хочу сюда!
 

ПРЕ мудрая

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «іван козловський»

Колядки та щедрівки ,що перемогли програму "Час"

 Іван Козловський з Україною в серці

Вскоре после войны, в 1947 году, советский радиоэфир вдруг замер. Люди помнили, что такое могло произойти разве что в начале войны. Но все оказалось проще...
...на середине передачи кто-то из ЦК партии остановил трансляцию украинских рождественских колядок в исполнении Ивана Козловского. Тогда же из магазинов по всему СССР были изъяты и уничтожены его пластинки. Но рукописи не горят:

После такой истории в СССР выжили бы немногие. Однако казнить всемирно известного певца значило бы прибавить аргумент относительно кровожадности советского режима во время Холодной войны, которая как раз начиналась. Тем более что Козловский незадолго до того выступал перед лидерами СССР, США и Великобритании на конференции в Потсдаме и удостоился многочисленных комплиментов.

В 1973 году «фокус» с пластинками повторился. Козловский еще раз попробовал издать свои колядки отдельной пластинкой, но вскоре они тоже были изъяты из магазинов и уничтожены.

И для сталинского, и для либерализированного «совка» украинские колядки оказались немалой угрозой. Ведь колядки, как мало что другое, подчеркивали эстетичную неполноценность «совка». Услышав их (на фоне советских «Огоньков» и «Пионерских зорек»), человек мог почувствовать, где правда, а где нет.

Искренность «канонического» исполнения колядок объясняется тем, что Иван Козловский с 7 до 17 лет пел в Михайловском Золотоверхом монастыре. Выходя на сцену, он всегда, даже в 1930-50-ые годы, крестился. Он также пел песни украинских сечевых стрелков. Это другая школа, чем у метко подмеченных Ильфом и Петровым «достижений» советской поэзии: «Служил Гаврила за прилавком. Гаврила флейтой торговал...».

Козловский завещал похоронить себя на родине, в селе Марьяновке под Киевом, сам выбрал место для могилы, но его похоронили на официозном Новодевичьем кладбище в Москве.

Колядки и щедривки, которые победили программу «Время»

“З Тараса Шевченка в Україні починається все”

(  09.03.1814 — 10.03.1861  )

"Це Ти сто літ показував мету і шлях
стовпом вогнистим,
ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця
листя...."

Ці слова Богдан-Ігор Антонич сказав про Шеченка
близько 100 років тому.
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні чи ні...
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині...
Однаковісінько мені.

В неволі виріс меж чужими,
І не оплаканий своїми.
В неволі, плачучи, умру
І все з собою заберу.
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій не своїй землі...

І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: молись!
Молися, сину, - за Вкраїну
Його замучили колись!

Мені однаково, чи буде
Той син молитися чи ні...

Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять лукаві і в огні
Її, окраденую, збудять!

Ох не однаково мені...




Іван Козловський з Україною в серці

    
Іван Семенович Козловський (11 березня (24 березня) 1900, Мар'янівка — †24 грудня 1993, Москва) — український співак, народний артист СРСР (1940), Герой Соціалістичної праці, лауреат двох Сталінських премій та Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

Іван Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв'язки із київськими митцями ба навіть із земляками-мар'янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. . Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар'янівці, сам вибрав місце для могили – але й останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок на офіціозному Новодівочому цвинтарі в Москві.
Серед репертуару співака були "політично небезпечні" українські твори: "Мені однаково" на слова Т.Г.Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) , колядки та ін