В якомусь "документальному" відео почув, що в теперішній час "середньостатистична" людина за 1 місяць сприймає більше інформації, ніж 100 років тому сприймала за все своє життя.

Можливо, це перебільшення, але, навіть якщо і так, то не велике. Звісно, очі людей не стали краще бачити, вуха не стали краще чути, нервові закінчення не стали більш чутливими. Кількість інформації, яка надходить до людини, залишилась не змінною, якщо вважати, що тиша - це теж звук, який тепер замінився струмом слів та музики з телевізора, радіо, плеєра, або голосом з мобільного; що темрява - це теж зображення, яке тепер підсвітлюється лампочками, ліхтариками та мобільними... Змінилась суть інформації, і тепер людина більше освідомлює, може більше проаналізувати, значно зросла кількість контактів між людьми, більше знань надається вже з самого дитинства - в дітсадках, в школах, інститутах дітей РОКАМИ годують нескінченною лавиною знань, теорій, аксіом, дилем і такого іншого.

Але, все це і так всім зрозуміло, можна не пояснювати. Цікаво ось що - чи є у цього прискорення якийсь ліміт? Де та критична межа, за якою прийде перенасичення і людина не зможе сприймати більше? Адже, інформація ускладнюється, накопичується. Щоб встигнути надати її в повному обсязі, вона стискається, узагальнюється, цілі книжки, багатотомні труди вчених при передачі скорочується до декількох речень, а то і просто до пари символів. Повсюди можна помітити процеси універсалізації та глобалізації. Не люблю слова з іноземними коріннями, але вони є яскравим прикладом того, із чим ми тепер постійно зіткаємось, бо такі слова не мають рідного, чіткого, єдиного інтуітивно-зрозумілого значення в нашій рідній мові, а ховають в собі цілу купу міжнаціональної, загально-зрозумілої інформації. За особливостями сприйняття, людині яка вже зіткалась із чимось, достатньо однієї миті, щоб викликати в пам'яті спогади про це. Частіш за все, цього достатньо, щоб вхопити головне відчуття, сенс та значення збереженого в пам'яті. Декілька хвилин читання (або слухання) абзаців текста замінюється асоціативним пригадуванням, яке триває лише мить, і можна продовжувати "прийом".

З кожним роком інформація стає все більш концентрованою, стислою, щоб встигати передаватись, вона стає узагальненою та інтернаціональною, щоб надходити до максимальної кількості людей. Схоже на те, що прогресія зростання "швидкості" не арфіметична, а геометрична, і прискорення так само зростає. На що стане схожа мова людей через декілька років, якщо вже зараз кількість сленгових слів перебільшує кількість слів в тлумачних словниках? На що стане схожим навчання в школах, і скільки років воно триватиме, щоб осягнути всі старі і нові галузі? Як людина зберігатиме індивідуальність, власну особливість, чим визначатиме себе серед інших? Що стане "класикою" та "old school" для наших нащадків? Якщою буде їх "швидкість думки" та швидкість світосприйняття?

Мабуть на всі ці запитання тільки час вкаже відповіді. Мені здається, що такий процес не має обмежень, і може тривати нескінченно довго, а люди все-ж будуть пристосовуватись до нових і нових темпів. Хоч і не можу уявити собі як це все буде виглядати... Наприклад, мову словами замінять мову образами та концепціями... а потім саму мову замінять іншим засобом передачі - телепатією, чи чимось схожим... а потім, коли швидкості телепатії не вистачатиме, вигадають "телепатію для телепатії", і стануть використовувати її. Так само і з пересуванням в просторі транспорт буде все більш містким, ємним, універсальним та швидким... Потім на межі швидкості пересування - миттєва телепортація... Потім, можливо знайдеться ще більш швидкий засіб (якщо в ньому таки виявиться потреба). І так далі, у всьому, що тільки має відношення до людини.

Шкода, що не виходить у мене уявити щось "через сходинку"... Хотів би я хоч в уяві побачити ті процеси, яких ще нема... Є якась "межа" моєї уяви про те, як і що може бути, і як це буде виглядати. Може, це спеціально мій розум захищає мене від перевантаження інформацією до якої я ще не готовий (або не налаштований на таку "швидкість"?). Такий собі інформаційний "запобігач" (-:

Що ж, вважатиму, що все так і є... Досить приємно поміркувати та пофантазувати на такі теми (-: Скоріш би майбутнє - ось тоді точно все можна буде побачити, а не гадати, що воно буде і як це реалізується (-: