BEST SECRETS

 Ошеломительный успех, загадочные картины, ставшие мировым культурным достоянием – результат встречи femme fatale из России Елены Дьяконовой и начинающего испанского художника Дали. Ей 35, она давно счастлива замужем… Он – 25-летний девственник, сторонящийся женского общества…

 
Пригласив гостей, хозяин принарядился: надел ярко-оранжевую рубаху, за ухо вставил цветок герани. Образ друзья оценили, особенно впечатлилась видом эксцентрика супруга поэта Поля Элюара. «Дали, знакомьтесь, это моя жена Гала», – мог ли представить поэт, что с этой фразы начнется один из самых ярких романов века, а его брак, длившийся 17 лет, останется только воспоминанием.
 
Отныне Гала (псевдоним Елены Ивановны от французского слова «праздник») будет зажигать фейерверки жизни только для Сальвадора, а их красивая история любви даст неимоверный толчок его творчеству, раскроет огромной силы талант в различных направлениях искусства.

 

 
Она вкладывала в «малыша Дали» всю энергию, заботилась, словно о ребенке, занималась продвижением гения, курировала дела.  Он же считал ее своей одной-единственной любовью, боготворил, признавался, что «ценит подругу больше матери, отца, даже больше денег». И, действительно, все заработанные средства азартно тратил на роскошные презенты для дамы сердца – ювелирные украшения, замок Пуболь постройки одиннадцатого века.

 

 
«Совершенная линия плеч, истинно женственный изгиб поясницы, нежные бедра – эта женщина такая желанная», – писал художник в мемуарах. Рядом с ней творилось без устали, работалось вдохновенно, шедевр выходил за шедевром. Нередко новые полотна завершались подписью «Гала-Сальвадор Дали» – так мастер благодарил музу.
 
Благодарить было за что. Красивая история любви буквально окрыляла творца. А результат работы стал приносить известность и деньги. Жена организовывала выставки, находила спонсоров, направляла его творчество в разные русла: моду (дизайн шляпок, роспись предметов декора), кинематограф (сотрудничество с Хичкоком, Бунюэлем, Уолтом Диснеем), сотрудничество со СМИ, рекламу (роспись витрин, дизайн упаковки «Чупа-Чупс»). Везде ждал успех!


 
Одна-единственная любовь художника стала для него вдохновительницей, управленцем дел, даже нянькой. Без супруги гений забывал поесть, не мог выбрать одежду по погоде…  Если случалось встретиться с заказчиком в формате тет-а-тет, то заключенный договор оказывался совершенно невыгодным. «Утром муж совершает ошибки, вечером я их исправляю, расторгая легкомысленные контракты», – делилась Гала с журналистами.
 

 
Возлюбленная часто выступала в роли натурщицы – работы «Атомная Леда», «Галарина», «Мадонна Порт-Лигата». В страсти к русской женщине родились великие полотна «Сон», «Лица войны», «Жираф в огне», и, конечно, наиболее обсуждаемый шедевр «Постоянство памяти».

 


 Над скрытым смыслом таинственной картины с мягкими циферблатами искусствоведы и критики гадают до сих пор. Кто-то видит в композиции взаимосвязь времени и пространства, кто-то усматривает в произведении скрытый страх автора перед мужским бессилием (отсюда изображение бесформенных повисших часов).


 
Безудержная сюрреалистическая фантазия заставляет поломать голову. Не исключено, что именно этого и добивался великий испанец, «забывая» оставлять в дневниках пояснения к наиболее ярким своим творениям. «Сальвадор и так сделал все возможное – спас искусство от модернистской деградации», – напишет сам о себе любитель эпатажа, намекая на имя, в переводе с испанского означающее «Спаситель».
 
Бесспорно, вклад Дали в искусство неоценим. Но был бы спаситель таковым без своей спасительницы-Галы – вопрос. Ведь после кончины супруги в 1982 году, художник не создал картин, равных по значимости работам периода их истории любви. 
 


