А тим часом продовжується написання книги про мою подорож автостопом крізь усю Росію протягом 80 днів...

Фото отчет с фестиваля Шешори или Арт Поле 2009  12- 18 липня           с. Воробївка Немирівський район Віницька область  

Метод передвижения автостоп первого и второго рода. посещение фестиваля через кусты то есть бесплатно))))
 
 Присутствие на этом фесте много чего значило для меня, на это есть свои причины, близкие люди это поймут а недоброжелатели будут теряться в догадках ))))) Дорога туда не была очень сложной только долгой, электрички метод одной остановки, ну и конечно с Виници на автобусе за 15 грн. На фест приехал где то в 22, нашол обходной путь и пролез на территорию, подошол к маленькой сцене послушал немного и начал искать место для палатки, это все происходило ночю, поставил палатку и проспал в ней часов до 4 дня! Выполз стрельнул сигарету, познакомился с соседями, с ними же бухали вечером, круто )) Нет желание описывать эти семь дней феста, сделаю маленький фото отчет с комментариями и опишу самые интересные моменты. На фест позже приехали Шепот и Галя, тоже привезли эди и горючки! Как сказать все понравилось, все пошло на ура, интересные люди, крутили фильмы, неплохая музыка, песня которая в заметке, играла каждое утро я под ее просыпался, я даже не могу передать все словами, там просто нужно было быть. Что не будет здесь описано останется в моей памяти, и если вам это интересно то когда то на Тортуге за кружкой пива я поведаю эту интересную историю. Минусы пятидневное ожидание это сложно но игра стоит свечей, жара иногда накаляла (спасала только речка), ну и всякие мелочи. Море позитива АРТУР Артур АРТУР кто был тот поймет ))))) новые знакомства и такие ожидаемые встречи с старыми друзьями, пиво, вино, сигарет всего было в меру и этого хватало, а какая там вода в источнику ммммм очень вкусная и холодная, правда очереди за ней большие!



палаточный городок был действительно большой )))))

палатки были даже на другом берегу реки!

моя палатка справа в кадре ))))

неплохая река, правда скептики говорили что это речка вонючка ((((

я с ними не согласен! там много камушков на которых можно загорать ))))

много народу неплохие мастер классы, море позитива !!!!!

лось просто лось )))))))))

мы сидели возле этих чуваков пили прикольный чай...

наша маленькая стая -

уходит в небо )))))



каханя не існуе - говорит она мне постояно??????

но я не согласен ))))

кто ищет тот всегда найдет ;)

шоу программа на уровне ))))

ну и как же без купания в грязи: без комментариев -









о да дурдом на колесиках, я так и не понял что это было ))))))
хе хе ))))

мои веселые соседи )))))

ночью возле костра с друзьями - можно просто валяться и разглядывать звезд))))

или пойти к фаершикам и потусить там

или посмотреть концерт



вобщем было чем заняться )))))))

ЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫЫ ))))))

люблю как играют на волынке

или просто подолбить дров

а это наверное Артур - его все искали ))))))))))))))))))

Не жалею что поехал и пообещал что поеду в следующем году!!!!

Если есть в кармане пачка сигарет (которые ты купила мне) то не все так плохо, конечно моменты расставание для меня это тяжело!!! 
Возвращался домой через Умань, сначала застопил автобус и проехал бесплатно до трассы потом прямая машина с продвинутым драйвером (он бывший стопер) до Умани а дальше на Киев по Е95 тоже прямая машина(удалось поговорить с отличным парнем коллегой, приглашали в Одессу, предлагали вписку ),ну и очутился я на м. Житомырська, дальше на собаках домой (учтите тоже бесплатно) и один позитивный момент — ты выехала на час раньше на автобусе а я автостопом и мы встретились на ЖД вокзале секунда в секунду, я помню это удивления когда увидел тебя, случайности не случайны...

