Несподівано відкрила для себе ще одного майстра "малої прози" - Стефана Цвейга. Зреагувала на слово "новели" на обкладинці.
В шкільні роки він асоціювався у мене виключно з надзвичайно занудною книжкою "Подвиг Магеллана", яку (нечуваний випадок) мене змушували читати з-під палки. Про те що він ще й надзвичайно талановитий новеліст я до вчорашнього дня і не підозрювала.
Чи то мені така збірка потрапила в руки, але більшість новел про жінок і кохання. Причому чисто жіночі почуття передані надзвичайно влучно і реалістично. І самі сюжети настільки життєві що не втратили своєї актуальності навіть сто років потому.