хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «метро»

Мгновение в Метро

Я ехал сегодня в метро, просто ехал как обычно, с работы, уставший. В мечтах был только ужин и здоровый сон. Вот снова  эта стация, тут всегда заходит так много людей, что даже тем кто сидит оказывается довольно неловко. 

 На этой самой станции зашли парень с девушкой, каких много, я и не обратил сразу внимания, они держались за руки, о чем-то шептались.. сели кстати совсем недалеко от меня. Я наблюдал, просто они показались мне интересными, такими влюбленными, как будто ничего вокруг не существовало.. ни людей, ни этого вагона. 

Она улыбалась, играла его пальцами, что то рассказывала, поправляла волосы, и по-моему говорила какие-то глупости, всячески стараясь вывести его из себя. Вдруг мне так захотелось увидеть её глаза.. в какой то момент я готов был крикнуть дабы обратить её внимание, не знаю что нашло.. 

И тут она повернулась. Наверное привлекла какая-то реклама. И эти глаза.. знаете, в жизни я еще не видел таких счастливых глаз... они сияли сверкали, светились... не могу сейчас передать всё, что почувствовал.. мне захотелось поблагодарить этого парня, сказать спасибо, пожать руку.. всё что угодно.. поставить памятник при жизни.. если б все мы могли делать наших девушек такими счастливыми... 

Думая обо всем этом, я очнулся уже на конечной... и до сих пор меня не покидают её глаза...

 

Метро на Троещину строится! ФОТО

Ще цікава думка: Знизити трафік на Московському мосту можна і шляхом самоорганізації громадян. Одна із сучасних форм такої взаємодії має назву райдшерінг – це спільне використання одного приватного автомобіля за допомогою онлайн-сервісів пошуку попутників.

Або

Ще один досвід, який заслуговує на увагу - це експерес- і швидкісні маршрути, які курсують без зупинки по спеціально виділених полосах. У європейських мегаполісах така окремо вибудована мережа обслуговує близько 70% всього пасажиропотоку.



Форум - pinhole.ru о фотосъемке в метро... ;-))))

Я вот вчера в метро видел действительно чудестное исциление идёт слепой по вагону просит денюжку -ну всё как обычно девушка на против вручает ему сотню рубей он её так берёт мнёт благодарит но за остановку он не успевает пройти весь вагон и поэтому ему приходится ехать вторую остановку около двери поезд подъезжат на станцию и на против дверей где стоит слепой на пероне стоит наряд милиции с собакойи о чудо слепой сразу прозрел бросил палку и пустилбегом вверх по эксколатору но доблесные стражи порядка всё таки его нагнали и скрутили девушка давшая сотню была в шоке
а вы говорите магия

[...]

Из показаний задержанного.- Захожу я, значит, с пинхолом... пин-хо-лом (консервная банка на ремне объемом 0.5л - прим. следователя) в злектричку. В руке - монопод. И так тихонечко иду вдоль вагона, прищурившись, ракурс выбираю. Вдруг вижу -оно. Поверьте, у меня на это дело глаз наметан! Открываю заслонку (деревянная щепка с гвоздем - прим. следователя) ровнехонько на двадцать пять секунд. Да, так и пишите: двадцать пять. У меня, гражданин следователь, все посчитано. Так вот, стою я, никого не трогаю, и вдруг дамочка (гражданка Сидорова - прим. следователя) достает сторублевку и раз - ко мне в карман. Ешкин кот! Меценатка, - думаю, - не иначе.
На пленку дает. На один ролик всего, но и на том спасибо. Неловко, знаете ли, было отказываться, гражданин следователь. Люди вокруг. Нет, Вы поймите: я ж не для себя стараюсь, то заради искусства... Дальше? А что дальше? На следующей станции - вы с собакой. Ну, тут уж я понял, что в метро снимать нельзя, потому и рванул...

Такое знакомое метро...

