Навіяло В неділю я вітатиму зі святом тільки одну людину, яка зараз вже навіть не вчителює - нашого классного керівника. Вона прийшла до нас зразу після інституту, їй було 22, а нам - 10-11, важко сказати хто кого більше навчив - вона нас чи ми її... Ми були складним класом, але вона мужньо нас витерпіла, та ще й примудрилась привити любов до літератури і мистецтва. Вона пішла зі школи разом з нами, тож ми були перші і єдині її діти. Досі, коли її питають чи є у неї діти вона відповідає - так, ...

Читати далі...

Була в моїй трудовій діяльності і робота кур"єром... Щоправда не довго. Хочу розкрити плюси та мінуси цієї діяльності з особистого досвіду. Влітку перейшов я на іншу роботу, трохи огледівся, а так як робота позмінна, то вирішив свій вільний час проводити з толком...Почав підшуковувати підробіток, але працівники з нестабільним графіком особливою популярністю у роботодавців не користуються. Взяли мене в одну контору кур"єром... А діло було перед самою КРИЗОЮ, тож зайвий заробіток міг ...

Читати далі...

Гражданин "Радянський Союз - єдина країна у світі, в якій історія непередбачувана". Колись за ці слова можна було без жодних зусиль потрапити на Соловки. Певно що там і загинув автор цих слів. Але слова лишились. У другій половині 80-х років минулого сторіччя ці слова вже казали вголос. То маємо кожного дня згадувати, що НАС НАВМИСНО ПОЗБАВИЛИ НАШОЇ ІСТОРІЇ. І згадуємо. Бо серце того прагне. З Богом, почнемо накопичувати цитати, посилання та думки щодо нашої історії...

Читати далі...

Не судіть вже так суворо, тож було так чарівно...  :') "....Це вісімдесят одночасно найдовших і найкоротших днів мого життя. Це неймовірний період, про який, по суті, нема чого розповідати, насамперед тому, що нічого то й не було. Але є, що згадати…Просто, прокинувшись одного весняного ранку, я помітив, що вона постійно у моїх думках. Її посмішка, її обличчя постійно стояли у мене перед очима. Тоді я ще ні в чому не був певен... Та ось, одного прохолодного весняного вечора, я...

Читати далі...