На одному із фестивалів Молодість демонструвався  польський фільм «Сейшели», режиссера не пам’ятаю. Але фільм хороший і, як завжди, у польській школі - особливий.

Сюжет там такий звичайний, як на сьогодні, погоні, побої, якісь розборки, дуелі, така веремія безпросвітна у житті головного героя, що хоч бери вішайся, по-моєму, він там навіть збирається це робити , точно не пам’ятаю…

Але посеред усіх цих безвихідних ситуацій щораз в уяві героя постає образ недосяжних островів – Сейшелів…

Причому він уявляє себе під намальованими пальмами у  гурті прекрасних панночок в шезлонгу і з келихом якогось екзотичного напою…

 І це ой як заспокоює його  геть розбиті нерви…

От від того часу, як я побачила цей фільм – повний іронії і якогось напрочуд безвихідного сарказму, я закохалась у Сейшели.

Це райські острови, де щорічна температура сягає 24 градусів тепла за Цельсієм, де завжди літо, Індійський океан і відпочинок, і навіть сполучення між островами через аероплани…

І коли щораз ось-така зимова безнадьога чи  осіння мжичка, я уявляю себе посеред тих намальваних пальм із келихом екзотичного напою…

І ця уява  ой-як заспокоюємої геть розбиті нерви….

А ще я дізналась, що Сейшели впродовж багатьох століть були піратськими островами… І, мабуть, пірати, ховали там свої скарби………

Острів Маріана (Сейшели)