 Про автостоп чули усі, багато хто навіть успішно використовує цей вид пересування, хоча для більшості людей це залишається диковинкою. Навіть від багатьох своїх знайомих і друзів часто чуєш: «Автостоп — це круто, але я б напевне так не зміг» (хоча насправді, моє коло спілкування могло б ще й не таке). Та як я люблю казати — «на все є перший раз» і на автостоп в тому числі. Поки не спробуєш — не знатимеш, можеш ти це, чи ні. От і хочу поділитись розповідю про свій  
перший серйозний автостоп з Львова в Київ.

Для будущих поездок автостопом есть идея собрать сверх легкое снаряжение, скорее всего средняя Азия летом 2013, на целый месяц. 

Надеюсь ты все таки добреешься до интернета и напишешь интересную заметку!
Ну а я соответствено сечас напишу о том чего ты не знаешь, как я возврашялся домой, :
ну а для читателей скажу одно, это было два позитивных дня, ну и если вы внимательно читали мой блог то возможно вы и найдете того кто должен написать заметку о етих днях, конечно если ее напишут все таки, желаю удачи!    

Ростались мы на автовокзале, получив смс с пожеланием удачных дорог, тебе тоже огромное спасибо, было интересно, потопал на окраину города стопить! далеко я не уехал км где то 50 и завис там на 4 часа, мой личный рекорд по зависанию, кого я только не вспоминал что только не делал и позицию поменял 2 раза и нифига никто не стопиться, кароче полный пи*дец,  и тут из маршрутки выходит девчонка и начинает стопить и к моему удивлению уезжает через 10 минут (красивые к нам не садятся а остальных мы не берем) ну все я был  убит етим фактом и думал что придется здесь и ночевать, а это чесно говоря морально тяжело потому что хотелось домой.
И вот оно чудо - останавливается дальнобойщик и вы не поверите прямая машина в Киев, я был переполнен эмоциями, драйвер сказал что сегодня твой день и что я молился ихним богам ))))) прямая машина, свище 500 км вот это подфартило, водитель молодой лет 25, закончил юрфак, угощал сигаретами, о чем только не болтали, кто не ехал в тягаче тому не понят етого удовольствия, песню что вы сейчас слушаете он мне дал послушать, как оказываться у них тоже есть фестиваль или слет как кому лучше, в конце августа на ВДНХ в Киеве, разве не душевная песня,  так и чувствуется эта романтика трассы. Ехали долго но весело, а потом была Е 95 и Одесская площадь на которой мы ростались, он подарил мне Арбуз, и вот час ночи и я с арбузом топаю по ночному Киеву, и настроение просто отличное))))    
На западе их называют Королями Дороги, невероятные люди, вечный респект и уважение!!!!
Как бы подбивая итоги, что я могу сказать про это лето, врать не буду это было лучшее лето за  мою жизнь - невероятное, свободное, переполнено событиями, встречами и историями, да были нюансы но это ничто на фоне позитива, о этом лете можно легко писать книгу, но я не писатель я просто бездельник ;) !!!!
Немного отклонюсь от темы, честно говоря меня это не очень то и интересует но все таки, предупреждаю без обид тока ок! за лето мы увиделись два раза при том факте что нас разделяет пол Украины а с девушкой с которой я живу в одном районе в Киеве ни разу!!!!??? И второе - раньше он был Мастером а сейчас просто Ежик ))))))))))
Что ж желаю всем хорошего настроения и удачи, до встречи на трассе!!!!

З. Ы. Добро и зло внутри меня перемешались, превратившись в самую разрушительную силу на свете - любовь.

З. З. Ы. Просто вслушайтесь в слова этой песни...

