Черговий сніговий колапс 

Учора вперше потрапив на виставу творчого об’єднання «З вулиці на сцену». Назва вистави: «Колапс». Керівник об’єднання, автор сценарію та режисер – Ігор Онисько.

«"Колапс" - це містико-психологічний трилер-детектив, сучасний варіант сценічної екранізації авторських фантазій. Повністю авторська вистава - наповнена музичною атмосферною містерією.

Повно загадок, перемішаних з гумором. І сюжетний простір, віддаючий глядачу свободу в особистому розумінні, Що ж трапилось... щойно, і взагалі» («В Контекте»/Мироприятие/"Колапс" - вистава театру "З Вулиці на Сцену").

Цю постановку можна охарактеризувати не лише як сміливий та вдалий на 100% театральний експеримент постановки психоделічної драми, але й як зразок досконалого підбору типажів акторів та їх досконалої гри. Настрій, який передається живою грою акторів об’єднання «З вулиці на сцену», не часто вдається передати навіть режисерам кінофільмів з міліонними бюджетами, великим запасом дублів, комп’ютерної графіки та спецефектів.

Об’єднанню «З вулиці на сцену» - щира подяка та побажання успіхів!

Устроили как-то Люлька Пати. Как человек некурщий, Я таки проникся этой темой. И скажу Вам что из всего что есть - это единственная нормальная тема. Как тут не всопмнить наших славных предков. Они ведь курили именно люльки. Наверное есть что-то в этом коктейле: дерево, табак, огонь, дым и Ты. Очень приятный коллапс от трубки. Самый лучший, что у Меня был из всего табакового. Хотелось бы узнать кто еще пробывал и какие мысли его по этому поводу. Ниже СТИХ того с кем курил и пару фото, и который очень таки точен.

Сжимая вишни теплый срез,
И карамели вкус вдыхая..
Я вдруг задумался про жизнь
На мира суету глядя...

Все начинается с огня
И там и тут...
Потом раскачка,
Затем вдыхаешь наслажденье,

Потом глядя на круг огня,
Что от Дыханья воспаряет,
Ты наслаждаешься любя,
Но к сожаленью твердо знаешь,

Что все закончится, УВЫ,
С натужным бульканьем и стоном.
Табак закончился, но жизнь,
Все продолжает бить тромбоном!

И тикают часы как прежде,
Хотя на миг, и сердце стало...
И с полною душой надежды,
Ждешь мига, когда все с начала...

Цикличность, возведя в закон,
Легко поверить в Бесконечность...
Сегодня Я, а завтра Он,
Воскурят жизни наслажденье....

Что суета, когда Процесс,
Важней всего, в конечном счете?
И Я не тороплюсь, Зачем?
Ведь все сравняется в итоге....

Но вот остыла Ты и Я
Тебе не трогать буду сутки,
Воспоминанием живя,
Про эти теплые минутки...