатний «розпізнавати і купірувати левову частку небезпек» і, зрозуміло, «стріляти на відстань, недоступну для кращих натівських зразків». Виявляється, навіть у головного конкурента Т-14, німецького танка «Леопард-2» «немає снарядів, здатних пробити броню «Армати». Знову ж таки, гармата «Армати», точніша на 120-мм за гармату L-55 модернізованого «Леопарда-2А7», «при цьому зносостійкість російського стовбура набагато краща, ніж у конкурентів».
«Сказати, що нова машина не має собі рівних за своїми технічними показниками, – захоплюється вже головна урядова газета, – це не сказати нічого. Вона перевершує основні бойові танки інших країн: «мало того, що її вежа ненаселена, так «її управління повністю цифрове», екіпаж перебуває в спеціальній броньованій капсулі і це «величезний крок вперед для російського танкобудування». Та й знаряддя американського «Абрамса» ось «уже понад 25 років не знає значних модернізацій. Ба більше, вона є ліцензійною копією німецької гармати Rheinmetall Rh-120, яка має досить скромні характеристики».

Зауважимо, що принизливі репліки видані на адресу гармати Rheinmetall Rh-120 (вона ж L-55), яка майже одностайно визнана військовими фахівцями кращим на сьогоднішній день танковим знаряддям. У той час, кли гармату «Армата» в дії якщо хтось і бачив, то лише гранично вузьке коло осіб на секретних полігонах. Проте головна урядова газета примудрилося порівняти «Армату» навіть з ... винищувачем Т-50: «крім ураганної міці обох, на них буде встановлено унікальну радіолокаційна станцію», яка «може одночасно тримати в «захваті» до 40 наземних і 25 повітряних цілей, а також візуально контролювати територію в радіусі 100 кілометрів». Щоправда, щоб «візуально» оглянути територію в зазначеному радіусі, «Арматі» довелося б здійнятися, але і це навряд чи допомогло б: дальність виявлення цілей навіть бортової РЛС «Арбалет», призначеної для ударних вертольотів Ка-52 і Мі-28, не перевищує 30-57 км, та й супроводжує вона не більше 10 цілей.
Під час репетицій параду диво-машина не менше трьох разів виходила з ладу. Причому один раз прямо на Червоній площі, під час генеральної репетиції. «Гвоздь параду» тоді не змогли відбуксирувати до завершення репетиції навіть за допомогою спецтехніки.

За даними військових, під час репетицій на полігоні в Алабіно виникали проблеми з органами управління агрегатами трансмісії. Представники «Уралвагонзавода» намагалися перекласти провину на самих військових, стверджуючи, що «екіпажі там зовсім ненавчені» і солдати-строковики просто не впоралися з керуванням. Але представник Міністерства оборони у відповідь назвав твердження про непідготовлених строковиків «цілковитою дурницею». Та й під час самого параду було помітно, що Т-14 деколи робила ривки під час поворотів, в той час як техніка старих зразків, включаючи навіть воістину легендарні Т-34, рухалася і поверталася цілком плавно. Виходить, праві військові, і розробники представили виріб з «сирою» ходовою частиною, яку ще доводити і доводити? Але якщо навіть є вина армійців-водіїв, питати все одно з розробників: значить, машина складна в управлінні, примхлива і занадто чутлива до класу водіїв.

Утім, все це не має жодного значення. «Якщо завтра війна, якщо завтра в похід», воювати доведеться не на «Арматі», а на техніці старих зразків: жодної «Армати» у військах немає, на озброєння вона не взята. Ба більше, поки це навіть не серійний або хоча б передсерійний зразок: існує лише кілька екземплярів досвідченого прототипу, зроблених, схоже, тільки для параду. Навіть гіпотетично міркувати про якісь видатні якості нового виробу неможливо: його тактико-технічні параметри відомі гранично вузькому колу фахівців, та й то лише теоретично. Проведено лише попередні заводські випробування, але поки не було випробувань полігонних, військових, а потім і державних. Лише після цього може відбутися рішення Держкомісії, і танк відправиться до військ для дослідної експлуатації в усіх природно-кліматичних зонах. Поки ж ніякого танка Т-14 «Армата» немає – ні юридично, ні фізично: був показаний лише досвідчений екземпляр-прототип якоїсь перспективної платформи.