      Когда это началось я уже и не помню но вот как это было, хе хе действительно весело ))) вот был четверг и мы весело потусили с друзьями в тале, пили ром курили и жестка прикалывались, помню играли в твистер, жесть говорю я вам, все конечно благодаря девчонкам, с ними всегда позитивно , даже где то есть фотографии только не у меня и не для широкой публики ;)
     Ну а в пятницу мне нужно было ехать, не успев полностью отрезветь пригнул на тягу и помчался, в Киеве потом на метро и на Перик, ничего особенного по пути не было, приятно удивляют цены на маршрутку (да я автостопшик, но я не фанатик у меня нет понятия автостоп для автостопа, я использую его для достижения своих целей, когда есть настроение и нет возможности уехать по цивильному) и приехал я все таки рано где то в 10 утра, и позвонил как оказалось спящей Танюхе, она хотела спать а я есть и встречу отложили! Валяюсь я значить на берегу зеленой реки жру сардину (спомнил Ирену Карпу, она ела сардины но ее все равно тошнило), в итоге встретились. И тут то все началось - встречи с друзьями или просто знакомыми (бухали вместе когда то), знакомство с новыми прикольными человечками, много пива, очень много, помню была водка, долгие прогулки по городу,  пиво и девчонки на броне, костер возле реки, а вы знали что в танке можно тра**ться?  Пива точно было много (спасибо всем кто его покупал) как в одной песне "душный флет" или просто вписка, я некогда не забуду мешок сахара в коридоре )))) Нет смысла описывать все в подробностях, кому это нужно тот спросит, краткость сестра таланта типа )))) очень благодарен людям которые приютили, поили, кормили и особенно Шепоту - "коханя не існуе" говорит она, я бы немного позавидовал, ведь у тебя все впереди, кстати спор ведь ты проиграла! И так незаметно пролетели почти три дня позитива, но многое было впереди,  в Киеве, не знаю может я был на эмоциях но действительно классно попили кофе, один только позитив, потому что как можно что бы это не приносило радость как можно что бы попить кофе не приносило удовольствие а все почему, потому что не один, напротив то сидит Она. И в этот же вечер была трасса в сторону Чернигова, встречя с коллегами стопшиками, четверых встретил на м. Лесной, парень с девушкой ехали на е 95 а дальше на Москву (жалею что не обменялись контактами), и пара девушек стопила тоже в этом направлении, я был один и уехал первым, и на московской трассе встретил тоже стопшика из России месяц в пути уже был, проехали с ним немного а дальше наши дороги разбежались в разные направления, и дома я был уже где то в 12 ночи. Как говориться  в этом городе нечего делать кроме как пить, ну и это нам тоже удалось, и было весело только потому что это мои старые друзья, а с ними некогда не бывает скучно, хоть их и не много и мы видимся не так часто как бы хотелось! Несомнено єто был драйв, четыре насыщение  денька!
     И напоследок - один разговор в маршрутке, как бы подсела ко мне бабушка и завязался разговор, я честно признаюсь угукал только и дакал и коротко отвечал на заданые вопросы (да я знаю я скотина) ну а она рассказывала разные истории из своей жизни. Про девчонок которые снимают у  нее комнату, как училась в институте, про свой родной город в России и как вышло что она возглавила цех который выпускал мороженое (это сразу после института) она говорила что можно было месяц погулять, но не хотела и сразу по направлению поехала работать, как познакомилась со своим будущим мужем, он помог ей нести сумки от электрички и то чо дала ему не правильный номер а он поднял на уши весь завод и нашел ее, как сделай ей предложении, как питались стать на ноги и про переезд в киев, как получили квартиру и много всего, жаль я не смогу передать все так как она расказивала. Я ей сказал что путешествую методом автостопа, она же росказала мне как в свое время с мужем на чизете проехали всю Украину, вот так вот пролетел один час времени а она поведала про всю свою жизнь, а потом когда уже мы приехали она пожелала мне удачи, сказала что бы не изменял своей девушке никогда не повышал на нее голос, понимал и ценил ее.
Но последние ее слова я запомнил надолго:
- вот видешь сколько всего было, вроде как вчера, но мужа уже нет, сына тоже только я вот одна осталась, как и не было этой жизни...        