Метро-не просто вид транспорта, здесь свой мир, свои события. Люди проводят очень много времени на колесах. Здесь знакомятся, влюбляются, целуются, ссорятся, читают, слушают музыку, спят, изучают анг., нем., франц. да собственно все языки мира и не только языки. Некоторые рассматривают лица, одежду и обувь. Да, иногда можно встретить очень яркие персонажи!
Один мой знакомый говорит, что едя в метро проводит параллели между человеком и животным. Это коала, вон тот похож на бегемота, а эта - на зебру. Смешно правда? Зато есть чем занялся во время поездки :) Недавно наблюдала как парень знакомился с девушкой. Сначала они мило улыбались друг другу, потом он на листике бумаги написал свой моб. номер и фразу: улыбайся чаще, тебе идет. Может и банально, но... Отдал ей записку, они беседовали пару остановок и вышли вместе. Романтика вообщем-то :) Добро пожаловать в метро!

Необычные станции метро Стокгольма

Метро в Стокгольме это настоящий рай для любителей креатива, это своего
рода художественная галерея, каждая станция метро оформлена в различных
художественных стилях от авангардизма до классической архитектуры.
Тысячи художников принимали участие в оформлении станций метрополитена,
каждая из которых оставляет незабываемое впечатление. Проезд стоит 30
крон за один час, совсем не дорого, если учесть что вам предстоит
увидеть…


[ Читать дальше ]

Київ. Метрополітен. Совок

    Поза контекстом всіляких сьогоденних "реваншів" і т.д., частенько чую серед адептів "какую страну просралі" і "ковбаси по 2,20", про те, що наш Київ був на 90 відсотків розбудований при союзі. Я не буду заперечувати наявних, серед усього іншого, позитивних процесів існування СРСР, однак не стільки патріотизм, скільки здоровий глузд не дозволяє виводити їх в абсолют.
    Справді, після війни лівий берег став Києвом. Це є факт, хоча як напрямок розвитку міста, лівий берег розглядався ще при царях, і можливо втілився б раніше, аби не перша світова і революція з усіма її наслідками. Не буду заперечувати, що пляма міста значно збільшилась з 1945 по 1991 роки, і це ніяке не диво, бо це аж 46 років екстенсивного розвитку індустріальної країни і її найбільш індустріалізованої республіки. Майже пів століття. Але ви хоча б на цифри основних київських забудовників подивіться, скільки мільйонів квадратних метрів ними здаються, і це при розпорошеному приватному капіталі, і війні в країні з більшою й могутнішою країною. Прогулявшись Позняками, Теремками, Жулянами тощо - радяннські об'єми будівництва вже не так вражатимуть. Можна заперечити, вказавши на нинішню якість будівництва, але, панове, після участі в реконструкції кількох радянських будівель, про їх якість я і чути не хочу. Це взагалі окрема тема для довгої і виснажливої дискусії.
    Теза друга. При союзі створено київський метрополітен, могутня транспорта артерія. Це правда, 1960 він народився. До речі, в Москві він теж з'явився при СРСР, в 1935, хоча перші його розробки, що лягли в основу реалізації, почалися, увага, в 1875 році. Це ще навіть не при Миколі 2, і навіть не при Олександрі 3. Звісно, без "совка" нікуди, тільки вони, більше ніхто. І в Києві перші пропозиції по влаштуванню підземної залізниці світилися вже в 1884. Повторюватись не буду. А тепер подалі від гепотез, до дійсності. Якщо проаналізувати життєдіяльність київського метро, що прийнято вважати суто радянським, то виявиться, що за 31 рік існування його в СРСР (1960-1991) побудували 30 станцій, а за 22 роки незалежності (з 1991 по 2013) - 22 станції. Виходить, на якийсь там мізер, темп будівництво метрополітену у нас навіть збільшився у відсотках, при "убогій, голодній і неповноцінній" незалежній Україні, аніж при "могутньому й багатому" совку. Чому в 2014 призупинилось будівництво метро, з початком війни, я не бачу сенсу пояснювати. Так, в Москві під час другої світової було відкрито 7 нових станцій, але це тільки підкреслює показушний цинізм СРСР, при тотальній нестачі пального, продовольства і озброєння на фронті. Хай за Сталіна голими руками воюють. Баби ще нарожають. Ще один міф розсипається, навіть якщо не враховувати, що при адміністративно-плановому союзі як постановили, так і виконали, що треба - знесли, кого треба, посадили, відселили, а когось може й розстріляли. І ніяких тобі комерційних інтересів, майнових і юридичних прав, і решти проблем, що постають при досягненні таких великих цілей на сьогоді. Зауважу, що 1960 - 1991 роки є найбільш благополучними в існуванні країни, ну добре, до 85, мінус 6 років, але на фоні них, 22 роки існування нової України в прямому сенсі було боротьбою за виживання, принаймні перші 10-12 років. Повне перелаштування економіки на ринкову, дефолт, поява олігархату, та багато чого складного сталося за той час. Щоб не бути голослівним, додам схеми кивського метрополітену 1991 і 2013 років, чисто для порівняння.