Що можна сказати щодо інших «родзинок параду»? Бойова машина піхоти (БМП) на базі платформи «Армата» Т-15 – той же танк Т-14, хіба лише з іншою вежею-модулем. Знову ж таки, в наявності лише кілька примірників досвідченого прототипу, які не пройшли випробувань, держкомісією не прийняті, на озброєнні не перебувають і в серійному виробництві не знаходяться. Перспективна гусенична платформа «Курганец-25» розроблена ще в кінці 1990-х – початку 2000-х років, однак досі на озброєння не прийнята і в серійне виробництво не запущена. Колісний БТР «Бумеранг» вперше показаний в 2013 році, але це теж розробка, якої немає ні в серії, ні у військах.

Але раз немає «проривного» танка, який нібито «обнуляє» всю західну бронетехніку, виникає питання: а чому раптом знадобилося влаштовувати таку гучну рекламу не реальній машині, а фактично її праобразу? Адже ще зовсім нещодавно керівники російського воєнпрому запевняли, що Т-90 – новітній і кращий в світі, та й модернізований до його рівня Т-72 нітрохи йому не поступиться.

Однак війна з Україною виявила реальну ціну цим деклараціям. Як констатує Центр аналізу стратегій і технологій, саме під час військових дій на південному сході України «основні радянські танки покоління Т-64 / Т-72 / Т-80 остаточно дискредитували себе своєю низькою живучістю і, як наслідок, високими втратами екіпажів... Можна з упевненістю констатувати наявність гострої необхідності повної заміни всіх танків Т-72 і Т-80 у Збройних силах Росії... Армія озброєна морально застарілими танками Т-72 і Т-80, до того ж небезпечними для своїх екіпажів». Той же «конфлікт в Україні показав, що БМП-1 / БМП-2 близькі до повної втрати свого бойового значення і зазнають важких втрат».

Виходить, питання про заміну бронетехніки морально застарілих типів буквально «горить», як і танки в донецьких степах. Причому горить все це від протитанкових засобів навіть старих поколінь. А при застосуванні противником високоточних протитанкових керованих ракет третього покоління західного виробництва, наприклад, американського ПТРК FGM-148 Javelin, шансів у російської бронетехніки взагалі немає ніяких.

Гармати до бою їдуть задом

Артилерію розхвалювали дещо менше бронетехніки. У цій сфері лаври дісталися в основному самохідній артилерійській установці (САУ) «Коаліція-СВ». До параду стверджувалося, що САУ буде нести на шасі «Армата» вежу з двома 152-мм гаубицями, і рівних їй просто немає. Однак з самохідкою щось явно пішло не так, оскільки показані на параді «нові» САУ виявилися на шестикатковому шасі старого зразка, аналогічному тому, що використовується для лінії бронетехніки Т-72 / Т-90, та й стовбур виявився один-єдиний.
Зовсім новинкою цю САУ назвати важко: це розробка 2002-2006 років. Проте донині не взята на озброєння. Зроблена вона на базі САУ 2С19 «Мста-С», яка, в свою чергу, розроблена в 1976 році, але взята на озброєння лише в 1989-му. Наразі нова САУ мало відрізняється від попередника, незважаючи на формально корінні відмінності в будові вежі. Стверджувалося, що нова САУ має удвічі більшу дальність, ніж у «Мста-С» і навіть самохідні артустановки країн НАТО. Але головна проблема вітчизняної ствольної артилерії у відсутності керованих артилерійських боєприпасів категорії «вистрілив-забув». Вітчизняні керовані боєприпаси (системи «Краснопіль», «Китолов», «Сантиметр» та ін.) – лазерного наведення, а, значить, вимагають розрахунку, який буде підсвічувати ціль, ризикуючи життям: в сучасному бою такий навідник обчислюється дуже швидко. Навіть найбільш просунутим вітчизняним системам потрібно хоча б короткочасне опромінення цілі. До того ж сама можливість такого підсвічування сильно залежить від погодних умов: застосування таких снарядів неможливо за низької хмарності, туману, дощу. Та й дальність її не особливо велика. У «наших партнерів», як любить називати Захід Володимир Путін, з цим справи йдуть набагато краще. Американському «інтелектуальному» керованому активно-реактивному снаряду Excalibur (випробуваний у бойових умовах в Іраку) таке наведення не потрібно: для наведення він використовує GPS-приймач, б'є до 57 км. Рівних цьому снаряду за точністю, потужністю і дальністю практично немає. Конкурують з ним в цій сфері лише німецький SMArt 155, що також належить до категорії «вистрілив і забув», французький 155-мм снаряд ADC з автономним радіолокаційним самонаведенням та аналогічного типу шведський 155-м BOSS. Безумовно, це дуже дорогі снаряди, зате вони для будь-якої погоди, не вимагають оператора, що ризикує життям при наведенні на ціль, дозволяють вирішити бойове завдання кількома пострілами. Проблема російського відставання в розробці боєприпасів такого типу очевидна: це наслідок катастрофічного відставання російської електроніки від західної.