     Почему сел писать эту заметку, ну как сказать текст тот что нижеприведенный, стоит того что бы его прочли мои друзя как с инета так и с жизни,   я во многом согласен с автором, как в песни как средство от скуки (депрессии) я выбрал автостоп, да это другая интересная жизнь, да бывают и негативные моменты - вот я раз завис на трассе так часиком на 5 и не могу уехать, а потом меня увез автобус бесплатно )))) всего было надеюсь и много чего исчо будет))) и не надо говорить ой как много буковок, не хочешь не читай ;) знаете как обидно смотреть на людей которым говоришь поехали туда или на тот фест, а в ответ а скоко денег надо ну говорю сотни две а в ответ та ты что я так за эти деньги здесь погуляю (напюсь) ех... Вот для примера была Чайка 11, нужно было иметь только 30 грн и желинае, и все, а кто поехал - только я(((((  исчо мне говорили что ну да на легке кататься можно а вот с сумками, говорю можно и с сумками а точнее 30 литровый рюкзачек и кариматик и спокойно едешь как и без него вовсе. Если человек хочет то он это получит, нужно только хотеть! может я как то не понятно написал не знаю, не могу сформулировать точно мысль, если есть какие то вопросы пишите отвечу с радость))) Ну что ж желаю всем удачи и надеюсь до встречи на трассе!!!!!!

ТРАССА

    Тpасса... Сколько стpанного смысла заключено в этом шипящем слове. Те, кто
читал Стpyгацких, навеpняка найдyт в нем созвyчие со словом "Зона" - и не зpя.
    Тpасса - это дpyгая теppитоpия. Hа ней действyют дpyгие законы. Они не гyманны
- гyманизм им ни к чемy. Они yдyшат слабого в слезах и соплях, заставляя его
изpедка поднимать pyкy с еле слышной пpосьбой:"Дяденька,
нy возьмите пожалyйста:" Те же законы остановят пеpед сильным скоpостнyю
иномаpкy, котоpая вмиг домчит его из пyнкта "А" в пyнкт "Б" невзиpая на вpемя и
pасстояние. Hет, Тpасса - не для слабых. И двигается по ней лишь тот, кто
твеpдо знает до еще до стаpта - он доедет. Его не собьет с пyти ни майский
ливень, ни внезапно долетевший сpеди июля снежный шквал. Может быть
пpоезжающий мимо водитель и yслышит мимоходом от стоящего автостопщика бypю
отбоpного мата, но тот, кто yже возил членов этой стpанной касты, знает - в
кpyгy дpyзей, за кpyжкой пива, те же истоpии бyдyт звyчать интеpесными байками,
котоpые скоpее pекламиpyют автостоп, чем pассказывают о его тpyдностях.
-Как же попасть в этот стpанный миp? - спpашивают многие. Ответ, как ни
стpанно, всегда один - встань на обочине и подними pyкy. Кто-то не понимает
таких слов, кто-то обижается, некотоpые пытаются yвидеть в этой пpостой фpазе
смысл и отстyпаются вслед за остальными. А смысл в этом коpотком ответе есть.
Только тот, кто не боится показаться себе смешным, кто готов отдать свою сyдьбy
на ближайшyю тысячy километpов всемогyщемy богy слyчайности, - такие
пpоходят Тpассy...и остаются на ней навсегда, ибо боги не любят отпyскать
попавшие к ним дyши.

