Соціальні медіа уможливлюють персональність та анонімність одночасно. В українських реаліях ця анонімність спонукає до безвідповідальності та вульгарності у записах чи коментарях. Таку думку висловив ректор УКУ о. д-р Борис Ґудзяк у інтерв'ю «Телекритиці».На думку ректора, у такому випадку варто зберігати принципи, які мають деякі сайти і форуми, — не допускати анонімності. «Коли людина є слабка, то вона ховається. Це часто пов'язано з якоюсь спокусою..."

“Ким би не був ти, виконуй добре роботу свою: не надягайте масок, які приховують вашу особистість» (З Кворуму Дванадцятьох Апостолів)

 "Якщо користувач Інтернету — анонім, він здатний і на "мережеве хуліганство" — хакерство, і на поширення порнографії, тролінг, флейм, спам. Його поведінка характеризується браком відповідальності за свої вчинки. Ховаючись під маскою "віртуала", людина дозволяє собі дії, на які за межами Мережі у неї, швидше за все, не вистачило б сміливості. Поступовий розвиток відповідальності за самовираження в Інтернеті досі ще тісно межує з її відсутністю. Такий стан речей не буде постійним. Однак скільки часу знадобиться на формування і поширення розвиненого мережевого етикету в поведінці більшості користувачів — питання відкрите" - кандидат психологічних наук Максим Назар.

... Подібна свобода спілкування формує у свідомості користувачів особливий тип мислення, коли можна не відповідати ані за власні слова, ані за власну творчість, ані за поведінку. Спричиняючи зникнення остраху за особистий осуд з боку громади, анонімність дозволяє підіймати часто заборонені чи недопустимі у реальному суспільстві, і навіть на форумах теми, як то планування вбивства чи гомосексуалізм, наприклад...

Анонімність, в свою чергу, створює й негативні явища... створення передумов для тотального флуду, безцільових (спам) та позатемних (офтоп) дописів ...

ВІДПОВІДЬ АНОНІМУ (Петро Перибийніс)

Відкрийся,  таємничий  аноніме,
відкинь  забрало  куцого  листа!
Хай  кривляться  крикливо,  а  не  німо
чорнилом  запечатані  вуста.

Топчу  ногами  тінь  твою  убогу,
але  в  юрбі  тебе  не  впізнаю.
Ти  цілишся  примружено  з-за  рогу
у  посмішку  беззахисну  мою.

Ти  вимушено  тиснеш  мені  руку,
і  лиш  манжетик  білий  прикрива
твою  змокрілу  руку,  мов  гадюку,
що  виповзає  з  лігва  рукава.

Лукавий  небораче  аноніме,
тебе  ховає  темрява  густа,
і  корчиться  в  сухотній  анемії
огризок  безіменного  листа.

Мене  зміїним  словом  не  обкрутиш  -
безповоротно  час  твій  промина.
Тож  наливай  чорнильної  отрути
і  на  здоров'я  пий  собі  до  дна!