Півтора роки тому у «Військово-промисловому кур'єрі» з'явилася стаття про занепад вітчизняної артилерії з дуже характерним заголовком: «Відстали чи то на 10 років, чи то назавжди». Автори констатували катастрофічне відставання вітчизняних розробок у сфері розвідувально-інформаційного забезпечення артилерії і систем автоматизації управління вогнем. Резюме експертів жорстке: стан російської артилерії «не відповідає вимогам ведення сучасних бойових дій». Час підготовки даних для стрільби залишився на рівні Першої світової війни, а система зв'язку і передачі даних з командно-спостережного пункту на вогневі позиції – на рівні Другої світової. Про що говорити, якщо основним навігатором Збройних сил Росії залишається топопривязчик, спроектований ще в 40-х роках минулого століття: він входить до складу всіх основних ракетно-артилерійських і зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) – системи залпового вогню «Смерч», ЗРК С-300 різних модифікацій. До заводської комплектації топопривязчика входить курсопрокладач: фактично, це варіант одографа – датчика шляху, відомого ще... древнім грекам і римлянам.

Після «балу»

Звичайно, ніякого ноу-хау в параді 9 травня 2015 не було. У тому сенсі, що це старожитня радянська традиція – пустити пил в очі, показавши під виглядом новинок муляжі, бутафорію або, в кращому випадку, штучні екземпляри «ручної роботи». Можна згадати і те, що сама ідея подібних парадів з масовою демонстрацією технічної потужності насправді належить Гітлеру. Паради надихали німців, пробуджуючи в них мілітаристський дух і гордість за відроджену армію, одночасно це був і особистий тріумф фюрера, і наочна демонстрація успіхів військової промисловості Третього рейху. Цю ідею перехопив Сталін – адже йому теж потрібно було показати успішність індустріалізації і тріумфально відзначити закріплення особистої влади. Не випадково один з найграндіозніших парадів на Красній площі провели 9 лютого 1934 року на честь «з'їзду переможців» – 17-й з'їзду ВКП(б). Небувало велика кількість бронетехніки була настільки приголомшливою, що подію охрестили «парадом сталі і моторів». А «родзинкою» парадів 1930-х років став п'ятибаштовий монстр – танк Т-35, який жартома іменували тоді «п’ятиголовий Змій Горинич». «Горинич» добре ходив по бруківці, але застрягав навіть у калюжі. За Хрущова і Брежнєва на паради вивозили макети неіснуючих ракет: нехай американці вірять, що СРСР штампує їх, як сосиски. Над площею пролітали літаки, які не пішли в серію, і колами ганяли бомбардувальники – нехай подумають, що у СРСР їх вдесятеро і у сотні разів більше, ніж є насправді...

Володимир Воронов  

Оригінал матеріалу на сайті Російської служби Радіо Свобода

Нужно производить экологичные товары и услуги.

New technologies. New objects for a investments and creating new jobs.

Need to make a goods & services of good ecological quality, need to manufacture  a eco-friendly products without a harm to the environment.

Новые технологии. Новые объекты для инвестиций и для создания рабочих мест.

Нужно производить  экологичные товары и услуги без вреда окружающей среде.