    Мне скажyт - "Ты вpешь! Тот хлюпик, метp с кепкой, добpался до
Владивостока, а ты сказал - только сильный..." - "Да - скажy я - но я не лгал
вам, ибо сильный - он." Этот человек, yзнав о Тpассе только из pассказов людей,
с котоpыми он не знаком, пpидавил в себе ноющyю тоскy, настyпил на гоpло
щемящей жалости к себе и СДЕЛАЛ ЭТО. Он всего лишь поднял pyкy попеpек
несyщегося потока машин. И поток понял его, и пpинял в свои цепкие объятья еще
одно тело. Этот поток бил его, не жалея, о подводные камни, он не пpощал
ошибок, но каждый pаз, вымочив новичка под пpоливным дождем, поток выносил его
на солнечный беpег. Когда-то это была BMW, вихpем пpоносящая его на пятьсот
километpов впеpед, или "дальнобой" на потpепанном МАЗе, ехавший не
быстpо, но покpывший за сyтки полтоpы тысячи километpов. Иногда yдача пpинимала
совсем yж стpанные фоpмы, напpимеp, стаpика на потpепанном "Жигyле", пpинявшего
автостопщика как доpогого гостя. А банька из беpезовых бpевен... А запах
соснового леса, тот запах, котоpый гоpодской житель отличит от любого дpyгого -
именно потомy, что емy никогда не пpиходилось pаньше ставить палаткy на толстом
одеяле yпавшей хвои...И вновь yдача yходит в стоpонy, чтобы помочь комy-то
дpyгомy. И я опять стою под пpоливным дождем, желая лишь одного - попасть в
любyю машинy, обсyшиться, обогpеться, да yспокоить дyшy неспешным pазговоpом с
водителем, котоpый за папиpоской pасскажет мне и пpо Югославию, и пpо ypожай, и
- что самое главное - пpо доpогy на ближайшие тpиста километpов. И мысль о том,
что чеpез час-дpyгой я pасстанyсь с этим человеком не огоpчает меня, ведь я
знаю, что бyдyт новые встpечи и новые люди составят мне компанию по доpоге к
восходящемy Солнцy.

    - Hy, и где же здесь сила? - скажет ехидный читатель. - Сначала потpyдись
писать слово "Сила" с большой бyквы - отвечy я емy. Сила не даст мне
возможности бить головой киpпичи. Она даже не поможет мне набить моpдy пятеpке
деpевенских гопников. Hо та же Сила сохpанит Мою головy на Моих плечах. Она без
слов покажет "пацанам", кто хозяин в этой стычке, заставив их сказать
пpимиpительное "Hy ладно, мyжик, без обид..." И только Сильный забyдет
несколько бессонных ночей на Тpассе, когда ехать пpиходилось кpyглые сyтки, и
лишь для того, чтобы yспеть к какомy-то событию того стpанного миpа, из
котоpого он только что выpвался. Только Сильный, pассказывая
новичкy об автостопе, пpопyстит экстpемальные моменты, пpевpатив в шyткy
вопpосы о тpyдностях. И, к сожалению, лишь он пpавильно пеpеведет его ответ в
дyхе "Да я бы поехал,но..." Ответ этот значит совсем дpyгое: "Я тpyшy
несависимо от твоих аpгyментов, и чем дольше ты меня yговаpиваешь, тем сильнее
я бyдy сопpотивляться". Поэтомy Сильный не тpатит вpемени на yговоpы. Он пpосто
беpет того, кто сказал: "Я едy." и выходит на Тpассy. Ведь именно он видит в
этом волнyющемся новичке нового Сильного, котоpый также скоpо сделает из Тpассы
- полосы отчyждения - свою полосy.

    © Alexandr Ogarko 2:5020/172.25
[email protected]
Этот текст взят с сайта Академии Вольных Путешествий.

З. Ы. Нет ничего, кроме пути вперед.

Если  быть точным то в правильной хронологии событий нужно описать две недели путешествия по  Турции. Но поскольку отчет пишет моя напарница,я думаю она будет более объективной.

Сиджу я на автобусній станції і в мене залишається ще майже 5 годин до автобусу на Куала Лумпур. Квиток мені купував чоловік, який повинен був підвезти мене до розвилки на Куала Лумпур, але він вирішив що мені мабуть буде краще купити квитка. До речі, це вже другий раз мені покупають квиток на автобус, замість того, що просто мене підвезти. Можливо, це особистість автостопу по Малайзії. До речі, що це за місто, де я чекаю на автобус, не знаю. Але приблизно десь кілометрів за 60 від Кучуана.