Чистий аналіз, чиста логіка, без упереджень і пропаганди. Шкода тільки, що я нуль в харчових технологіях, і нічого не можу сказати про ковбасу по 2,20.

    

Опять метро...

Происходившие события реальны...

В переполненном вагоне, подталкиваемая со всех сторон, девушка наконец-то ухватилась за поручни и удачно укрепила позицию над сидящим перед ней мужчиной. Мужчина в толстых роговых очках близоруко читал газетку... Девушке срочно понадобился носовой платочек (то-ли насморк, то-ли жара...), но при очередном толчке рядом стоящих, платочек выпал из рук и застенчиво приземлился...на гульфик мужчины... Забрать его было как-то неловко, мужчинка-то читает и ничего не подозревает... В вагоне послышался приглушенный смешок... Мужчина, пробежав глазками  по сторонам, понимает, что смеются над ним, опустил глаза вниз...И -о,чёрт!- гульфик-то растегнулся и рубашка торчит прямо оттуда... Как разведчик, газетку опустил чуть пониже, и мизинчиком --оп, оп, оп -запрятал вылезшую рубашечку (платочек!) к себе в штаны! Народ рыдал!

Овации в зале, занавес!

 

Кратко о жизни (мало букафф)...

Ты знаешь, я хочу забыть,

И заново учиться жить,

Среди дождя и суеты,

Иду одна туда, где нет тебя

 

Пожалуйста уйди,

Исчезни на всегда,

Не возвращайся никогда,

Так будет легче…

 

Настроение лирическо-трагическое, тянет на всякую слезливую хрень…Уже второй день вас этой фигней кормлю, извините. Наверное осень со своими дождями влияет на мой мозК.

Окончательно разлюбила метро хотя я его никогда не любила, но ладно. Там пахнет злобой, в прямом смысле этого слова. Народ обозлился, часто наблюдаю драки, склоки. На ровном месте тебя или твоего соседа по поручню могут обматерить, наступить на ногу и даже не извиниться, а зачем?.  Чтобы уберечься от этого негатива, стараюсь букву «Ме» зеленого цвета обходить десятой дорогой и ехать на маршруточке.

Чисто для поржать ради интереса в пятницу смотрю «Шустер Лайф», политику не люблю и не понимаю, но мне интересно посмотреть на наших политиков, на то, как они себя ведут, как преподносят информацию (правдивая она или нет никто не знает). И поняла, что Анна Герман –дура, причем круглая, Яценюк прАтивный жидяра (знала это всегда, еще раз убедилась), а вот Юлия Владимировна хорошая актриса. Я никому из политиков не верю, но она меня хотя бы не раздражает, а это уже не мало.

Каждый тянет одеяло на свою сторону, как в политике, так и в жизни…