На вечорі Андрія Вознесенського                  

поезія завше мовчить

тому то тепер Андрій Андрійович втратив голос

знаменитий голос російського бітника яким заворожував і яким брав найвищі ноти - немов студент консерваторії - від якого тріскали стелі у сільських клубах і гасли ажурні лампи паризьких кав’ярень

вчора я слухав як він ще вишіптує свої - знані ним напам’ять-вірші з 60-тих

але це схоже на мовчанку схоже на навчання промовляти тишею але такого курсу немає навіть у Columbia University

гадаю Андрію Андрійовичу що в людині порівну 50/50 життя і смерті голосу і безголосся Еклезіяст напрошується як необов’язкова цитата всьому свій час

він показує відіоми - візуальну графіку свого голосу - що схоже на рентґенівські знимки його часу – нашого часу - - часу взагалі -

де Ален Ґінзберґ Роберт Ловелл місіс Онасіс Мерилін Монро?

де бітники? де діти квітів? висаджені на бульварах Сан-Франциско чи їхпильнує ще Ловренс Ферлінґетті?

можливо єдиний спражній бітник якого Америка мала б показувати в музеях мадам Кюссо а не голівудських зірок у випрасуваних костюмах від funeralhome чи збанкрутілих політиків минулого століття за яких навіть не варто поставити свічку

все брудне Андрію Андрійовичу 60-ті роки сьогодні брудна білизна у якій порпаються усі бабраються як нью-йорські бомжі

як швидко усе минуло як швидко усе минає

мабуть тільки поезія здатна покласти золоту каблучку на вуста поета і запечатати його голос даючи можливість іншим доспівати його самотню пісню

Ви у це вірили Андрію Андрійовичу на жаль моє покоління слабо у це вірить - недовірки і недоумки -

бо нащо нам стільки месій коли і справжнього месію перетворили на кіч

читайте Андрію Андрійовичу ворушіть устами музика що залишилась у Ваших віршах буде Вашим голосом

комусь же – курва – потрібна ця музика

2005