Так ось, гроші мають таку дурну звичку, як зменшуватися в кількості. Після відвідання національного парку Тамана Негара я вирішив ці самі гроші заощаджувати і пересуватися між містами тільки автостопом, бо міжміський транспорт в цій країні як на мене, то достатньо дорогий. В мене був короткий досвід автостопу в Малайзії, коли я проїхався десь з півсотні кілометрів після перетину кордону з Тайландом. Тому я вирішив цей самий досвід розширити, взяв квиток на потяг з Джерантуту до Куала Ліпіс (це година в дорозі та 4 MYR вартість квитка). До речі, з цієї короткої поїздки в потязі, в мене здалося що варіант, купувати квиток до найближчої станції та їхати до кінцевої в Малайзії не пройде, бо кондуктор після того, як перевірив мій квиток, щось довго записував у своєму нотатнику. Ще не сказав, що після джунглів мені страшно захотілося спокою, і тому я вирішив поїхати на море, на остров Палау Капас.

Зараз, коли пишу ці строки виливає страшна злива — тут майже кожен день їде дощ. А в грудні, січні їде без перерву. Ще прикол, жінка каже що я повинен платити за те, що підключив ноутбука 4 MYR за годину. Я відповів що мене про це не попереджували, тому я платити нічого не буду. Я був змушений перервати друкування, тому що злива стала така сильна, що скрізь в повітрі були зважені частинки води - якось стремно було за свій ноутбук.

Обмовлюсь, що все це дійство проходило на відкритому повітрі, біля кафешек на автостанції. Над кафешкам та столами влаштовані навіси від дощу, добре зроблені та достатньо високо встановленні. Але злива буда така сильна, що з цих навісів буквально як з відра текло по бокам, тому скрізь розлітались бризки води. Я подумав про свій намет — не впевнений, що він витримає таку зливу. Але, далі буде видно.

 

Так ось, я доїхав до Куала Ліпісу, і пішов у напрямі, котрий вважав цілком вірним. Десь через півгодини ходу, в мене закралися сумніви, бо покажчиків я ніде не бачив. Я запитав у якогось чоловіка, де дорога на Гуа Мусанг , він довго малював і показував, як мені туди дістатися, але нарешті запропонував мене підвезти в тому ж самому напрямку. Ясно, що я погодився, і за кілька хвилин вже я голосував на дорозі в потрібному напрямку. Десь хвилин через 10-15 розвертається авто, і водій питає, куди мені їхати. Я звісно подумав що то таксі і хоче грошей. Їхати до Гуа Мусанг але грошей, кажу, не має. Але то був не таксист, то був капітан малайзійської армії, хлопець 27 років і він їхав до своєї хворої тещі. Досить не погано розмовляв на англійській, розповів що англійська мова обов'язково вивчається у середній школі, тому майже всі в Малайзії якщо не говорять, то розуміють англійську.

Ще розповів, що капітан отримує разом зі всіма надбавками 2000 USD на місяць, що орендувати квартиру в Куала Лумпурі можно за 100 USD на місяць (але, думаю що він мав на увазі кімнату). Ще розповів, що в армії, після навчання, є такий фінальний тест на придатність : солдат в одних підштаниках, з ножем та сіллю висаджується в джунглях з однією метою — протриматись там місяць.

До речі, в Малайзії дороги дуже в доброму стані, тому їздити по них можна досить швидко. Також, є декілька платних автобанів.

Капітан пригостив мене вечерею, і близько 9 години вечора висадив мене біля автостанції.

Я прогулявся хвилин на 30 до виїзду з містечка і почав стопити, ну дуже вірячи, що щось з цього вийде — було вже давно темно, а зловити машину в темінь для мене було завжди складно. Але на цей раз, хвилин через 10 зупинилось авто, вийшов молодий хлопець, мовляв, тобі куди їхати? Я розповів і він, переговоривши з водієм, дав згоду мене підвезти. Але раптово, водій запропонував мені купувати квитка на автобус. Я погодився.

