Лежу на піску, ледь не зануривши голову в хвилі. За два метри від носа – хлюп, хлюп. Пляж коло дому, п’ять хвилин ходи. Ні, людей не знаю – хоч усі, напевне, сусіди з нашого району. Та я на Дніпро хіба побалакати приходжу? А ні. Таки побалакати. – Однолапику! Це ти? ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/[Приєднана картинка]А це він, невигаданий маленький герой оповідання

Вона йшла, поволі пересуваючи неслухняні ноги, обхопивши лівою рукою за шию міцного кремезного хлопця. Він крокував неквапно, підтримуючи її за талію надійною рукою з прокачаними біцепсами-тріцепсами, що безсоромно випиналися з-під темно-синьої футболки. Дівчина щось весело лопотіла, сміялася сама собі голосно. Широко відкритими очима вглядалася у весняне небо, на якому щойно спалахнув біло-рожевий яблуневий цвіт - на тонких вітах, що тяглися до першого лагідного сонця. - &nbsp...

Читати далі...

Друзі, хочу поділитися приємною новиною. Незважаючи на "пендюлі життя", я усе ж таки намагаюся писати. Почала співпрацювати з мультимедійним видавництвом Стрельбицького, шо якимсь дивом знайшло мене на просторах інету і запропонувало видаватися. Видають вони книги електронні, а не паперові - що для мене дуже зручно у нинішньому становищі. І ось маю першу електронну книжку під загальною назвою "Коли розум спить". Увійшли до неї 9 оповідань. Певно, деякі з них вам вже...

Читати далі...