Подивившись прес-конференцію по темі вчинків Кохановського…мене дещо збило з толку.От вона провокація. І з боку кого вона відбувається?! З боку саме тих людей в патріотизмі яких ніхто не сумнівається. Мені ніколи не подобався сучасний  націоналізм тим , що ті хто зве себе націоналістом здатен лише на  руйнацію і паплюження.Чому людина дозволяє казати на іншу «покидьок», але коли журналістка, у питанні згадує банду, яка дорвалась до влади її зупиняють, виправляють. Мол, є люди , які їх обрали і треба їх поважати. Цікаво: одного можна, групу з таких - ні. Нічого, окрім трусості я в цьому не бачу. Але при цьому ці люди(сидячи у залі, виступ у якому немалих грошей коштує) закликають студентство на акції протесту НА РЕВОЛЮЦІЮ.Прозвучав новий вислів:«Помаранчева революція – це тільки репетиція, буде скоро революція народна».А де проявлення любові - щирої доброї відкритої, якої так багато в українському народі.Те, що показують в найкращих закордонних любовних драмах просто ніщо у порівнянні з тим, що відчуває українське серце до того, хто наповняє його світлом.Звірство й жага до помсти. Кому? Питаю я вас ми будемо мститись?  Пам’яткам бувшим вождям?  Це ж каміння. а скільки прихильників у нього ви чомусь забуваєте.   що вони не каміння, а люди з очима й вухами - теж не помічаєте. чому б не поважати людину за те що вона – ти. А чим вони завинили!? Вдумайтесь в це: тим, що  відчувають вірять хай і помиляються при цьому дуже фатально. Так вони просто помиляються і довести це можна лише яскравим прикладом свого життя. А ви все більше розпалюєте вогонь, який на руку лише тим, хто заробляє собі на наших помилкових діях та рішеннях, це ті, які під постаттю Табачника  приховують саме ті сучасні проблеми, які б могли об’єднати нас у громаду -  у силу яка здатна сама вирішувати, що для неї є важливим, а що (як в даному випадку) само з часом мине.Для мене Табачник просто прізвище, я не читала його книжок, не слідкувала за його діями, але я знаю напевно: якщо він прийме рішення, котре в чомусь принизить мене, чи мої  права, чи права народу України, я мовчати не буду! А от ви, зі своїми акціями видохнетесь і у важливий момент будите просто знесиленні – їм це й треба.

Якщо навести приклад, то актуальним і найкращим буде приклад Кличка старшого.На хвилі яскравої перемоги брата, поки не спав запал і увага широкої аудиторії. Він пише лист-звернення до президента. І сьогодні вже Черновецькому не довго лишилось, це точно!!! Он де приклад, он де націоналізм і такий усіма бажаний, і не кожному даний, героїзм!

Думайте, Шановні! – от мій вам єдиний заклик, всі інші - провокація. Це не просто ,але корисно! І також єдиний безкоштовний засіб зробити себе людиною щасливою такою ж брата, друга, сусіда, і  в решті решт  всю Україну Державою великою і розумною.