 

Так от, доїхав я на автобусі до Куала Теренганну десь на початку 12 години. Ночувати вирішив на автовокзалі, бо платити за готель була шкода. Пішов прогулятися містом. Несподівано вийшов на набережну, точніше, спочатку перейшов річку по мосту, а за річкою вже була набережна. Що мене здивувало, о пів на першу, на набережній повно народу -молодь, підлітки, сім'ї з дітьми! Я усівся на рюкзака та спостерігав, як чоловік навчав свою доньку рибалити. Донці років 12 від сили. І це майже в першій годні ночі!

Може такий двіжняк бо була п'ятниця, але все одно, у нас такого не має, щоб з дітьми тусити на вулиці до глибокою ночі.

Позаду мене тусуються якісь хлопці, подивляються в мою сторону, першими заговорити не наважуються. А я не дуже і хочу спілкуватися, тому, посидів ще трохи та забираюся геть на автовокзал. Що добре — в Малайзії вокзали працюють всю ніч, тобто там можно і поїсти, і поспати, якщо дуже треба. Але спати мені якось стремно, ще обчистять кишені, а в них грошики, жалко.

Отже, підходжу я до автовокзалу, і бачу що моя траєкторія пересікається з якоюсь європейкою, яка плететься, та колупається в носі. Я не дуже хотів спілкуватися, тому зробив вигляд що її не бачу. Але не тут то було - вона сама мене окликнула. Розповіла історію, що її подруга закрилась в кімнаті зі своїм бойфрендом, а її випровадила на вулицю, тому її робити нічого, і вона запропонувала тусити до ранку разом. Ну, я не відмовився, і ми пішли базікати на автовокзал.

Її звали Клер і вона було з Ірландії. Два роки тусила в Австралії, а зараз їздить по Азії. До речі, вона якраз провела 11 днів на острові Палау Капас, куди я збирався.

Ох і балакуча вона була. Щось розповідала, рот не закривався. Десь через годину мій мозок перестав переводити з англійської, тому я розумів половини того, що вона говорила, і то, тільки після того, я зосереджувався на її монолозі.

Я давно помітив, що цікаві речі трапляються тоді, коли перестаєш діяти шаблонно. Ось поїхав автостопом і натрапив на Клер. Зараз трудно сказати, що вона там балакала, але слухаючі росказні, час минав швидше. Підійшов якійсь полу-бомж. Молодий, товстий, заглядає в обличчя, либиться та протягує руку здоровкатися. Я здоровкаюсь, щоб відчепився, він щось бормоче на своєму, я йому теж на українській відповідаю - хай послухає. Потім підійшов ще один, по старше. Ми з Клер дивимось друг на друга, і вирішуєм пересісти в друге місце, поближче до нормальних людей. Коли рядом інші люди, такі декласовані елементи перестають вести себе нахабно, вони бояться так себе поводити, бо їх поставлять на місце місцеві.

Ми пересіли ближче до місця руху автобусів — третя година ранку, а народ тусить, автобуси їздять, кафе працює, життя триває. Полу-бомж приплентався знов, але побачивши місцевих рядом, зробив вид що ліг спати, а потім кудись зник. Я купив Клер жерстяну баночку кофе з молоком, Нескафе, продається холодним у кожному магазині. Вона після цього трохи ожила - бо була замовкла, очі закриваються і бачу, що ось-ось відрубиться.

Потім ми пішли прогулятися знову на набережну, шарились по китайському кварталу, вона мені плела про малайську архітектуру, морських черепах та ще щось. Вже світало, а світло настає в Малайзії тільки о 7 годині, і ми підкріпившись печенігами, направились знову на автовокзал, бо мій автобус, відходив о восьмій, а її у дев'ятий годині. Обмінялись контактами, і роззіхались, точніше я уїхав, а вона пішла в номер будити подругу, та забирати свої речі.

Це була перша тривала подорож автостопом по Малайзії.