Он пережил жену на 7 лет. И это время оказалось несчастливым – обострились болезни, угас интерес к живописи. Часто Сальвадор проводил дни, бесцельно блуждая по замку Пуболь (здесь окончила земной век его муза), вспоминая былое…
 
Так завершилась красивая история любви, закончился и праздник жизни…

Переламним у моєму з нею знайомстві став момент, коли той самий хлопчина дуже грубо обійшовся з нею на очах у всього класу. Ця ситуація була неочікуваною. Більшість тоді затаїли свої задоволені посмішки тріумфу. Адже так їй і потрібно! Нарешті поставили на місце.

Не знаю як в кого, а ось в кожній зі шкіл, які мені пощастило знати, лідирували «чурки» - люди кавказької (чи щось наближене) національності. Саме діти зі смаглявою шкірою, чорняві, тримали в напрузі цілі школи, а інколи й цілі райони. Ірма була однією з таких.

От вже ж складне дівчисько! Хоч і не одна вона була складною. Просто саме вона запам’яталася більше. Можливо тому, що в мене що до неї та її стилю життя назавжди навис знак питання від нерозуміння.

Я ще не знала, що Марат «перший хлопець на всю школу». Була новенькою. Проблема новачків полягає в тому, що вони ніколи не в курсі хто що собою являє, і до всіх відносяться однаково. Так було й зі мною. Якась абсолютно безглузда, непримітна, тривалістю в якихось три хвилини, не більше, розмова з Маратом стала причиною цілого ряду причинно-наслідкових проблем з дівчатами з усієї школи. Після чого я «порозумнішала» і більше «не торкалась» до того, що тільки богам дозволено (хаха! Як же смішно!).

От саме Марат і поставив на місце Ірму. Грубо обізвавши її тупою пи*дою, і, на всю пельку, спеціально демонстративно, щоб всі чули й усвідомили, пообіцяв наступного разу скрутити їй в’язи, якщо ще хоч раз його торкнеться.

А вона торкала. Бо була закохана.

Коли я зрозуміла, що має місце закоханість, то по-іншому вже сприймала їх обох.

Він: Високий стрункий. Найвищий , найкрупніший у кістці, самий м’язистий та рельєфний хлопець в усій школі (та навіть в інших школах таких не бачила). Розумний. Полюбляв навчатися, відносився серйозно до навчання. Не перший п’ятірочник, але прагнув бути розумним, і це одразу кидалось до очей. Чорнявий. Теж якийсь не нашенський, смаглявий, чорноокий.

Вона: крихітка така вся. Найстрункіші ніжки на всю школу. Найгарніша фігура. В неї було те саме рідкісне дуже сяюче шовковисте пряме волосся. Смаглява. А очі в неї були вишневого кольору. Коли це для мене виявилося – я була в шоці, що такий колір очей існує в природі.

Чим не пара?

Та ось чому:

Ірма полюбляла порушувати дисципліну. Робити щось, що залякувало інших. Тримати в напрузі і страху. Частенько нахабно ввалювалась до кабінету, демонстративно «змітаючи» всіх інших дітей на смоєму шляху, типу «дайте дорогу королеві». Ніхто не наважувався заперечувати. Навіть її вірна подруга, що постійно супроводжувала, суперечила Ірмі дуже обережно й не часто.

В той день Ірма «припаркувавшись» до свого місця, під захопленими поглядами відкидаючи волосся жестом, яким користуються сучасні травесті-леді (яких тоді ми не бачили й не чули), демонстративно поставила постійно високий каблук на стілець і поправила панчохи на специальному поясі під спідницею. В усіх розширилися очі в шоці. Адже всі носили колготки. Чому в п’ятнадцятирічної школярки панчохи як у проститутки в кіно?

-курва – прошипів якийсь хлопчик. Не стримався.

- Щооо???!!! – загрозливо кричала Ірма. – Хто це сказав!!???

Але коли зрозуміла, що відповіді не буде, бо ніхто не візьметься суперечити, аби не отримати по голові чимось твердим, як вона постійно робила, вона продовжила:

-        Так, я повія. І я цього не соромлюся. – після тривалої задоволеної усмішки додала – Я цим пишаюся.