 

Другого разу я повертався обратно з острову Капас до Куала Лумпур. Цього разу я досить швидко застопов два авто і проїхав десь 30% відстані, а потім застряг в одному місці надовго. Після години невдалого стопу, пройшов далі, перейшов міст, дійшов до автозаправки ( це при тому, що тіні по путі не було, ось в яких випадках сонцезахисний крем просто доконечно потрібний. Була четверта година і сонце жарило будь здоров. Весь цей перехід зайняв хвилин сорок.

На заправці звернувся до чоловіка, якій сідав в машину, чи не їдуть вони в потрібному мені напрямку. Вони їхали та я напросився до них, щоб підкинули мене до повороту на Куала Лумпур — це десь кілометрів за 60 їзди. Вони погодились мене підвезти, пригостили їжею та знову запропонували квитка на автобус, на цей раз до Куала Лумпура. Я не став відмовлятися. Вони потратили деякій час на пошук автостанції, таки знайшли її і купували квитка. Я подякував їм і ось сиджу на зупинці, пишу цей звіт. Злива вже закінчилася, але дощик трішки накрапає.

Захотілося кави з молоком, у жадної тітки, котра намагалася здерти з мене гроші за електроенергію, коли я підключив ноута, купувати знову не хотілося, тому став проходжуватися біля сусідніх прилавок з їжею. Мене запросив хазяїн однієї з них. Розговорилися, він запропонував мені кави, я звісно, був тільки рад. Потім ще пригостив тістечком. З його ламаного англійського я зрозумів, що хоча він і мусульманин, але ще симпатизує християнству. Він казав, що Jesus in his heart. Ще говорив, що не любить американців, на що я відповів, що їх ніхто не любить. Казав, що Штати то плохо, а Росія добре, але я заперечив, що в світі останніх подій між ними вже немає ніякої різниці.

Отже, об 11-тої вечора він зі своєю сім'єю уїхав, а я пішов чекати а свого автобуса, якій врешті спізнився на 1 годину, тобто усього я провів на зупинці 6 годин. Насправді, було навіть цікавіше, аніж екскурсія по музею.

 

P.s. Я дописую ці строки вже на залізничному вокзалі Джохор Бахру. Моя третя подорож автостопом з Мелаки до Джохор Бахру закінчилася опівночі, хоча я почав її о півдні. А їхати було приблизно 250 км.

З Мелаки купував квиток на автобус до найближчого селища — 2,5 MYR, звіти застопив машину до Маура. Там просидів що годину, бо водій висадив мене на автостанції, і в мене не було особливо вибору, крім того, що чекати на автобус до ближайшого селища. Бо місто було занадто велике, для того, щоб проходити його пішки.

Квиток до ближайшого селища коштував 2,2 MYR, і погаласувавши там хвилин 15 я застопив грузовика, як наша газелька, який їхав прямо до пункту мого призначення. Чоловік назвався Семом, він працював на себе, займаючись доставкою вантажу. Цього разу він віз пляшки з соєвим молоком. До речі, я ніколи раніше не пив соєве молоко, а ось у цю подорож я його розкуштував. Воно відносно дешеве, бо звичайне молоко тут у двічі дорожче за наше.

Так ось, швидкість пересування була не більш 60 км/г., але ми їхали майже 6 годин.

Він двічі зупинявся помолитися, потім відвіз частку пляшок одному чоловіку на одруження -

ми там ще чай пили потім. Потім він пригостив мене вечерею. Тобто о півночі ми доїхали до центру. Як мені розповіли в готелі, гестхаузів тут не має, а є тільки “бюджетні” готелі за 60 MYR. Звісно, я ще не зійшов з глузду платити такі кошти, тому зараз сиджу на вокзалі — тут все цивільно, охорона, є що поїсти, вокзал здоровенний. На жаль, вай-фаю тут на має, шкода.

Завтра транзитом в Сінгапур, а звідти через 4 дні в Індонезію. В Сінгапурі планую затасуватися на кемпінгу, якщо зможу, бо дуже дороге житло — ліжко коштує від 12 USD.

Оригінал статті http://welltravelling.com/malayziya/transport/avtostop-v-malayziyi