Ясна річ, що цю дівчинку не поважав ніхто. Але всі чомусь боялися. І при всьому тому вона була улюбленицею. Посмішка, сяйво ідеальних білих зубів, ямочки на щічках, разом з тими самими очима вишневого кольору, робили свою справу. Всі викладачі були скорені її привабливістю. Ласкаво «Ірмочка» - тільки так до неї зверталися вчителі.

 Пам’ятаю, як неможливо було  не милуватися, коли вона йшла попереду до кабінету. Це справді якесь чудо. Волосся її блищало дуже сильно і постійно, навіть в темному коридорі, при слабкому освітленні класу, і в похмурий день, коли в інших волосся здається тьмяним. Настільки тонесенька талія, що це викликало шок: «ну як така талія може бути!!??». Та й хода в неї була навмисно дуже сильно виляючи задом, чим демонструвала ще більше свої вигини.

Ми не спілкувалися.

Але я впізнала її одного разу випадково зустрівши в іншому районі багато років після школи.

Вона йшла одягнена у домашнє, очевидно, до магазину. Зовні в ній читалося, що сім’я, діти, чоловік, турботи, замученість, що живе не вдома, а скоріш за все в чоловіка. Було помітно, що успіху вона не досягла. Мала вигляд як звичайнісінька продавщиця базару, або домохазяйка без освіти. З цього можна було догадатися, що заміжня вона не з Маратом, а з якимсь звичайним мужиком. Можливо, він представник дрібного криміналу, бо зі шкільних років саме із такими полюбляла водитися.

А хотілось би щоб та симпатична парочка була разом. Адже це не просто  так, коли чужі люди так схожі одне на одного чимось. Я думала, що в них спільна доля. Та після того випадку в класі, я зрозуміла, що Марат цінує себе захмарно високо, що в нього буде кар’єра, і він не візьме із собою до свого майбутнього Ірму, цю маленьку, дуже красиву, але повію.

Нещодавно музичний відеоролик на МTV змусив згадати трохи школу. Солістка нагадала мені Ірму в її шкільні роки. Краще би Ірма мала можливість ось як ця американська співачка, так на неї схожа, себе реалізовувати, а не у зневазі на вулиці.

Щиро бажаю, щоб все було інакше, краще, для кожного з нас.

Я и сейчас не старый,а тогда вообще хороший.Юношеская гиперсексуальность:три месяца ничего.Готов уже смотреть на всех женщин как на вожделенный сексуальный обьект.Сидим в загородном ресторане,я сел у стойки.Пьём.Я мелкий-у меня только 172 сантиметра роста,друзья-лоси те ещё.А мне девушки всегда нравились невысокого роста,миниатюрные.А если зеленоглазые или сероглазые-так всё,я уехал без билета!Но почему жизнь такая сволочь?Я почему-то нравлюсь пышечкам,они от меня млеют.Тут намедни у меня с продавщицей вышло...Отвлёкся.И тут Она.Ага.Выше меня значительно,бюст пятого размера,не худая и не полная.Красивая и уверенная в себе.Спросила вдруг:;"Привет.А ты сам?"

-Сам.

-Буду отучать!

Если вы думаете что я заночевал дома-ошиблись.Сперва она меня пожелела,а потом мне сказала:"Я в тебе не ошиблась;ты ласковый и хороший.Но со мною только таким будь-женщин забалуешь,пропадёшь.Инициативу держи.А сейчас малышь я буду учить тебя всяким приятным гадостям.Твои женщины потом тебе спасибо скажут!"

-Так я может к чему и не готов!

-Не умничай.После моей подготовки тебе страшно уже не будет.А теперь быстро допил водку и поехали ко мне!

-А почему я?Друзья выше и мускулистей!

-От некрупных худоватых мужчин в постели вдвое больше толку.Ты решил отмазаться?Не тот случай.

Один доллар восемьдесят семь центов. Это было все. Из них шестьдесят центов монетками по одному центу. За каждую из этих монеток пришлось торговаться с бакалейщиком, зеленщиком, мясником так, что даже уши горели от безмолвного неодобрения, которое вызывала подобная бережливость. Делла пересчитала три раза. Один доллар восемьдесят семь центов. А завтра рождество.